Історія української літератури. Том 6

Під час ранішнього богослуження в великі свята (дидаскал) має неодмінно наказувати "філаксові" (сторожеві, дежурному школярові), аби школу замикав і ніяких шевчиків, кравчиків до школи не пускав, тільки павперів і хлопчиків міських, щоб загрілись. А коли б котрий з ремісників був такий зухвалий, що силою став би вдиратися до школи для сваволі, тоді якнайскорше дати знати до церкви п. дозорці шкільному або котромусь з братів".

Діло ясне, що в таких обставинах всякі претензії на вищі науки — піїтику, риторику, філософію — прийшлось відложити і задоволитися рівнем "руської школи". Вищі аспірації перебрали на себе новозасновані братські школи, головно київська.

Цей негативний досвід львівської школи, вказуваний Лукарісом (він сам, очевидно, чув такі зауваження від приїжджих львов’ян), старались уникнути організатори тих нових шкіл — київської і луцької, що організувалися в тім часі. Мішанням братського загалу в шкільні справи мали, очевидно, запобігти передачі шкільної справи в виключне завідування братського ігумена з братією, прийнятої в братствах Київськім і Луцькім. Дотація монастиря мала заразом служити фондом, з якого фінансувалися Братська школа і так само шпиталь. Устава Братського луцького монастиря, споряджена "на сходце головной публичной" 1624 р., постановляла, що всі нерухомі маєтки монастиря мали бути в "шафунку братском светских панов шляхты и мещан луцких", і ті мають витрачати їх доходи "на будову церкви і всякі потреби її, на прожиток шпитальних і шкільних вищих, на утримання дидаскалів їх, на убогих, що по улицях ходять, на убогих братів, навіщених хоробами і смертю" 1.

1 "Памятники", І, с. 42.

При такій організації відпадала потреба визначати братських строїтелів і їх непорозуміння з дидаскалами: дидаскалів призначав ігумен з-поміж братії, вони стоять у повній і абсолютній залежності, і тут не було місця якої-небудь анархії, було тільки питання, чи серед братії монастиря знайдуться люди досить учені і з здібностями для навчання в школі. В цьому була слаба сторона такої монастирської організації школи; приходилося братись на різні способи, щоб їй зарадити.

З року 1626 заховався протокол вибору ігумена Братського луцького монастиря: фундатор братства і його перший ігумен, колишній ігумен чернчицький, зрікся свого Уряду через хворобу. На його місце вибрали ігумена Яблочинського монастиря Митрофана Дементіяновича, він прийняв вибір і заявив бажання взяти на себе обов’язки ректора Братської школи і проповідника Братської (монастирської) церкви. Братчики згодилися на це і положили йому річну плату сто золотих і передавши доходи, які йшли на монастирського дяка. Це не годилося з принципами "общежительства", прийнятого для Братського монастиря: ні ігумен, ні монахи не могли мати своїх окремих доходів і майна; визначання спеціальної платні й доходів ігуменові в зв’язку з ректорським обов’язком, який він прийняв на себе, треба розуміти так, що він з тих доходів міг наймати від себе учителя до школи ("школы сам през себе любо през свого намЂстника порадне справовал") 1.

Тимчасом як львівський "Порядок" у своїх приписах про приймання учителів і їх виховання мав на увазі хлопцівпідлітків і тому так настоював, щоб їх формально записували їх батьки чи опікуни, вироблені Луцьким братством "артикули прав школи", очевидно, мають на оці спудеїв уже дорослих, які самостійно переходили з школи до школи, вибираючи собі до смаку науку, порядки, утримання:

"1. Кождый штоколвек до наших школ для науки прийдет, сказавши ся ректору, за позволенем єго впрод три дни наукам, порядком, а нищий 2 и выхованю 3 присматривати ся маєт, єще до жаднои школнои забавы 4 и прав припущоный. А то для того жебы сквапливе почавши, прудко не роскаяв ся и предсявзятя не покинул: гдыж не на чверть ани на рок, але ж поки ся научит(ь) кождый до школы приходити маєт(ь), и c таким шлюбованєм приймован будет.

2. Так присмотривши ся єсли не позволити 5 — з благословенством от’идеть а єсли на порядки и права позволить, старшему повЂсти маєть. За котрого росказанєм в реєстр школьный великий, давши до школьной (с)карбоны гроши 4, от пенитархи вписан и межи спудеє принят и поличон будет.

1 Уривок з невиданої постанови в Харламповича, с. 344.

2 Pauper, студент, що хоче вступити до шкільної бурси.

3 Утриманню.

4 Заняття.

5 Не згодиться.

3. Послушенство старшому и тому кому старший поручит кождый досконалоє а праве безсловесноє отдавати будет повинен, во всем єго радячися, слухаючи, без жаднои неволи и шемрання 1 поволными 2 будучи. Бо если в на(й)подлЂйших навет ремеслах тая цнота-послушенство мЂсце и переднЂйшеє маєт, поготовю в науках вызволеных 3, которыи всЂ иныи науки, куншта и ремесла неровно перевышают.

4. Иж розных діалектов в нашой школЂ учити будут, в годины которои чого ся учити мають — споряжоны суть, теды кождый спудей пришедши до науки и не могучи и наук, которым ся тут традуют, и себе — до чого єсть способен, рыхло зрозумЂти, — маєт старшого над школами радити ся, за якую науку взяти ся маєть. И што єму — зрозумЂвши єго и лЂта и охоту и способность порадить, за тоє ся з охотою взяти повинен будеть. Вынявши тых, которыи люб от родичов люб от повинных умыслне для якои певнои науки залецены будуть, и тым єднак пожитечнЂше персвадовати ся маєт..."

Повертаюсь до первісного "Порядку".

5. На годинах школных всЂ в школЂ рано и по обЂдЂ притомни быти мають, вчас приходити, з тихостю вшелякою, без розмов и шептов, мигов и до себе прехажок 4 кожцый присЂдячи мЂсцу своєму, што ся колвек от учителя читати, повЂдати и диктовати будеть, — слухати, поймывати и памятати маєт. Стараючи ся всЂми силами, жебы все слышанноє подобне учителю мог выразити.

1 Нарікання.

2 Послушним.