Історія української літератури. Том 6

Ты наш пан и Бог, на котором мы всею душею нашею зуполне полегли!

Ты нас высвободил з таємнои злохитрых ловец сЂти; и от прикрых и тяжких слов понурых насмЂвцов ты нас ратовал.

Защищай же нас оборонцо наш и пане, раменами своими всесилными, а мы под крилами твоими безпечне уфати будемо. Правда твоя святая тарчею нас нехай закладет, a мы ся ночного и наболшого страха бояти не будемо.

НЂ стрЂлы лЂтаючеи в день,

нЂ справы ходячеи в темности,

нЂ наЂзду чювственного и мыслного бЂса полудневого.

Але за твоєю нас обороною, падет по боку нашем лЂвом тисяча, а по правом тма, а до нас жаден ся не зближит.

Прето, жесмо в тобЂ надЂю мЂли, выбавилесь нас.

Жесмо знали имя твоє, защитилесь нас.

Жесмо волали до тебе, выслухалесь нас.

Былесь з нами в утиску, алесь нас з него вырвал й увелбилесь нас, як ся святой твоей воли подобало, знамените.

Долгостю теды дній нас наполняючи, оказуй нам збавене твоє.

Поднесеную и отновленую, ласкою твоєю святою утисненой Церкви нашей Руской святьшю отцовско пЂстуй, ховай, ширь, и множ.

Ангелом своим святым поручи єи, абы єй стерегли на всЂх дорогах єи:

На руках своих абы єй носили, бы зась о тойже люб тому подобный камень ноги своей необразила.

Дай єй по тых выкиненых з ней падалцах и базилисках безпечне ходити, а потоптати лва и смока.

ТобЂ абовЂм самому о нас промысл,

ТобЂ о душах наших єдиному печаловане. А мы тебе Бога нашего, Бога в троици єдиного, отца и сына и святого духа, за то и за всЂ иншыи незлЂчоныи добрЂйства твои славити и хвалити будемо нынЂ, и завжды и навЂки вЂком: Аминь".

Смотрицький зіставався ректором Київської школи, мабуть, до самого свого висвячення на архієпископа полоцького або принаймні до того моменту, коли була прийнята його кандидатура на цю високу церковну позицію. Це, мабуть, не припадково, що тимчасом як його попередник на ректорстві, Борецький, був поставлений кандидатом на першу ієрархічну позицію (митрополію), його наступник в ректорстві дістав другу з ряду (архієпископство полоцьке). Було це, мабуть, під час успенського з’їзду православних, перед новим шкільним роком 1620/1 1. Братська школа перед тим дістала санкцію патріарха Феофана. Бувши свідком братських нарад у справі організації школи і діл милосердя ("сходки и совЂты о том частЂ видЂвши"), він благословив як ці доброчинні почини, так і "школу наук єллино-словянского и латино-полского писма в цвЂченю побожного живота, в подаваню наук належных, где вызнаня вЂры непорушно и догмат, святыми вселенскими седми соборами церкви восточной уставленых, неотмен(н)е хотящим ся учити, а звлаща младенческому уму наука през учителей тоєж церкви щире показывана и вливана быти маєт" 2. Похвалив також замір братства заснувати "по чину старійшого братства" "братство млоденческоє", з школярів — "по образу прочих благочестивих братства в мнозЂх градовЂх государства короля польскаго сущих". Це був "образ" чисто католицького походження, і таким чином патріарх обома своїми грамотами дав повну апробату на всякі педагогічні запозичення з католицьких шкіл. Несвідомо чи свідомо? Скорше думаю, що це друге, а в усякому разі апробати патр. Феофана не зісталися без впливу на дальший ухил київського шкільництва в бік наслідування католицьких взірців.

Цей ухил, правдоподібно, позначивсь і при наступнику Смотрицького, що зайняв місце ректора з його посвяченням, Калісті, а в чернецтві Касіяні Саковичу, галичанині з роду (син попа з м. Потелича, вихованець польської Замойської академії) — людині талановитій, меткій, але ще більше експансивній і хисткій, ніж Смотрицький 3.