Історія української літератури. Том 6

Всі вони писані двостишними строфами тринадцятискладового розміру, як і вірші Беринди та Митури. Я наведу дещо з того як взірці цього віршувального куншту.

Передмова до читача акафістів — "Читателю ієромонах Тарасій Л. Земка здравія и спасенія зичит":

Ісус сладкій и добрый, / в дарах преоквитный,

Чителнику набожный, / — скарб вЂрного скритый,

Идет к тобі, хотячи / быти похваленый,

Абысь теж ты от него / был ублагословеный 1.

Схили прето голову, / серцем умилися,

"Ісусе мой пресладкій" / волай, прослезися

Уста твои з розумом / нехай ся злучають,

Жаль за грЂхи и сповЂдь / нехай єдность мають. —

"Спасителю" мовячи / — заглядь мой фрасунок,

Котрый маю от врагов, / а дай ми ратунок... і т. д.

в кінці:

Ісусе наш, виждь враги лютыя над мЂру,

Узброєны и на нас, и на нашу вЂру,

И выбав нас, и храни от всЂх их навЂтов,

Доступили жебысмо небесных обЂтов 2.

Вірш на герб Долматів:

Зацний клейнот Долматов и в церкви презацных,

И в Речи Посполитой услугою значных,