Історія української літератури. Том 1

Такого тайного, що й мені не об’явила?

Стрічайте, мої родителі, мою донечку

І прибирайте їй містечко біля себе,

І доглядайте, як я доглядала!

Де ж тії вітри набралися,

Що вишеньку зламали?

І де ж вони набралися,

Що на вишенці листочки оббили?

(49, Лубеyoина).

Моя дочко, моя княгинечко,

Як мені тебе забувать

І відкіля мені тебе виглядать?

Що до людей ідуть з скринями та перинами,

А до тебе йдуть з хрестами та хоругвами?

Моя дочко, моя павочко,

Нащо ти мені таку сумну свадьбу ізробила,

І нащо ж ти собі такої хаточки забажала?

Се ж хаточка сумна-невесела,

І се хаточка темна і невидна,

у неї ні вітер не завіє,