Історія української літератури. Том 1

— Що ж там за пан іде, що ж то нам за дар везе?

— Золото-зерняточко, крайнєє дитяточко!

(вар: яроє пчолятонько, на вибір: крайнєє дівчатонько!)

— Ми зерняток не беремо, за дитятко дякуємо.

— Володар, володар, чи дома господар?

— Та нема його вдома, поїхав по дрова.

— Церква замикана? — Церква одмикана 2.

1 Антоновичъ и Драгомановъ, Историч. пЂсни, І, с. 38 дд.; Костомаровъ, Историческая поэзія и новыя ея матеріалы, ВЂст. Европы, 1874, XII; Потебня, Объясненія малор. пЂсенъ, c. 55 дд.; Сумцовъ, Культурныя переживанія, ч. 61. Фаминцынъ, Богиня Весны въ пЂсняхъ и обрядахъ славянъ. — В. Евр., 1895, VII — VIII. Коробка, Весенняя игра-пЂсня «Воротаръ» и пЂсни c кн. РоманЂ. — ИзвЂстія отд. рус. яз., 1899, II; Аничковъ, Весенняя обряд. пЂсня, I.

2 Хор ходить наоколо церкви.

— А хто у тій церковці? — Золотеє дитятко.

— А що ж воно робить? — Золотого ножика держить.

— а що ж воно крає? — Срібнеє яблучко.

Або:

— Мізиноє дитя — у сріблі, у злоті.

— На чим воно сидить? — На золотім кріслі.

— А чим воно грає? — Золотим яблучком.

Або:

— Мізине дитятко, на місяцю та посажене,

На місяцю посажене, зірками обгорожене.

Або: