Розділ 3. ОПЕРАЦІЯ «КРИМНАШ»

Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни»

G7 оприлюднила заяву по Україні, у якій пригрозила Росії санкціями за її агресію в Криму. Заяву підписали лідери Великої Британії, Німеччини, Італії, Канади, США, Франції, Японії та Єврокомісії. У тексті вказано, що загальнокримський референдум не матиме анінайменшої законної сили, і за недостатньої підготовки до його проведення та присутності російських військ це буде глибоко порочний процес.

Чи не вперше з моменту початку військової анексії заяву про наявність фактів російського військового втручання зробила ОБСЄ: її інспектори заявили, що мають чимало фактів, які підтверджують перебування російських військових на блокпостах на умовному кордоні Херсонської області та АР Крим.

Наявність Збройних Сил РФ у Криму підтвердили й у НАТО, про що повідомив головнокомандувач Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі Філіп Брідлав: «Велика кількість засобів мас-медіа виступили із заявами про те, що начебто ці війська є загонами „самооборони“, які вдягнені у форму російських військових, тому що такий одяг можна купити у воєнторгах на всій території колишнього Радянського Союзу. Ці видання постійно наголошують на тому, що озброєні чоловіки, які зараз дислоковані в українському Криму, є „бійцями самооборони“. Я хочу посперечатися з цього приводу. Тут, на військовій базі НАТО, ми пильно стежимо й аналізуємо ситуацію в Україні, отже, ми придивилися до цих військ. Після всебічного аналізу численних інформаційних джерел ми дійшли висновку, що ці війська належать до Збройних Сил Росії, які діють за чітким наказом підірвати діяльність українського війська в Криму»567. При цьому Брідлав посилався на фотодокази та власне розвідувальну інформацію.

Проблеми з перетинанням кордону спричинили перебої в роботі «Нової пошти»: «Тимчасово призупинено доставку відправлень на Кримський півострів у зв’язку зі складною ситуацією в регіоні»568.

З початку березня почалися рейдерські захоплення — насамперед великих об’єктів, наприклад компанії «Чорноморнафтогаз» та двох сучасних платформ «Петро Годованець» і «Незалежність». Ці «вишки Бойка» кілька років до того були куплені урядом Миколи Азарова через підставних осіб на території Латвії й обійшлись у фантастичні 800 мільйонів доларів.

В інтерв’ю Agence France Presse Олександр Турчинов зробив заяву, після якої багато експертів уважали, що він відмовився боротися за Крим: «Ми не можемо починати військову операцію в Криму, тому що тим самим ми поставимо під удар східні кордони, і Україна залишиться беззахисною»569.

Російська опозиціонерка Валерія Новодворська звернулася до українців із закликом не віддавати Крим Путіну: «Далі в агресорів виникає питання. Якщо вже вони доїхали до Харкова, чому й до Києва не доїхати. Далі — вже й Київ на підході. І Західна Україна. Чому всю Україну не забрати? Зараз йому [Путіну. — Прим. ред.] втрачати вже нічого. Обличчя він уже втратив. Добре ім’я втратив теж. Не треба віддавати свою територію. І не треба умиротворяти агресора».

Проти політики Путіна також виступила знаменита російська акторка Лія Ахеджакова, через що згодом потрапить під відверте цькування російською машиною пропаганди: «Нехай ображають, нехай кидають у мене каміння, але я особисто Україну не зраджу! У жодному разі, навіть якщо мене будуть так жорстоко ображати й принижувати. Зробити нічого не можна. Запрацювала страшна машина. Попереду йде пропаганда, за нею йде користолюбство й жадібність. За ними — владолюбство та холуйство. Зараз настали часи, коли треба мовчати, коли знову на сценах театрів з’явилися тексти, які камуфлюють опозиційні смисли, знову метафори й іносказання, що зустрічають і оплески в залі, і демонстративний вихід із залу боягузів»570.

Цього дня за старою сталінською та брежнєвською практикою з’явився сумнозвісний лист представників російської культурної еліти, які підтримали дії російського уряду в Криму. Лист отримав назву «Лист 511», за числом підписантів: «У дні, коли вирішується доля Криму й наших співвітчизників, діячі культури Росії не можуть бути байдужими спостерігачами з холодним серцем. Наша спільна історія й спільні корені, наша культура та її духовні витоки, наші фундаментальні цінності й мова об’єднали нас назавжди. Ми хочемо, щоби спільність наших народів і наших культур мала міцне майбутнє. Ось чому ми твердо заявляємо про підтримку позиції Президента Російської Федерації з України та Криму».

При цьому в російській культурній тусовці виникли сварки між підписантами й категоричними опонентами позиції Путіна. Ксєнія Собчак висловилася так: «Лист до царя „діячів культури“ це, звичайно, *** повний. Сам жанр — зі сталінських часів символ *** сорому:((». «Адже головне — на хрена їм це? Ну підтримуєш ти Путіна, це Позиція, ок. Але навіщо публічно писати йому „лист підтримки“? Що за жанр? Правда завжди в меншості. І, як правило, на самоті». Світська левиця й телеведуча обрала мішенню своєї критики народного артиста РФ актора Сєргєя Бєзрукова. Сам Бєзруков у Twitter спробував виправдатися за свій підпис, заявивши, що стоїть на пацифістських позиціях і не хоче нікого обирати. Подібні скандали в цьому середовищі спалахують і досі.

Багато представників російської опозиції жили ілюзіями, що насправді ніякої анексії Криму не відбудеться, а референдум — лише частина глобального шантажу Владіміра Путіна. Таке заявив і популярний російський блоґер Олексій Навальний: «Я вважаю, що ніякого входження Криму до складу РФ не трапиться. Ми побачимо класичну путінську історію „два кроки вперед, крок назад“. Зараз понадувають щоки й від’їдуть.»571.

Сепаратисти спробували виправдатися за скандал зі своїм попереднім опитуванням, участь у якому взяли 102% громадян. Згідно з «новими даними» сайту «Севастопольские новости», Інститут європейських політичних досліджень провів соціологічне опитування серед жителів Криму та Севастополя, яке охопило 2500 осіб. Респонденти відповідали на ті ж питання, що винесені на майбутній референдум. За даними дослідження, понад 80% опитаних виступають за «возз’єднання» Криму з Росією, зокрема у Сімферополі — 87%, Ялті — 81%, Феодосії — 79%, Джанкої — 82%, Керчі — 84%, Євпаторії — 83%, Севастополі — рекордні 92%.

Пізніші дані підтвердять, що кримська військова операція «зелених чоловічків» суттєво підняла персональний рейтинг президента Росії. Чимало незалежних аналітиків та експертів заявили, що саме це зростання підтримки Владіміра Путіна було однією з побічних цілей «кримської весни». Характерно, що наприкінці 2013 року цей показник у Путіна був найнижчим з початку його правління, а від часу Кримської кризи демонструватиме стабільну тенденцію зростання.

Про це свідчать результати соціологічного дослідження фонду «Громадська думка»: «Відповідаючи на запитання „За кого ви проголосували б, якби президентські вибори відбулися найближчої неділі?“, Владіміра Путіна обрали 53% респондентів. „Це значення електорального рейтингу президента Путіна явно вище від того, що було тиждень тому — 48%“, — уточнюють соціологи. „Нинішній електоральний рейтинг Путіна підтверджує, що в умовах реальних виборів чинний президент Путін упевнено перемагає в першому турі з результатом, близьким до 70% голосів“, — прогнозують соціологи, ураховуючи можливий рівень явки на вибори, кількість виборців і низку інших показників. Репрезентативне опитування населення РФ було проведене 8–9 березня 2014 року. У ньому взяли участь 3 тисячі респондентів з 204 населених пунктів у 64 суб’єктах РФ. Статистична похибка не перевищує 2,5%»572.

У ці дні, за інформацією Ігоря Тенюха, Росія почала завозити до Криму спецназ із Чечні. Також він заявив, що Україна створить армію, яка відповідає потребам часу: «Усі зусилля уряду й Президента спрямовані на те, щоби ситуацію у Збройних Силах виправити кардинально. Ми, по суті, створюємо нові Збройні Сили. Це питання найближчого майбутнього»573.

Заступник міністра оборони РФ Анатолій Антонов вирішив спростувати інформацію Тенюха про значне накопичення російських ЗС на кордоні з Україною: «Цифри, що характеризують „російське військове угруповання“ біля кордонів України [Тенюхом. — Прим. ред.], також озвучені для того, щоби „вразити“ деяких слабкодухих парламентаріїв і „широку міжнародну громадськість“. При цьому українському військовому відомству добре відомо, що російські Південний і Західний військові округи, разом узяті, не нараховують названої Ігорем Тенюхом кількості танків і бойових вертольотів. А чисельність особового складу, „дислокованого в прикордонній з Україною зоні“, цілком імовірно, розраховувалася з урахуванням сімей військовослужбовців»574.

Агентство «Крымские новости» повідомило про зустріч делегації з Москви з Духовним управлінням мусульман у Криму, очевидно, лояльних до Кремля: «У рамках візиту пройшла зустріч Муфтія мусульман Криму хаджі Еміралі Аблаєва з Муфтієм Москви, Центрального регіону та Чувашії Альбіром Кргановим і Муфтієм мусульман Санкт-Петербурга та Північно-Західного регіону Росії Равілєм Панчєєвим»575.

Відбулася півгодинна телефонна розмова Владіміра Путіна з Мустафою Джемілєвим. За словами останнього, президент РФ уперше не заперечував наявності російських військ у Криму та просив, щоби кримські татари уникали конфлікту, у який, на його думку, їх хочуть утягнути «українські націоналісти, бандерівці».

Андрій Сенченко прокоментував: «Я для себе намагаюся зрозуміти, що може запропонувати Путін. Спокушатиме національною автономією в Криму? Я не думаю, що таким посилам повірить Джемілєв. Тут виникає питання — як це кореспондується з обіцянками, які дає окупаційна адміністрація слов’янам у Криму»576.

Крім того, Джемілєв розповів українським журналістам, що Путін, взагалі-то, не визнає Україну як суверенну державу: «Я сказав Путіну, що найважливішим є питання територіальної цілісності нашої країни, тому що її порушення є порушенням тієї домовленості, яка підписана країнами-гарантами: США, Великою Британією та Росією — у 1994 році в обмін на нашу відмову від ядерної зброї. На цю тему — територіальної цілісності України — Путін торкнувся такого питання, що самопроголошення незалежної України не зовсім відповідало радянським нормам, які передбачають процедуру виходу зі складу СРСР»577.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни»» автора Березовець Т.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. ОПЕРАЦІЯ «КРИМНАШ»“ на сторінці 5. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи