• o брокеринг товарів - фаза пошуку інформації з метою оцінки альтернативних товарів/послуг на основі критеріїв, заданих покупцем;
• o торговий брокеринг - фаза вибору продавця, який пропонує покупцеві товари/послуги на основі критеріїв покупця {ціна, гарантії, строк доставки, репутація продавця);
• o переговори - фаза погодження умов угоди (переговори можуть мати різну тривалість і складність);
• o платежі і доставка продукції - ця фаза відбувається після укладення угоди купівлі-продажу;
• o обслуговування та моніторинг - післяпродажна фаза у процесі обслуговування.
Таблиця 8.1. Стадії моделі СВВ
| Стадії торговельної операції | Personal Logic | Firefly | Bargain Finder | Jango | Kas-bah | Auction Bot | Tete-a-tete |
| Ідентифікація потреб | |||||||
| Брокеринг товарів | + | + | + | + | |||
| Торговий брокеринг | + | + | + | + | |||
| Переговори | + | + | + | ||||
| Платіж і доставка | |||||||
| Обслуговування та оцінка |
Один з напрямів розвитку економіки пов'язаний зі створенням холонічних систем, у яких кожний підрозділ компанії подібний невеликій автономно діючій фірмі, а разом вони утворюють холонічну мережу, здатну динамічно реконфігуруватися і гнучко адаптуватися до запитів ринку послуг. Кожному холону необхідно приймати самостійні рішення, відповідаючи на різноманітні питання типу "Чи можемо ми виконати замовлення X і якщо так, то в які терміни?", "Хто має брати участь у виконанні замовлення X?".
Однією з важливих задач створення таких компаній є проблема прийняття рішень у процесі різко зростаючої кількості переговорів у мережі. Для її вирішення використовують мультиагентні системи з метою моделювання процесів переговорів й узгодженого прийняття рішень.
Характерною рисою розвитку мережевих (віртуальних) підприємств є перехід від функціональних підрозділів до бізнес-процесів, тобто віртуальних робочих груп, учасники яких спільно виконують завершену частину роботи - процес.
Для підприємств, що базуються на процесах, виділяються нові типові ролі співробітників: 1) власники процесів; 2) власники ресурсів. Власник процесу несе оперативну відповідальність за ресурси, надані в його розпорядження, щоб здійснити конкретний бізнес-процес. Для виконання замовлення він укладає угоду з власником ресурсів і операторами процесів, призначає керівників (менеджерів) конкретних підпроцесів, а також бере участь у довгостроковому плануванні потреб у ресурсах. Формується ситуація розподіленого вирішення завдань, збільшується рівень децентралізації управління.
Для виконання різних етапів життєвого циклу продукту у межах підприємств створюються гнучкі віртуальні робочі колективи, що включають фахівців різних підрозділів, інтерфейси між якими забезпечуються відповідними програмними агентами. Програмний комплекс підтримки управління ґрунтується на мультиагентній системі, побудованій за принципами розподіленого штучного інтелекту. Аналіз виробничого замовлення і планування робіт з його виконання здійснюється агентом-координатором за участю інших програмних агентів, що забезпечують взаємодію між фахівцями різного профілю.
У сучасних умовах новітні ІКТ надають потенційну можливість об'єднання всіх суб'єктів економічної діяльності в єдиний інформаційний простір завдяки мережевим структурам.
Мережеві форми організації співпраці - суспільні відносини групи осіб (юридичних/фізичних), які займаються спільною економічною діяльністю і рівноправно взаємодіють шляхом мережевих відношень.
У моделі мережевих відношень допускаються цикли, тобто між двома вузлами мережі може бути більше ніж один можливий шлях.
Мережеві відношення - це відношення, моделлю яких є зв'язний неорієнтований граф (на відміну від ієрархічних відношень, моделлю яких є зв'язний ациклічний орієнтований граф).
У мережевих формах організації співпраці може бути відсутній централізований орган управління.
При введенні мережевих форм організації співпраці отримують такі переваги (за С. Паріновим): економію на переміщеннях; внутрішньофірмовий ЄШ і координацію на базі Intranet з можливістю спільного формування інформаційних ресурсів за технологіями workflow, groupware; створення мережевих інс-титуційних структур - "горизонтальних" економічних структур, які обслуговують різні підприємства мережі Extranet/ Internet.
Економічні "горизонтальні структури" називають інститу-ційними структурами та інтерпретують їх як системи динамічних угод між фізичними/юридичними особами. До таких структур можна віднести торговельні та фінансові підприємства, систему трудових відносин тощо.
Головними діючими елементами горизонтальних структур є зв'язки між їх окремими ланками та єдині правила роботи всіх ланок. Фактично ці структури в економіці є мережами зв'язків, які з переміщенням у мережу Internet, отримують можливість працювати ще ефективніше.
Мережева форма управління ефективна для обслуговування взаємодій на будь-якій відстані, для будь-яких суб'єктів економічної діяльності, розподілених по інформаційно-економічних підпросторах (ІЕП) єдиного інформаційного простору. Об'єднання організацій привело до появи мережевих організацій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційні системи і технології на підприємствах» автора Плескач В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агентно орієнтовані системи на підприємствах“ на сторінці 7. Приємного читання.
