Інформаційні системи в міжнародному бізнесі

3 0 23

45 6 Валютні операціїВалютний обмін і валютні опціониФіксовані позичкові й депозитні угодиПозичково-депозитна угода, яка передбачає повідомлення або вимогуУгода про майбутні процентні ставкиПроцентні платежі за позичково-депозитною угодоюОбмін процентними платежами

4 0 12 35 Інкасо і документи по готових грошахПовідомлення про оплатуПідтвердженняЗапитанняЗміна інструкційДокументи по готових грошах

5 0 12 35 67 8 Цінні папериДоручення на купівлюПовідомлення/Підтвердження купівлі й продажуІнструкції з «руху» кредитів і цінних паперівПідтвердження «руху»Корпоративні дії, доручення, претензіїКорпоративні подіїБюлетень і управління інвестиціямиСпеціальні повідомлення

6 0 4 Дорогоцінні метали і синдикатиДорогоцінні металиСиндикати

7 0

12 34 56 Документарні акредитиви і гарантіїЕмісія/позика, передоручення і доповнення (зміни документарного акредитиву)Авізовані документарні акредитиви третього банкуПерекази документарного акредитивуПідтвердження і доручення Гамбурзьке повноваженняДоручення і повноваженняГарантії

8 0 12 Подорожні чекиПродаж і розрахунокВідшкодуванняУправління активом

9 0 12 34 57 8 Змішані повідомленняПідтвердження дебітуванняПідтвердження кредитуванняЗапитання балансового звітуПовідомлення про зміну процентної ставкиВиписка з клієнтського рахункуВиписка ностроВиписка неттоДовідка про стан

n 9 Загальна групаОплата, проценти, затратиЗапитання анулюванняЗапитання і відповідіПриватні, а також повідомлення вільного форматуПовідомлення будь-якого типу побудовано за загальним принципом (рис.7.2).Початок повідомлення Заголовок Початок тексту Текст повідомлення Кінець тексту Хвостовик Кінець повідомленняStart of Message Header Start of text Text of Message End of text Trailer End of MessageРис.7.2. Структура повідомлення SWIFTВоно складається із заголовка (header), тексту повідомлення і «хвостовика» (trailer). Заголовок і «хвостовик» утворюють так званий конверт (envelope), в якому немовби пересилаються повідомлення. Конверт вміщує насамперед інформацію, важливу з точки зору управління системою. У заголовку в жорстко стандартизованому вигляді розміщується інформація про відправника і одержувача повідомлення, послідовний номер повідомлення, його тип і пріоритет. У текст повідомлення інформація заноситься також у суворій послідовності й реалізується при заповненні відповідного поля повідомлення, яке має чітку нумерацію. Поле повідомлення являє собою числовий двозначний код. При цьому поля в повідомленнях поділяються на обов’язкові та необов’язкові. Обов’язкові вміщують ключову інформацію для повідомлень даного типу. Необов’язкові поля необхідні для здійснення складних багатоступеневих операцій або для передачі додаткових інструкцій. У «хвостовику» повідомлення розміщується код аутентифікації, а також інші кодові повідомлення, призначення яких — попередити банк-отри¬мувач про можливість подвійного платежу, затримки в передачі повідомлення, інша допоміжна інформація. В особливу групу виділено системні повідомлення, які здійснюють діалог користувача із системою. Ці повідомлення використовуються для виконання певних системних функцій: вимоги повідомлень, навчальні цілі, відповіді на запити користувачів та інформування останніх про розвиток мережі, її нові можливості.Існують три основних системних повідомлення:— LOG-IN/OUT — системне повідомлення для входу/виходу в систему;— RETRIEVAL — за цим запитанням система надсилає копію повідомлення, яке зберігається;— REPORTS — дає змогу одержати різні види рахунків (періодичних або разових).Системним повідомленням надається першочерговий пріо-ритет, оскільки вони містять основну інформацію щодо функціонування системи. Банківські повідомлення поділяються на термінові та звичайні. За пересилання термінових повідомлень стягується спеціальний тариф.7.1.6. Ідентифікація учасників товаристваДля правильної доставки повідомлення по мережі SWIFT усі банки-учасники мають код-ідентифікатор (Bank Identifіer Code — BIC), який є адресою в системі SWIFT і має важливе значення для функціонування всієї системи. BIC — універсальний стандарт для ідентифікації банків у повідомленнях, які пересилаються по мережі телекомунікацій. Він базується на розробленій товариством SWIFT методології. У структурі коду виді¬ляється чотири частини:— чотиризначний код інституту (коротке унікальне позначення члена SWIFT);— двозначний код країни за стандартом ISO;— двозначний код місцезнаходження банку (місто, штат, тимчасова територія);— код, який інформує користувача мережі про рівень до-ступу до неї всередині країни; для тих, хто не є членом товариства, літери «ВІС» інформують, що фінансова установа не має доступу до мережі (Branch Code).Адресу можна розширити на три знаки для позначення відді-лень якого-небудь банку. ВІС-коди публікуються чотири рази на рік у збірці «ВІС Directory». Починаючи з 1976 р. збірка складається з чотирьох розділів: секція банків, географічна секція, секція адрес та інформаційний розділ, у яких відповідно до критерію здійснено сортування банківських установ.За допомогою збірки користувач SWIFT може знайти необ-хідний банк-учасник системи з тим, щоб потім переслати йому повідомлення.7.1.7. Обробка повідомлень мережіПовідомлення, які підлягають відправленню, готуються бан-ком у відповідному форматі й вводяться в термінальне обладнання, підключене до системи SWIFT (термінал SWIFT). Така технологія дозволяє використовувати термінал SWIFT як простий телекс; вона характерна для некомп’ютеризованих банків з невеликим обсягом повідомлень, які вони відправляють і отримують. При цьому клієнт банку заповнює паперову форму для переказу коштів, а банківський службовець уводить дані з цієї форми в термінал системи з наступним відправленням банку-партнеру по SWIFT. У більшості банків повідомлення готуються за допомогою внутрішньобанківської ЕОМ, яка зв’язана з терміналом SWIFT каналами зв’язку і дає змогу без ручного втручання (з метою виключення помилки) передавати повідомлення в SWIFT. Повідомлення, які надходять зі SWIFT, також передаються на термінал SWIFT і далі без ручного втручання на внутрішньобанківський комп’ютер, де оброблюються для використання працівниками банку.Необхідно зазначити, що SWIFT відповідає лише за доставку і зберігання повідомлень, які надходять у мережу, і зовсім не несе відповідальності за обробку повідомлень усередині банку. Отже, послуги SWIFT обмежені передачею і прийомом повідомлень, які надходять від учасників системи, і їх відправленням іншим учасникам за вказівкою відправника.7.1.8. Забезпечення безпекиДля системи SWIFT створення безпечних умов передачі та прийому повідомлень має надзвичайне значення, а відтак цьому приділяється велика увага. Цей чинник, зрештою, визначає якість сервісу, що надається товариством. У структурі SWIFT функціонує Управління головного інспектора, чия діяльність спрямована на розробку і посилення заходів безпеки в системі. У зв’язку з цим SWIFT висуває жорсткі вимоги до процедури підключення терміналів до мережі. Система повинна розпізнати цей термінал. Для цього контрольне системне повідомлення «LOG-IN» розсилається користувачам і є індивідуальним для кожного банку. Після введення правильного коду система дає позитивну відповідь «Log-in aknowledgment», а отже, підтверджує розпізнавання термінального пристрою користувача в мережі. З метою забезпечення безпеки термінал може бути автоматично відключений самою системою (переведений у стан «LOG-OUT»), якщо виявлено перешкоду, несправність лінії, неодноразові помилки при передачі, повідомлення пронумеровано неправильно, виявлено помилки в процедурі або форматі і т.ін. Системою ведеться файл, де автоматично фіксуються всі відключення терміналу, для того щоб виявити лінії низької якості та некваліфіковане обслуговування терміналів. Крім того, високий рівень безпеки досягається такими процедурами:— присвоюванням кожному повідомленню вхідного і вихідного номерів і контролем з боку SWIFT за дотриманням порядку нумерації;— шифруванням тексту повідомлення за допомогою спеці-альних криптографічних пристроїв;— системою звітів, які надаються системою користувачеві з певною періодичністю;— завірянням повідомлень за допомогою ключів аутенти-фікації.При порушенні будь-якої з процедур термінал може бути автоматично відключений від системи. Так, якщо порушується послідовність нумерації повідомлень, система, яка контролює номери, генерує повідомлення про помилку, відключає термінал від мережі й посилає повідомлення про реідентифікацію.7.1.9. Розвиток мережі (SWIFT II)Структура мережі SWIFT створювалась на початку 70-х років. Останнім часом досягнуто значного прогресу в комп’ютер¬ній технологолії та техніці зв’язку. Тому технічна побудова мережі з певного моменту стала бар’єром на шляху подальшого розвитку системи і розширення її можливостей. Водночас посилилася тенденція до збільшення кількості інформації, що обробляється автоматизованим шляхом у банках, і ускладнення банківської діяльності, що поставило SWIFT перед необхідністю надання нових послуг для задоволення потреб користувачів.З метою модернізації існуючої мережі було розроблено мережу цілком нового типу — SWIFT II, яка базується на чотирирівневій мережній архітектурі та управляється системним управляючим процесором (System Control Processor — SCP). Активні й резервні SCP знаходяться в тих самих містах, що й операційні центри SWIFT I (США і Нідерланди). Виділяють чотири рівня мережі SWIFT II.1. Термінал користувача, за допомогою якого він підключає-ться до мережі. На ринку є досить великий вибір терміналів під-ключення до SWIFT II різних виробників. Однак усі вони повинні дістати схвалення від SWIFT на право роботи в мережі.2. Регіональні процесори, призначенням яких є одержання повідомлень від користувачів і перевірка для первинної обробки на груповому процесорі. Крім того, регіональний процесор одержує інструкції від групового процесора і виконує функції доставки повідомлень і контролю локальних комунікацій з користувачами. Регіональні процесори працюють без участі людини і обладнуються продукцією фірми Unisys CP 2000, яка дублюється з метою безпеки. Потужність обладнання залежить від кількості переданих/одержаних повідомлень у країні, яку воно обслуговує, і кількості терміналів, підключених до нього.3. Груповий процесор. Система SWIFT II побудована на пев-ній кількості груп, які складаються з модульних елементів, що функціонують незалежно один від одного. Груповий процесор здійснює зберігання та пошук повідомлень за запитом, розподіл повідомлень на регіональний процесор адресату, довгострокове й короткострокове архівування даних і генерацію системних зві-тів.4. Системний управляючий процесор виконує контрольні та управляючі функції для всієї системи й мережі. Комплектується обладнанням фірми Unisys, яке розташоване в двох системних і контрольних центрах — у США і Нідерландах. Отже, на противагу попередній системі повідомлення в мережі SWIFT II не проходять через верхній рівень системи, системний контрольний процесор лише контролює маршрутизацію повідомлень і відстежує роботу мережі. Перехід до SWIFT ІІ здійснюється поступово починаючи з грудня 1989 р. Додаткова система обладнання «Gateway» транслює форматовані повідолення SWIFT I у SWIFT II і назад, дозволяючи користувачам обмінюватися повідомленнями незалежно від того, до якої системи вони підключені. Архітектура мережі SWIFT на сучасному етапі має такий вигляд (рис.7.3).

Рис. 7.3. Архітектура мережі SWIFTОкрім управління передачею повідомлень (FIN), SWIFT пропонує засіб для обміну даними IFT. IFT — це комплексне рішення для широкого діапазону обмінів форматною та вільною інформацією між фінансовими інститутами. Обсяг інформації, що передається, обмежено 2 Мб. Фірмою STS розроблено спеціальний пакет, який забезпечує підготовку, передачу та прийом повідомлень і наступний розподіл файлів. IFT використовує Pift — протокол, визначений SWIFT і запропонований як міжнародний стандарт. Цей протокол спрощує передачу файлів і всієї спорідненої інформації і підтримує розсилку повідомлень кільком адресатам і авторизацію повідомлень. Простий інтерфейс користувача дає змогу швидко готувати повідомлення, об’єдну¬ючи кілька файлів. Змістом файлів можуть бути тексти, підготовлені текстовими редакторами, документи, зображення, електронні таблиці та інші форми електронної інформації.Користувачі SWIFT мають доступ до деяких інших стандартів повідомлень і мереж. З метою подальшого розвитку й збільшення пропонованих товариством послуг забезпечено повноцінну підтримку обміну в стандарті ООН EDIFACT. На цей стандарт спрямовано подальші дослідження й розробки товари-ства.7.2. ВСТУП ДО SWIFT7.2.1. Загальні положенняУ процедурі вступу банку до SWIFT необхідно розрізняти такі два етапи:— підготовка до прийняття банку в члени товариства SWIFT;— підготовка банку до підключення до системи і становлення його як працюючого члена SWIFT.На першому етапі робота банку зводиться до заповнення і відправлення товариству комплекту таких документів.1. Огляд трафіка повідомлень (Traffic Survey, Form BD 1), у якому наводиться оцінка середньої кількості повідомлень, які щоденно отримуються й надсилаються по країнах і географічних територіях. Ця форма містить три колонки:а) назва країн, що працюють на поточний момент у мережі SWIFT;б) дані про поточну кількість (у середньому) повідомлень, які банк щодня надсилає по пошті, телексу й телеграфом в кожну з країн;в) дані про поточну кількість (у середньому) отримуваних щодня банком повідомлень по пошті, телексу і телеграфом з кожної країни.2. Зобов’язання банку (Untertaxlung, Form BD 2.1), у якому міститься заява банку про вступ до товариства, згода з його умовами, а також те, що дату початку роботи банку в системі буде взаємно погоджено. Банк також гарантує відшкодування прямих операційних витрат, зобов’язується сплачувати за кількість відправлених повідомлень, яка вказана в огляді трафіка повідомлень, або за фактичний обсяг трафіка, якщо він перевищуватиме розрахований в огляді.3. Адреса банку та особа, яка відповідатиме за зв’язок зі SWIFT і вирішення питань, що виникають (Contact Address Sheet, Form BD 3). У цьому документі наводяться офіційна адреса банку, номери телефонів, телексу та факсимільного апарату, а також прізвище й посада відповідальної особи.4. Сертифікат Gen.Lin. від Центрального банку (Certification, Form BD 4), який засвідчує, що дана організація виконує банківські операції і здійснює міжнародні розрахунки.5. Зобов’язання з відшкодування витрат (Cost Recovery Commitment, Form BD 6) являє собою гарантійний лист банку про відшкодування всіх прямих витрат, які понесе товариство.Ці документи, заповнені англійською мовою і надіслані в штаб-квартиру товариства в Брюсселі, мають бути одержані за два тижні до наступних зборів Правління товариства. Після розгляду й схвалення цих документів банк набуває статусу кандидата, про що його сповіщають у письмовій формі й пропонують сплатити вступний внесок і придбати одну акцію. Після оплати справа кандидата розглядається на наступному засіданні Правління, на якому має змінитися його статус: з кандидата — в члени товариства і власника акцій. Таку саму процедуру проходять банки-субчлени, які направляють такий самий пакет документів, а також декларацію головної контори (Head office Declaration, Form BD 5). Субчлени сплачують значно менший одноразовий внесок і не купують акції.7.2.2. Підготовчий періодПісля того як на першому етапі роботу з документами завершено і банк став членом або субчленом SWIFT, настає пе-ріод імплементації, тобто підготовки до реального підлючення до системи, який триває від 8 до 12 місяців. На цей період складається імплементаційний графік, який охоплює три основні фази: планування, підготовка, тестування. Для планування процесу імплементації найважливіше значення має встановлення дати початку роботи в системі (cutover date). Дата погоджується з товариством з самого початку процесу. Усе планування прив’язане до цієї дати. Товариство встановлює лише чотири певні дати на рік для підключення банку до SWIFT. Банк складає імплементаційний графік, один екземпляр якого надсилає товариству для контролю. Графік складається за встановленою товариством формою, яка додається до «Керів¬ництва з імплементації SWIFT» (SWIFT Implementation Guidli¬nes). Форма графіка вміщує перелік стандартних заходів, основним з яких для фази «планування» є формування групи імплементації, що працює протягом усього періоду і несе відповідальність за виконання всіх заходів. Члени групи повинні мати великий досвід у галузях організаційних методів і практики, телекомунікацій, банківських операцій, банківської безпеки й контролю, кореспондентських відносин. Обраний керівник імплементації несе персональну відповідальність за успіх імплементаційного періоду. В період першої фази повинні бути прийняті основні рішення: вибір філософії підключення, політики щодо обміну ключами аутентифікації, термінального обладнання для підключення до мережі SWIFT, міста розташування обладнання. Крім того, повинні бути заповнені стандартні форми, які надсилаються до SWIFT у терміни, встановлені графіком імплементації. Більшість заходів на фазі «підготовка» носять індивідуальний характер для кожного користувача. Серед них — написання інструкцій для кінцевих користувачів, розробка процедури «backup» (резервування) і написання керівництва з виконання операцій відповідно до специфічних вимог кожного банку. Визначаються також конкретні особи, які відповідають і контролюють різні операційні рівні на початку реальної роботи в системі, а також види навчання, необхідні для персоналу банку, залученого до роботи із системою. На цій стадії проекту починається одна з найбільш трудоміст-ких робіт — обмін ключами аутентифікації. Аутентифікатор SWIFT — це вдосконалена і автоматизована версія телеграфних перевірочних ключів, що традиційно використовуються для ключування сум коштів у повідомленнях між банками. Він дає змогу виявляти будь-які зміни в тексті повідомлення. SWIFT забезпечує алгоритм формування аутентифікатора та перевіряє, щоб результат був присутній у певних категоріях повідомлень, але не бере участі в самому процесі аутентифікації, який є конфіденційним для кожних двох банків, що встановлюють кореспондентські відносини. Необхідно зазначити, що аутентифікація повідомлення здійснюється автоматично (про-грама цієї процедури включається в комплекс обладнання для підключення до SWIFT). Задачі банку — у визначені терміни здійснити обмін ключами аутентифікації з банками-кореспон-дентами. Ініціаторами такого обміну є нові банки-члени. Сам аутентифікатор являє собою довільну комбінацію 16 символів: числа від 0 до 9 і літери від А до F. Кожний із символів використовується в одному ключі лише один раз. Можлива будь-яка комбінація, крім 123456789ABCDEF, що використовується як тест. Користувач може формувати ключ вручну або за допомогою програми автоматичної генерації символів. Крім того, користувач має вибір: використати один і той самий ключ для відправлення й прийому повідомлень або різні ключі. Загалом процедура має такий вигляд:1) визначення політики обміну ключами і оцінка потрібної кількості;2) розробка форми обмінного листа;3) генерація власних ключів для кожного банку-кореспон-дента;4) надсилання листів рекомендованою поштою;5) одержання підтверджень;6) надсилання нагадувань у разі потреби.З метою безпеки SWIFT пропонує надсилати ключі в два етапи. Ключ ділиться на дві частини, кожна з яких надсилається окремим конвертом різною поштою. Процедура обміну ключами залежно від кількості банків-кореспондентів може займати різний проміжок часу, але повинна закінчитися до початку процедури «Монітор-Х», яка виконується на фазі «тестування». Ключі аутентифікації, погоджені з кореспондентами, зберігаю-ться в машино-читаємій формі (у вигляді файла) на обладнанні, підключеному до SWIFT. У цей самий період члени групи імплементації, а також консультанти, які залучаються на окремих етапах, проходять процес навчання, організований спеціальним департаментом товариства SWIFT. Тестування є завершальною і найбільш критичною фазою проекту, що охоплює шість нових сфер:— завершення підготовки приміщень, установлення обладнання та програмного забезпечення, створення можливостей для початку тестування в режимі «off line»;— перевірка разом з представниками SWIFT роботи облад-нання та каналу зв’язку;— робота в режимі «Монітор-Х» і одночасна обробка по-відомлень, а також перевірка роботи обладнання в режимі «backup»;— перевірка виконання всіх операцій SWIFT (звіти, системні повідомлення, процедура «backup» тощо) в режимі «Монітор-Х»;— завантаження реального програмного забезпечення і ключів аутентифікації;— «cutover» і перші два тижні роботи в реальному режимі, перевірка правильності ключів аутентифікації.Для фази тестування важливе значення має проведення ре-жиму «Монітор-Х», призначеного для перевірки роботи системи і отримання певних навичок роботи з нею. У «Моніторі-Х» ко-ристувач отримує доступ до невеликої групи банків-учасників системи, які висловили бажання одержати тренувальні повідомлення і на цей період знаходяться також у режимі «Монітор-Х».Повний функціональний тест — це перевірка виконання всіх операцій SWIFT на основі використання реальних таблиць входу в систему. Це остання можливість для перевірки всіх функцій і процедур. Після цього завантажуються реальне програмне забезпечення і файл з ключами аутентифікації. Банк готовий до роботи в системі SWIFT.7.2.3. Фінансові витратиВитрати, які несе банк, поділяються на одноразові, щорічні й витрати на роботу з повідомленнями (станом на 1990 р. у бельгійських франках — BFr).Одноразові витрати у вигляді вступного внеску складають для члена SWIFT 1,75 млн. BFr, для субчленів — 0,35 млн. BFr (10). Ці витрати містять: включення адреси місця призначення в систему, встановлення основного та резервного фізичного з’єд-нання банку з мережею SWIFT, включення термінального ідентифікатора в систему, стандартний набір літератури користувача (User Handbook), довідники SWIFT (Bank Identifier Code), включення банку в довідник, навчання фахівців банку. Крім того, член товариства купує одну акцію вартістю 29 тис. BFr.Щорічні витрати на підтримку користувача становлять 100 тис. BFr для члена і 65 тис. BFr для субчлена товариства. Ці витрати такі: адреси місця призначення користувача в системі, два ідентифікатори терміналу SWIFT, два набори літератури користувача (User Handbook), два довідника SWIFT (Bank Identifier Code), відведення двох позицій у довіднику для банку.Поточні витрати, пов’язані з роботою в системі SWIFT, контролюються виходячи з кількості відправлених повідомлень і їх пріоритетів. За вхідні повідомлення плата не стягується. Необ-хідно мати на увазі, що тарифи розраховані на стандартне повідомлення довжиною 325 символів. Ціна стандартного повідомлення коливається від 16 до 43 BFr залежно від пріоритету і необхідності підтвердження про доставку.7.2.4. Сприяння банкам з боку товаристваБанкам, що мають намір вступити до SWIFT або вже пра-цюють в цьому середовищі, постійно надається допомога у вигляді публікацій, навчання і різних сервісних послуг.SWIFT регулярно випускає документацію, призначену як для банків, що готуються до вступу, так і для діючих у системі. Це набір для користувачів (User Handbook Set), керівництво з імплементації (Implementation Guidelines), директорій (S.W.I.F.T. Directory), газета (S.W.I.F.T. Newsletter), брошури для навчання (Education Brochure). Важливе місце серед них займає набір книжок користувача, який надає всебічну інформацію про систе-му.Навчання охоплює п’ять основних напрямків: стандартні курси, спеціалізовані курси, консультації, семінари, комп’ютерне навчання.Спеціалізовані підрозділи в Нью-Йорку, Гонконгу, Лондоні та Ріо-де-Жанейро надають користувачам допомогу при неполадках у мережі, а також необхідну консультаційну допомогу в країні місця знаходження.З метою найбільш повного задоволення потреб користувачів системи, а також розширення їхнього сервісного обслуговування товариство створило і є повним власником двох організацій: SWIFT Terminal Services (STS) i SWIFT Service Partners (SSP). STS було створено в 1980 р. з метою надання членам товариства максимальних переваг шляхом представлення їм закінчених програмно-технічних комплексів підключення до мережі телекомунікацій. Сьогодні вона володіє більш як 70 % ринку інтерфейсів.SSP пропонує членам товариства спеціалізований набір послуг для окремих галузей використання системи.7.3. ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКУ В МЕРЕЖІ7.3.1. Технічні засоби і програмне забезпеченняПід термінальним обладнанням підключення до SWIFT розуміють програмно-технічний комплекс, який схвалений товариством і дає змогу здійснювати роботу в мережі згідно з установленими вимогами. Товариство регулярно публікує перелік інтерфейсів, допущених до використання в мережі. Тепер в цьому списку є такі фірми — виробники обладнання: IBM, Unisys, DEC, Siemens, Wang, Honeywill Bull та ін. Але провідну роль на ринку інтерфейсів займає компанія STS, яка встановила понад 1500 систем у банках світу.Основним і найбільш поширеним інтерфейсом є ST200, який дає змогу обслуговувати невеликий обсяг трафіка повідомлень. В апаратному плані інтерфейс побудований на обладнанні фірм Unisys або NCR. В основі комплексу — так зване ядро, яке складається з процесора, робочої станції та зовнішньої пам’яті на жорсткому диску. Система побудована за модульним принципом, який дозволяє нарощувати апаратну частину до конфігурації, розрахованої на використання багатьма користувачами та організацію локальної мережі. З метою безпеки і згідно з вимогами SWIFT ядро обов’язково дублюється аналогічним комплексом. Базове програмне забезпечення створює для користувача дружнє середовище з послідовно змінюваних екранів, побудованих у формі меню. Розширена система програмного забезпечення містить такі продукти: автоматичний контроль повідомлень, що надходять і відправляються (Traffic Reconciliаtion), вибірку розрахунків за рахунками ностро (Nostro Reconciliation), інтерфейс до мережі телекс, який забезпечує зв’язок ST200 з нею і обробку телексних повідомлень, автоматичне ключування і розключування таких повідомлень (Telex Interfaces), забезпечення зв’язку ST200 з технічними засобами банку (Mainframe Line).ST200 забезпечує інтегрований підхід до міжбанківських повідомлень. Апаратна база системи — обладнання фірми DEC: комп’ютер VAX, потужна міні-ЕОМ, яка дає змогу повністю автоматизувати великий банк (підтримує обсяг повідомлень на рівні 60-80 тис. щоденно). ST400 здійснює управління інтенсивним мережним трафіком функції обробки повідомлень для автоматизації ручних операцій в підрозділах банку. Обробка повідомлень стандартизована завдяки використанню форматів повідомлень SWIFT. Це створює загальний базис для взаємодії з іншими комп’ютерними пакетами програм. ST400 пропонує такі автоматизовані функції: передача, прийом, маршрутизація, перерозподіл, аутентифікація і виклик повідомлень.ST500 — найпотужніша система, яка може бути рекомендо-вана для банків з великим набором міжнародних операцій. Система реалізована на стандартному обладнанні фірми ІВМ. Модульна будова системи дає змогу легко розширювати конфігурацію для управління великими обсягами потоків повідомлень. ST500 підтримує велику кількість стандартних комп’ютер¬них протоколів, за допомогою яких можна здійснювати прямий зв’язок з широким набором комп’ютерних систем. ST500 була розроблена для безперервної (без участі обслуговуючого персоналу) цілодобової роботи для підтримування зв’язку з банками-кореспондентами, розташованими в різних географічних поясах. Тому вона вміщує процедури з автоматичного виконання задач, пов’язаних з обробкою потоку повідомлень. Автоматичний контроль потоку повідомлень дає змогу одержати в будь-який час інформацію про стан трафіка та історію будь-якого повідомлення за минулі 14 днів.SWIFTAlliance — це нове покоління SWIFT-продуктів, які засновані на сучасних технологіях і майбутній функціональності, які поєднують кращі риси своїх попередників: простоту використання ST200, адаптивність ST400, пропускну здатність ST500.Позитивні якості SWIFTАlliance:— модульна структура, яка допускає конфігурування від інтерфейсу початкового рівня до мультисистеми широкого призначення;— можливість мультисистемного підключення SWIFT, телекс, IFT (Interbank File Transfer — міжнародна банківська передача файлів), національна клірингова система і приватні ме-режі;— незалежна від типу мережі обробка повідомлень;— повна інтеграція з додатками, розробленими програмістами або третіми компаніями, які дозволяють легко інтегрувати SWIFTAlliance з операційним днем банку і запобігти повторному введенню повідомлень SWIFT;— система безпеки, що легко конфігурується і включає багаторівневий, парольно захищений доступ, управління правами і списки доступу;— нова програмна технологія, яка відповідає стандартам відкритих систем;— об’єктно-орієтований графічний інтерфейс користувача робить роботу із системою ефективною й легкою в освоєнні;— розвинені засоби адміністрування, які спрощують і розви-вають можливості контролю та аудиту;— утиліта РС Connect дає змогу використовувати наявні в банку комп’ютери IBM PC для роботи з повідомленнями SWIFT у системі SWIFTАlliance.Система SWIFTAlliance працює під управлінням операційної системи АІХ/6000 на комп’ютерах сім’ї RS/6000 компанії ІВМ.7.3.2. Навчання банківського персоналуНавчання персоналу банку роботі в системі SWIFT має важ-ливе значення і йому приділяється значна увага в усіх банках (що працюють і підключаються до системи). Це пояснюється тим, що система постійно розвивається і надає нові послуги ко-ристувачам, а також удосконалює систему стандартів і принципи роботи. Отже, навчання персоналу — постійний процес, який забезпечує використання всього потенціалу мережі та гарантує безпомилкову роботу. У банку, як правило, призначається відповідальний за навчання спеціалістів, який підтримує тісний контакт з Управлінням навчання SWIFT і організує процес навчання для всіх груп спеціалістів банку. Насамперед рекомендується пройти стандартні курси товариства з усіх видів операцій, з якими працює банк. Існує два методи організації такого навчання. Група спеціалістів банку може бути направлена на навчання в країну, де проводяться курси. Чисельність групи невелика, оскільки це пов’язано зі значними валютними витратами й лімітованою кількістю місць на таких курсах. У другому випадку інструктор SWIFT запрошується в банк для проведення курсу навчання з певної теми. Банк формує групу зі своїх спеціалістів, які здобувають знання на місці й мають змогу одразу їх застосувати. Придбання комплексу навчальних матеріалів на відеодисках визнано дорогим. Найбільш раціональним вважається придбання програм для стандартного набору персональної ЕОМ. У цьому разі банк одержує лише програмне забезпечення для наявної ПЕОМ. Крім того, якщо банк придбає комплекс термінального обладнання підключення, необхідно пройти курси з технічних засобів, обслуговування та програмного забезпечення, які організовує виробник термінального обладнання. Рекомендується здійснювати контроль за своєчасністю і повнотою навчання, що є однією з найважливіших умов успішної та безпомилкової роботи банку в такій жорстко стандартизованій системі, як SWIFT.7.3.3. Обробка інформаціїПринципи побудови системи SWIFT створюють усі умови для автоматизованої обробки повідомлень, які надходять до мережі, а також генерування їх для відправлення в систему. Технологія роботи з повідомленнями залежить від існуючого рівня автоматизації робіт у банку. Термінальне обладнання ув’язують з банківською ЕОМ для передачі даних між комп’ютерами без ручного втручання. Для створення такої системи необхідно підготувати банківську систему автоматизації до «розуміння» кодів та ідентифікаторів, якими оперує SWIFT. Отже, потрібно переробити внутрішню систему кодування банківської інформації відповідно до стандартів ISO. Оскільки це досить трудомісткий процес для банків, які вже мають свою систему автоматизації, вони здійснюють поетапну імплементацію SWIFT у внутрішню систему автоматизації. На першому етапі такі банки використовують SWIFT як швидкодіючий продуктивний «телекс». Усі повідомлення, які надходять до мережі SWIFT, роздруковуються за конкретними виконавцями. Складнішою є процедура відправлення повідомлень, які повинні бути складені відповідно до жорстких правил стандартизації. Для забезпечення роботи спеціалістів у нових умовах стандартизації банки створюють так звані «бланки проміжних форм» з позначенням усіх обов’язко¬вих і факультативних полів повідомлень і їх розшифровуванням. Після заповнення таку форму підписують спеціаліст і керівник і передають операторові для введення в термінальне обладнання підключення до SWIFT. Крім того, обов’язково розробляються інструкції для всіх груп спеціалістів, причетних до роботи в сис-темі SWIFT.

9. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ДЛЯМУЛЬТИНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ

9.1. ОСОБЛИВОСТІ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ДЛЯ МНКОстанні два десятиріччя позначені бурхливим розвитком міжнародних економічних зв’язків. Виникли вільні економічні зони й посилилась роль мультинаціональних корпорацій (МНК). Слід зазначити, що МНК стають зараз усе більш реальною економічною силою. Так, на частку їх внутрішньокорпораційного обігу припадає близько 1/3 усього міжнародного капіталістичного експорту [9, с.5].Мультинаціональні корпорації визначаються як «корпорації, які є національними за капіталом, але інтернаціональними за сферою своєї діяльності, котра здійснюється за кордоном відповідно до місцевих законів і особливостей [9, с.5].Інформаційна система як складова частина системи управ-ління містить дані, які необхідні МНК для планування, контро-лю, оцінки та координації своєї виробничої діяльності, включаючи операції за кордоном. Головним завданням вищої управ¬лінської ланки МНК є забезпечення її економічного процвітання на міжнародному рівні, яке полягає в неухильному зростанні прибутку.Цю задачу розв’язати набагато важче, ніж її сформулювати. У різних країнах до цього підходять по-різному. У Японії упра-влінський персонал розробляє стратегію забезпечення прибутковості на довгостроковій основі. У Німеччині частіше будують стратегію виходячи з фактичних витрат, у Швейцарії здебільшого орієнтуються на кон’юнктуру ринку — можливі будь-які витрати, аби вони окупилися в майбутньому, в Італії розробляють свої довгострокові плани шляхом тривалих переговорів, погоджень і взаємних поступок із своїми закордонними контрагентами. Скандинавські країни досить жорстко контролюють розташовані на їхній території мультинаціональні корпорації; в Голландії, навпаки, цей контроль більш ліберальний. Таким чином, потреба у обліковій інформації суттєво відрізняється не лише в різних країнах, а навіть між штаб-квартирою МНК і її закордонними дочірніми компаніями.Інформація, призначена для зовнішніх, щодо МНК споживачів (акціонери, кредитори, наймані працівники, клієнти), значною мірою надається у вигляді річних звітів фірми. Тому надалі предметом нашої уваги будуть інформаційні по-треби внутрішніх користувачів — управлінського персоналу МНК.Управлінська ланка використовує внутрішню інформацію для планування, контролю та аналізу як у короткострокових, так і в довгострокових цілях. Наприклад, короткострокові (поточні) кошториси складаються на наступний рік і в подальшому використовуються для контролю й оцінки ефективності управління виробничою одиницею (філією компанії, розташо-ваною за кордоном). Довгострокове планування охоплює, як правило, п’ятирічний період, при цьому процес складання наступного річного плану є складовою стратегічного курсу МНК і її дочірніх компаній.Для пошуку і прийняття управлінського рішення керівництву всіх рівнів необхідна деталізована формалізована інформація. Незалежно від способу організації інформаційної системи в МНК мають враховуватися й відображатися всі економічні та політичні зміни, законодавчі обмеження, культурні відмінності й соціологічні особливості країни, в якій корпорація здійснює свою діяльність. Ця інформація надходить від керівників закордонних філій і являє собою огляд можливих змін валютного курсу найближчим часом, політичної ситуації і навіть змін купівельних симпатій та можливостей різних молодіжних угруповань. Такі зовнішні чинники можуть не враховуватись при проектуванні інформаційної системи для компанії, яка не веде операцій на зовнішньому ринку, але для МНК вони винятково важливі при прийнятті управлінських рішень.Дані, що обробляються в інформаційній системі МНК, над-ходять до неї з різних внутрішніх і зовнішніх джерел і використовуються керівниками всіх рівнів для прийняття рішень, що можуть вплинути на ефективність операцій як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Ця інформація корисна не лише для управлінської ланки, яка знаходиться в штаб-квартирі МНК. Вона дає змогу МНК впливати на економічне середовище, в якому функціонує її закордонна філія, допомагаючи останній підвищити ефективність своєї діяльності.Аналітичні можливості інформаційної системи МНК дуже великі, оскільки до неї надходять дані від усіх дочірніх компаній і в різних видах. Крім того, система повинна постійно адаптовуватися до запитів користувачів, своєчасно реагувати на можливі зміни економічної ситуації, в якій працює МНК. Обсяг і якість інформації, яка надається управлінській ланці, повинні максимальною мірою сприяти досягненню коротко- і довгострокових цілей МНК і її дочірніх компаній. На рис. 9.1 відображено дані, які надходять і циркулюють в інформаційній системі МНК.

Рис. 9.1. Циркулювання даних в інформаційній системі9.2. ОРГАНІЗАЦІЙНА БУДОВА КОРПОРАЦІЇ Кожна МНК має кілька рівнів управління, які мають різні владні повноваження і відповідальність. Розподіл цих повноважень закріплюється в організаційній структурі управління. Цим визначаються й обсяги інформації, необхідної кожному рівню для планування та контролю своєї діяльності. Виходячи із запитів, проектуються також способи збирання, обробки і подання даних у інформаційній системі. Отже, склад нагромаджуваних даних, способи їх обробки й надання повинні відповідати і максимальною мірою задовольняти вимоги організаційної структури управління МНК (рис. 9.2).1. Виділення підрозділу з міжнародної діяльності 2. Розподіл діяльності за виробничо-технологічними підсумками 3. Розподіл діяльності за функціональною ознакою 4. Розподіл діяльності за регіональною діяльністю 5. Матрична організаційна структура Рис. 9.2. Форми організації діяльності МНКСистема управління МНК може організовувати свою діяль-ність, включаючи закордонну, використовуючи один з наступних способів:— створення самостійного підрозділу (відділення) із закор-донних операцій;— розподіл діяльності за функціональною ознакою;— розподіл діяльності за виробничо-технологічними напря-мками;— розподіл діяльності за регіональною ознакою;— використання матричної організаційної структури управ-ління.Створення самостійного підрозділу (відділення) із закордонних операцій. До його компетенції входить управління операціями виключно на зовнішньому ринку. Як правило, цей підрозділ здійснює свою діяльність незалежно, а за підсумками може порівнюватися з іншими підрозділами МНК, які здійснюють операції лише на внутрішньому ринку. Прикладом корпорацій, які використовують таку форму організації закордонної економічної діяльності, можуть бути «Геркулес-Инкорпорейтед», «Кво¬кер Оутс», «ЗМ Компані», «Аллайд кэмикал Интернешнл».Розподіл діяльності за функціональною ознакою. У цьому разі в корпорації виділяються окремі функціональні напрямки: виробництво, збут, облік та ін. Саме за цими функціями здійснюється централізований контроль. Так, віце-президент корпорації зі збуту, штаб-квартира якої розташована в США, відповідатиме за всі маркетингові операції, в тому числі за межами США. Віце-президент з виробництва відповідає за його організацію в усіх без винятку філіях корпорації. Така форма організації виробництва не набула поширення; вона властива галузям з вузькою номенклатурою продукції. Сюди відносять насамперед видобувні галузі: нафтовидобувну, вуглевидобувну та ін. Способи видобування й збуту нафти або вугілля не дуже відрізняються в різних країнах, тому керівництво може здійснюватися централізо¬вано зі штаб-квартири.Розподіл діяльності за виробничо-технологічними напрямками. Ця форма організації є результатом інтеграції внутрішніх і зовнішніх операцій. У корпорації виділяють кілька основних виробничо-технологічних ліній, кожна з яких займається виробництвом і збутом того чи іншого виду продукції. Продукція може реалізовуватися на будь-якому ринку збуту. Ефективність роботи кожної технологічної лінії оцінюють за загальним результатом, незалежно від того, яка частина продукції була реалізована на зовнішньому ринку. Така форма організації виробництва властива корпораціям, які мають широку й різноманітну номенклатуру про¬дукції. Як приклад можна навести корпорацію «Дюпон».Розподіл діяльності за регіональною ознакою. Тут операції, які виконуються корпорацією, відокремлюються по регіонах (Північ¬на Америка, Європа і т.ін.). До цієї форми організації компанія звертається тоді, коли її операції на зовнішньому ринку не обмежені одним регіоном або країною, а достатньо рівномірно розосереджені в усьому світі. Американські МНК в основному обмежуються внутрішнім ринком і тому не використовують таку організацію своєї діяльності. Навпаки, вона нерідко притаманна європейським і японським корпораціям. Як приклад можна навести швейцарську компанію «Нестле», яка займається виробництвом і збутом продукції з шоколаду і какао-бобів.Використання матричної організаційної структури управління. Ця форма організації вирбництва є своєрідним поєднанням кількох зазначених форм (наприклад, генеральний управляючий французьким відділенням корпорації звітує про свою діяльність як перед віце-президентом корпорації з виробництва, так і перед віце-президентом по європейському регіону). У корпорації «Юніон-Карбайд» операції на зовнішньому ринку організовані за регіональною ознакою, водночас ведення обліку й звітності здійснюється за функціональною ознакою. У цьому разі діяльність регіональних відділень розглядається не як складова частина діяльності корпорації на внутрішньому ринку, а як діяльність відокремлених структурних одиниць, що несуть повну відповідальність за кінцеві фінансові результати. На рис. 9.2 наведено описані форми організації виробничої діяльності МНК.Як же впливає форма організації виробництва на інформаційну систему, що використовується в корпорації? Очевидно, що дані про операції на зовнішньому ринку інваріантні, а змінюються лише інформаційні потоки. При цьому, врешті-решт, інформація розповсюджується серед усіх зацікавлених у ній служб корпорації. Так, якщо управління МНК організовано за регіональною ознакою, облікові дані акумулюються в окремому регіональному відділенні, а потім передаються в штаб-квартиру.При матричній організаційній структурі управління дані можуть надходити кількома інформаційними потоками: наприклад, регіональному управлінському персоналу і безпосередньо в штаб-квартиру корпорації віце-президентові з виробництва.Організаційна структура, система контролю та принципи роботи функціональних служб корпорації значною мірою визначаються позицією її вищого керівництва стосовно організації бізнесу за кордоном. Сьогодні підходи, що існують у закордонній практиці, можуть бути класифіковані:— етноцентричний, який передбачає тиражування на всі дочірні компанії принципів організації та ведення бізнесу, прийнятих у своїй країні;— поліцентричний — надає закордонній дочірній компанії певну самостійність у виборі форм і організації бізнесу;— геоцентричний — зорієнтований на максимальну уніфікацію принципів організації і ведення бізнесу, прийнятих у кожній країні.У мультинаціональній корпорації, яка використовує етноцентричний підхід, вважають, що стандарти й принципи організації бізнесу, ухвалені в штаб-квартирі, найкращі, а відтак поширюються на всі дочірні компанії, які здійснюють свою діяльність за кордоном. Керівництво поліцентричної МНК не лише визнає існування певних національних особливостей в організації бізнесу, а й шукає можливості їх використання для підвищення прибутку. Тому її закордонні дочірні компанії функціонують досить автономно, в тому числі щодо організації системи управління і контролю.Геоцентричний підхід зорієнтований на досягнення глобальних цілей. У цьому разі МНК і її закордонні дочірні компанії розглядаються як єдине ціле. При організації системи управління та контролю керівництво МНК намагається застосувати стандарти й принципи, які є універсальними в будь-якій країні. Організаційна структура управління такої корпорації повинна максимальною мірою сприяти координації рішень, що приймаються в глобальному масштабі. Реалізація геоцентричного підходу є метою будь-якої МНК, але лише деякі з них її досягли.Типовими представниками етноцентричного підходу є автомобілебудівні корпорації. З-поміж них «Дженерал Моторс» і «Крайслер» (США), «Фіат» (Італія), «Сітроен» і «Рено» (Фран-ція), «Мерседес-Бенц» і «БМВ» (ФРН), «Тойота» і «Ніссан» (Японія), «Сааб» (Швеція). Фармацевтичні компанії є послідовниками поліцентричного підходу. Так, фірма «Байер» (ФРН) організує виробництво лікарських препаратів у своїх закордонних філіях як у досить автономних формуваннях. Гол-ландсько-англійські фірми, такі як «Н.В.Філіпс Електрік» і «Юнівілер», значною мірою геоцентричні. Представники багатьох країн входять до ради директорів цих фірм, займають вищі керівні посади.Позиція керівництва штаб-квартири фірми впливає також на делегування повноважень щодо прийняття найважливіших управлінських рішень. Якщо керівництво МНК дозволяє своїм закордонним філіям самостійно приймати важливі управлінські рішення, то така корпорація може розглядатись як децентралі-зована. Цей підхід зараз набув найбільшого поширення. Закор-донним філіям надається значна автономія, а тому їхньому керівництву постійно необхідна інформація для планування, контро¬лю та оцінки своєї діяльності. У кожній дочірній компанії така інформація генерується в рамках окремої облікової інформаційної системи. Водночас керівництву штаб-квартири корпорації також необхідна інформація про її закордонні підрозділи для планування, контролю, оцінки та координації діяльності в глобальному масштабі. Отже, облікова інформаційна система має бути запроектована з урахуванням задоволення запитів управлінського персоналу першого та другого рівнів управління.Якщо рішення приймається в штаб-квартирі МНК, йдеться про централізовану корпорацію.Як правило, мультинаціональні корпорації не приймають централізовано всіх управлінських рішень, але намагаються знайти розумне поєдання прав прийняття рішень на рівні штаб-квартири МНК і її дочірніх компаній. Так, рішення з найважливіших питань стратегії управління МНК можуть прийматися в централізованому порядку; навпаки, рішення, які не є життєво важливими, можуть прийматись на нижчих рівнях управління, в тому числі керівництвом дочірніх компаній. У фірмах «ІВМ» і «Нестле» централізовано здійснюються дослідні й пошукові роботи, оскільки, на думку керівництва корпорацій, вони життєво важливі в стратегічному плані, а відтак повинні контролюватися безпосередньо в штаб-квартирі МНК. Водночас, багато питань, які належать до виробничої та комерційної діяльності дочірніх компаній, вирішуються децентралізовано, оскільки фінансові успіхи чи невдачі будь-якої з них не можуть значно впливати на положення корпорації загалом.9.3. ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ МНКПротягом багатьох років у компаніях США дані, які стосую-ться операцій як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, відображалися в рамках однієї облікової інформаційної системи. Причин тому було декілька. По-перше, експорт уже готової об-лікової інформаційної системи для її використання в закордонній філії корпорації набагато дешевший, ніж проектування нової системи. По-друге, виходячи з цілей контролю, бухгалтерії штаб-квартири МНК звіти від внутрішніх і закордонних компаній зручніше одержувати за однаковими формами. По-третє, вище керівництво МНК, як правило, ознайомлене з принципами будови внутрішньої облікової системи, тому її використанню за кордоном віддається перевага.Водночас, застосування одноманітної системи для контролю діяльності закордонних дочірніх компаній нерідко виявляється неефективним. Річ у тім, що облікова система повинна проектуватись і функціонувати під впливом цілої низки зовнішніх чинників (політичних, економічних, соціальних, культурних і правових), які мають національні особливості. Простий експорт облікової системи не дає змоги врахувати ці чинники в повному обсязі й часто призводить до негативних наслідків.Чотири основні функції фінансового контролю — вимірювання, комунікація, оцінювання та мотивація — мають враховувати особливості оточуючого соціально-економічного середовища будь-якої країни. На рис. 9.3 показано взаємодію функцій фінансового контролю і чинників зовнішнього середовища. Ці самі функції властві також іншим системам контролю, які застосовуються в МНК, у тому числі системам контролю виробництва і маркетингу.

Рис. 9.3. Концептуальна модель системифінансового контролю в МНК

Приклад: МНК зі штаб-квартирою в США має кілька закордонних дочірніх компаній. Усі її підрозділи в США діють як автономні виробничі одиниці, метою функціонування яких є максимізація чистого прибутку в доларах США. Її закордонні компанії не мають повної автономії у прийнятті управлінських рішень. Їх основне завдання — постачання американським підрозділам напівфабрикатів. Для ефективного планування й контролю своїх закордонних операцій штаб-квартирі МНК по-стійно необхідна інформація про валютні курси, вимоги до експорту та імпорту виробів, податкову політику в різних країнах. Ця інформація не є обов’язковою для роботи на внутрішньому ринку, тобто при взаємодії з підрозділами, які функціонують у США.Для оцінки діяльності закордонних філій такої МНК потрібні інші критерії, оскільки максимізація чистого прибутку в доларах США не є їхньою метою. Закордонні підрозділи повинні оцінюватись насамперед, як надійні та ефективні постачальники. Для того щоб зробити таку оцінку, штаб-квартирі корпорації потрібна принципово інша інформація про свої закордонні компанії, ніж про підрозділи, які функціонують у США.Ще раз нагадаємо, що головною метою облікової інформаційної системи є надання інформації, яка необхідна для планування, контролю та оцінки діяльності фірми. Мультинаціональні корпорації можуть мати різну організаційну структуру управління, склад і спосіб взаємодії виробничих підрозділів. Інформація, необхідна для такого виробничого підрозділу, визначається цільовою функцією. Тому розробник облікової інформаційної системи для конкретної МНК повинен чітко уявляти собі характер її діяльності, особливості її організаційної структури, міру централізації (децентралізації), рівень повноважень керівників різного рангу, інформаційні потреби кожного з них для прийняття виважених управлінських рішень.Розмір фірми, масштаби її господарської діяльності — це ще один із чинників, що визначає потреби в інформації. Для ке-рування великою компанією, яка має складну організаційну структуру, необхідна більш різноманітна інформація, ніж для невеликої за обсягом і сферою діяльності фірми.Масштаб діяльності компанії безпосередньо пов’язаний з чи-слом рівнів, на яких приймаються управлінські рішення. Залежно від прийнятої в компанії організації та філософії управління кожному рівню властива своя міра відповідальності й компетентності при вирішенні управлінських питань. Тому інформаційна система має забезпечувати всі рівні управління інформацією, яка різниться мірою деталізації, періодичністю надання, зорієнтованістю на ті чи інші аспекти діяльності.Наприклад, великі МНК нерідко більш централізовані — в цьому разі вище керівництво в штаб-квартирі МНК віддає пере-вагу більш жорсткому контролю дій апарату управління підрозділів фірми. Навпаки, невеликі компанії можуть надавати більшу свободу дій своїм закордонним філіям; отже, інформація, необхідна для прийняття управлінського рішення, акумулюється на більш низькому рівні.Розмір і організаційна структура компанії можуть також впливати на технологію проходження інформації від закордонної дочірньої компанії в штаб-квартиру МНК. Наприклад, якщо у великій МНК створено самостійний підрозділ із закордонних операцій, то інформація від компаній, які функціонують у Європі, спочатку надається керівництву європейського відділення, а потім керівництву підрозділу.Отже, кожний із зазначених чинників має бути врахований при розробці інформаційної системи, яка б гарантувала в майбутньому якісне інформаційне забезпечення стратегічного планування, контролю й аналізу діяльності МНК.Розвиток інформаційних систем пов’язаний з удосконаленням їх математичного і технічного забезпечення. Такі методи, як статистичний аналіз, лінійне програмування, регресивний аналіз значно підвищують ефективність використання інформації. Коли корпорація здійснює свою діяльність в різних регіонах світу, територіальна віддаленість джерел інформації, як правило, впливає на її своєчасність, якість і вірогідність. Тому застосування комп’ютерів і електронних комунікацій дозволяє мати більш якісну інформаційну систему, яка забезпечить фун-кціонування систем прийняття рішень значно вищого рівня.

10. МІЖНАРОДНА КОМП’ЮТЕРНА МЕРЕЖА Internet

10.1. АРХІТЕКТУРА INTERNETПонад 25 років тому з’явилася комп’ютерна мережа Internet — глобальна всесвітня мережа інформаційного обміну, яка об’єд¬нує кілька мільйонів людей більш як із 100 країн світу за допомогою сучасних і зручних засобів зв’язку.Архітектура мережі Internet розроблена на основі концепції взаємоз’єднуваності або міжмережного об’єднання різнорідних мереж, побудованих на базі найрізноманітніших фізичних систем зв’язку та комунікаційних технологій.Користувачі мережі Internet повинні мати доступ до ресурсів кожної підмережі, яка входить до Internet. Такий доступ має бути забезпечений внутрішніми механізмами (адресами, форматами повідомлень, протоколами) Internet. Користувачеві при цьому надаються прості, зручні й прозорі, тобто незалежні від особливостей підмереж, засоби роботи з кожними мережними компонентами Internet. Користувач взагалі не повинен знати, як організована взаємодія мереж, які шлюзи та маршрути забезпечують доставку інформації.Internet спроектована як інтермережа, тобто деяка абстрактна сукупність різнорідних мереж. Загальними для всіх підмереж Internet є:універсальний адресний простір мережі Internet;набір комунікаційних протоколів ТСР/ІР і зв’язаних з ними протоколів;шлюзи та технологія міжмережної маршрутизації повідом-лень.Архітектурна топологія Internet. Окремі мережі з’єднуюються між собою шлюзовою машиною, яка реалізує фізичні з’єднання (рис. 10.1 і 10.2). Шлюзи зберігають таблиці, в яких фіксуються адреси приєднаних до даного шлюзу мереж. Важливо відмітити, що система адресації мереж і машин Internet має чітку ієрархічну структуру, яка дає змогу обмежити табличні записи шлюзів тільки адресами мереж, тобто не зберігати адрес хост-машин. Завдяки цьому шлюзи можуть зберігати свої таблиці в основній пам’яті й реалізовуватися на бездискових мікрокомп’ютерах. Рис. 10.1. Приклад об’єднання двох мереж через шлюз G

Рис.10.2. Приклад міжмережних з’єднань за допомогою шлюзів G і Н

Адресація Internet. Основний принцип адресації — універсальний ідентифікатор хост-машини Internet. Кожній хост-ма¬шині, яка входить до Internet, надається у відповідному реєстраційному центрі універсальний адресний ідентифікатор — 32-бі¬това адреса. Її структура така, що всі хости даної підмережі мають загальний адресний префікс.Адреса хосту мережі Internet — це пара чисел (netid, hostid):netid — ідентифікатор мережі;hostid — ідентифікатор хост-машини в цій мережі.Використовують три класи форматів адрес. 0 7 8 16 24 31клас А netid hostid 0 15 16 3клас В netid hostid 0 23 24 31клас С netid hostid