Інформаційні системи в міжнародному бізнесі

Гужва В. М., Постєвой А. Г.

Інформаційні системи в міжнародному бізнесі

ЗМІСТ

Вступ 31. Світовий ринок електронної інформації 71.1. Інформаційні ресурси в управлінській діяльності 71.2. Основні характеристики ринку електронної інформації 101.3. Інформаційний ринок підприємців 132. Інформаційно-правова система міжнародного бізнесу 172.1. Зовнішньоекономічна діяльність: суб’єкти, види, право 172.2. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності 222.3. Закон України «Про Єдиний митний тариф» 243. Міжнародні системи класифікації і кодування 273.1. Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності 273.2. Основні правила класифікації за Гармонізованоюсистемою опису і кодування товарів 303.3. Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (правила ІНКОТЕРМС) 333.4. Нові міждержавні класифікатори 393.5. Системи штрихового кодування товарів 484. Державна політика в галузі створення автоматизованих інформаційних систем за кордоном 534.1. Порівняльна характеристика американського і британського підходів до державного регулювання в області інформатизації 534.2. Основні положення британської технології розробки автоматизованих систем SSADM 574.2.1. Загальна характеристика технології SSADM 574.2.2. Типовий технологічний процес SSADM 594.2.3. Основні проектні методики 624.2.4. Перспективи розвитку технології SSADM 644.3. Оцінка безпеки інформаційних систем 654.3.1. Вимоги до безпеки інформаційних систем у США 655. Міжнародний електронний обмін комерційнимиі фінансовими даними 675.1. Принципи електронного обміну 675.2. Структура даних EDIFACT. Загальні синтаксичні правила (стандарт — ISO 9735) 725.3. Довідник комерційних елементів даних (стандарт ISO7372) 755.4. Стандартні повідомлення 765.5. Довідники міжнародного стандарту 775.6. Упровадження UN/EDIFACT в діяльність підприємств (організацій) 786. Електронна пошта на базі стандарту Х.400 816.1. Загальна характеристика систем обробки повідомлень 816.2. Стандарт електронної пошти Х.400 846.3. Архітектура Х.400-системи 876.4. Х.400-система і довідкова Х.500-служба 916.5. PIE Multicom X.400 — сучасна електронна пошта для всіх груп користувачів 917. Міжнародна міжбанківська мережа SWIFT 957.1. Загальна інформація про мережу 957.1.1. Виникнення мережі 957.1.2. Організаційна структура 967.1.3. Члени і користувачі мережі 977.1.4. Переваги мережі 997.1.5. Архітектура мережі SWIFT 997.1.6. Ідентифікація учасників товариства 1047.1.7. Обробка повідомлень мережі 1047.1.8. Забезпечення безпеки 1057.1.9. Розвиток мережі (SWIFT II) 1067.2. Вступ до SWIFT 1087.2.1. Загальні положення 1087.2.2. Підготовчий період 1097.2.3. Фінансові витрати 1127.2.4. Сприяння банкам з боку товариства 1127.3. Функціонування банку в мережі 1137.3.1. Технічні засоби і програмне забезпечення 1137.3.2. Навчання банківського персоналу 1157.3.3. Обробка інформації 1168. Зарубіжні центри обробки баз даних 1178.1. Типи баз даних на світовому ринку інформації і способи доступу до них 1178.2. Організація доступу й роботи з ЦОБД 1238.3. Можливості ЦОБД «Dialog» і характеристика його баз даних 1238.4. Форми надання послуг, ціни, облік використанихпослуг і порядок розрахунків 1268.5. Оформлення співробітництва з «Dialog» 1279. Інформаційні системи для мультинаціональних корпорацій 1299.1. Особливості інформаційних систем для МНК 1299.2. Організаційна побудова корпорації 1319.3. Вимоги до проектування і впровадження інформаційних систем МНК 13610. Міжнародна комп’ютерна мережа Іnternet 14010.1. Архітектура Internet 14010.2. Правила роботи в Internet 14410.3. Інформаційні ресурси Internet 14511. Міжнародні інформаційні системи технічного аналізу ринків 14711.1. Інформаційна організація Рейтер (Reuters) 14711.1.1. Фінансова інформація 14811.1.2. Системи відображення інформації 14911.1.3. Укладання угод 15011.1.4. Технічний аналіз у системі Рейтер 15111.2. Інформаційна система Доу-Джонс Телерейт (Dow Jones Telerate) 15311.2.1. Система Teletrac 15311.2.2. Система Teletrac Charting 15411.2.3. Система Teletrac Workstation 15511.2.4. Система Teletrac Tradestation 15511.3. Інформаційна система Bloomberg 15611.4. Інформаційна система Tenfone 158Список літератури 161

ВСТУПНова комп’ютерна цивілізація проникає в усі сфери людської діяльності. Виникає світова галактика комп’ютерних технологій: електронні видавництва, інтерактивні інформаційні служби, електронні бюлетені новин, індустрія баз даних, комп’ю¬терна передача зображень і та ін.Різноманіття інформаційних систем і електронних інформаційних послуг зросло за останні 10-15 років і продовжує безперервно збільшуватися. Постійно вдосконалюються ключові елементи нових інформаційних технологій — комп’ютери, бази даних, телекомунікації, інтерактивні інтерфейси взаємодії людини з комп’ютером.Роль електронних комунікацій у цьому переліку технологічних досягнень ХХ сторіччя винятково важлива, оскільки саме зв’язок, передача даних і взаємодія комп’ютерних систем забезпечують кінцевий інтегральний ефект від суми комп’ютерних технологій.Світ інформаційних систем — це сотні й тисячі інформаційно-обчис¬лювальних мереж, які виникли і швидко розвиваються.Комп’ютерні ресурси (програми, машини, бази даних, принтери тощо), створені й впроваджені в усьому світі, розділені кордонами країн, континентів, відомств і адміністративних асоціацій, починають інтенсивно взаємодіяти для того, щоб люди задовольняли свої професійні потреби спілкування і доступу до потрібної інформації й об’єд¬нувалися з метою більш ефективного використання комп’ютерних та інформаційних ресурсів.Людська цивілізація будує ще одну «кровонос-ну систему» свого організму, яка ще більше підсилить здатність людей спілкуватися і обмінюватися ідеями та знаннями.Світ інформаційних систем — це не лише нова комп’ютерна технологія комунікацій і передачі інформації на будь-які відстані, а й живильне середовище «мешкання» й розвитку нових електронних сховищ і фабрик переробки знань. Май¬бутні електронні бібліотеки, комп’ютеризовані заводи, експертні системи, системи підтримки прийняття рішень, машини баз даних і багато інших інтелектуальних технологічних ліній будуть зв’яза¬ні гнучкими та різноманітними інформаційними системами.Сьогодні метою науки, техніки, бізнесу та освіти нашої країни є розуміння законів розвитку світу інформаційних систем, правил цивілізова¬ного спілкування з цим світом і входження в світові процеси інтеграції інформаційних систем.Український бізнесмен (підприємець) в умовах недостатнього розвитку інформаційної ринкової інфраструктури поки що перебуває у важчому становищі, ніж його зарубіжні партнери.До початку 90-х років у нашій країні поняття інформаційної інфра¬структури та організацій, що працюють у цій галузі, традиційно пов’язувалося з науково-технічною та деякими іншими розділами соціальної інформації, тоді як у світі на них в сукупності припадає, за різними оцінками, від 20 до 25 % обсягу інформаційного ринку [13, с. 5].Крім того, інформація, як і всі кінцеві продукти праці, не була товаром, тобто об’єктом купівлі — продажу в абсолютному понятті, а за відсутності ринку інформація не розглядалась як невід’ємний складник системи «виробництво — розподіл — обмін — споживання». Отож не існувало ринкової інформаційної інфраструктури. Уся надія була на Держплан — він збалансує, скоординує, сформує вантажні потоки і т.ін.Отже, інформаційний ринок був і поки що залишається практично невідомим для наших підприємців і бізнесменів. Лише зараз нові комер-ційні структури починають створювати деякі секто¬ри інформаційного ринку.Світова практика останніх десятиліть засвід-чила, що електронна інформація перетворилася в один з найважливіших компонентів сучасної ринкової інфраструктури. Свобода інформації є не лише гарантом демократії, а й тісно пов’язується західними економістами зі свободою конкуренції і розглядається як одна з базисних умов ефективно-го функціону¬вання ринкової економіки на етапі побудови постіндустріального суспільства. Дійсно неможливо уявити собі, як незалежний, самостійний виробник товарів або послуг, а також усі ті, хто забезпечує безперервність циклу «наука — техніка — виробництво — збут — споживання», зможуть успішно діяти на ринку, не маючи інформації (наприклад, інформації про інших незалежних виробників, у тому числі про тих, хто працює в тій самій вузькій галузі, про можливих споживачів сировини, комплектуючих і технологій, необхідних йому для виробництва і реалізації, про ціни, становище на товарних ринках і ринках капіталу, про ситуацію в діловій галузі, тобто про укладені контракти, про діяльність компаній та фірм, загальну економічну та політичну кон’юнктуру не лише в своїй країні, а й у всьому світі, про довгострокові тенденції розвитку економіки, перспективи розвитку науки й техніки і їх результати, про правові умови господарської діяльності і т. ін.)Ринкова — здебільшого ділова і комерційна — інформація лежить в основі маркетингової системи управління виробничою і збутовою діяль¬ністю і використовується як для формування та уточнення виробничої програми, так і для перевірки її обгрунтованості ринком у процесі реалізації вироблених товарів. Сучасний етап розвитку економіки потребує формування механізму зв’язку між пропозицією і попитом, орієнтованого на конкретні потреби ринку і підпорядкування цим потребам різних сторін виробництва і збуту. Інформаційна інфраструктура, світовий інформаційний ринок є одним із найважливіших елементів цього механізму.Дисципліна «Інформаційні системи в міжнародному бізнесі» призначена для підготовки магістрів.Мета вивчення дисципліни — набути теоретич-них знань і практичних навичок щодо створення та застосування інформаційних систем у міжнародному бізнесі з використанням нових програмних засобів, інформаційних технологій та телекомунікацій.Вивчення дисципліни допоможе майбутнім фахівцям оволодіти сучасними методами обробки інформації на міжнародному рівні, застосовуючи широкий діапазон технологічних, програмних і організаційних засобів.Сучасний спеціаліст у галузі проектування і створення ІСМБ повинен вміти:— описувати об’єкти міжнародного бізнесу в контексті обробки інформації; — формалізувати та ідентифікувати задачі обробки інформації та готувати до них необхідну документацію;— адаптувати найвідоміші інформаційні систе-ми міжнародного бізнесу до умов ринку України;— ставити нові проблемні питання щодо підвищення ефективності інформаційних систем міжнародного бізнесу.Навчальний посібник «Інформаційні системи в міжнародному бізнесі» розрахований на магістрів, студентів і фахівців, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю. 1. СВІТОВИЙ РИНОК ЕЛЕКТРОННОЇІНФОРМАЦІЇ

1.1. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИВ УПРАВЛІНСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІВ умовах централізованого планування економіки більша частина ділової та комерційної інформації виробникам не була потрібна. Вона надходила у вигляді директивних планів, замов-лень, прикріплення до споживачів і постачальників. Ділова та комерційна інформація просто не існувала в самостійній формі, вона мала напівзакритий характер і не була доступною на ко-мерційній основі ні в країні, ні за кордоном.Після зруйнування адміністративної системи підприємства зіткнулись з гострою нестачею практично будь-якої інформації ділового характеру, необхідної для роботи в умовах ринку. І якщо про ситуацію на внутрішньому ринку можна було довідатися з комерційних видань, телепередач, реклами тощо, то інформація про становище на світовому ринку надходила від західних фірм, зацікавлених на сучасному етапі не стільки в установленні рівноправного та взаємовигідного співробітництва, скільки в тому, аби скористатися нашим тяжким становищем.Водночас зрозуміло, що ринкова економіка не може вдосконалюватися без зовнішньоекономічних зв’язків, але для участі в світовому господарстві наші підприємства та організації мають вийти на світовий рівень ділової культури, стати рівноправними партнерами, засвоїти всі ті знання, що потрібні для розвитку суспільства.На сучасному етапі розвитку суспільства необхідно зрозуміти, що інформація — це товар, який має високу ціну, якщо він саме той, що потрібен користувачеві і надходить вчасно. Дійсно, хто із підприємців не хотів би знати найнижчу ціну, за якою пропонується конкретний товар і ким саме, або найвищу ціну й покупця, котрий хотів би придбати його товар. Мабуть, немає потреби доводити, що без вичерпної інформації про партнера не варто підписувати жодного контракту. Однак, отримуючи інформацію від інформаційної служби, користувач, як правило, сплачує не лише за інформацію, а й за інформаційні послуги, тобто за послуги з її надання конкретному споживачеві.Простий аналіз циклу прийняття ділового рішення (табл.1.1) свідчить, що на кожному з його етапів підприємцеві потрібна різноманітна інформація. З іншого боку, вимоги до цієї інфор-мації постійно підвищуються й системи та засоби забезпечення її збору, обробки і доступу об’єктивно постають найважливішими компонентами ринкової інфрастуктури, значення якої постійно зростає.Великий і постійно зростаючий універсум електронної інфор-мації практично з усіх галузей людської діяльності, доступної з використанням простої, розрахованої на нефахівців комп’ютер-ної технології, згідно з якою можна підключити персональну ЕОМ через модем і телефонну лінію, широко використовується діловими людьми в практичній роботі і, по суті, перетворюється в невід’ємну частину сучасного бізнесу.Таблиця 1.1 ЦИКЛ ПРИЙНЯТТЯ ДІЛОВОГО РІШЕННЯ

Найменування операції Необхідна інформація1. Пошук своєї ніші на ринку Комерційна і маркетингова інформаціяпо продуктах і послугахДілові новиниСтатистична і демографічна інформація2. Визначення перспектив них споживачів Комерційна інформація по підприємствахі організаціяхДілові новини3. Здійснення продажу Біржова і фінансова інформаціяПравова інформація4. Надання кредиту Дані про фінансове становище партнерів5. Гарантії постачальникам Дані про фінансове становище партнерів, стан реалізації, наявність коштів на розрахунковому рахунку або про їх надходження6. Виробництво і відправка продукції Науково-технічна і спеціальна інформація7. Збір коштів Дані про фінансове становище партнерівПравова інформація8. Реінвестування у бізнес Біржова і фінансова інформаціяНауково-технічна і соціальна інформаціяДілові новини

Зростання попиту на комерційну інформацію і відповідні інформаційні послуги закономірно зумовило появу організацій, основною діяльністю яких стало саме задоволення цього попиту. Ще з кінця 1989 р. почали з’являтися перші недержавні служби — інформаційні служби ділової та комерційної інформації, які швидко зуміли сформувати цей сектор ринку. Розпочавши з ведення картотек і випуску друкованих періодичних (наприклад, «Коммерсант *», «Деловой мир») і довідково-рекламних (нап-риклад, «РАУ-Пресс», «Информсистема-Резерв», «Laries») видань, вони швидко перейшли до формування баз даних. Почали працювати незалежні інформаційні агентства, що спеціа-лізувались на діловій і комерційній інформації, наприклад «Агентство экономических новостей», «КОМИНФО», «ПАЛИ-нформ», «Рейтинг».У 1989–1991 рр. почали розвиватися загальнодоступні транс-портні телекомунікаційні мережі («РЕЛКОМ», «СПРИНТ», «ИАСНЕТ», «РОСПАК», «ГЛАСНЕТ» та ін.). З 1991 р. для комерційного використання було відкрито відомчі мережі та канали зв’язку, такі як «ИСТОК», «КОНТУР», «ИСКРА», «СИРЕ-НА», «ЗАСЛОН» та ін.На базі галузевих мереж утворюються системи обміну комерційною інформацією, наприклад «РИКО», мережа «ДЕПАР¬ТАМЕНТА МОРСКОГО ТРАНСПОРТА», «Минсвязи» («МГТС», «Центральний телеграф»). Великі біржі й Торгові доми також створили свої інформаційні мережі, наприклад «РТСБ», «МЭБ», «РКБМ», «МЦФБ», «БУВР», у яких нарівні з біржовою інфор¬мацією почала розповсюджуватися оперативна інформація про попит і пропозицію на товари та цінні папери.У цей самий час почали формуватись інформаційно-комер-ційні системи (ІКС) обміну і обслуговування діловою інформа-цією. Серед ІКС можна назвати «АДС МИР», службу «Деловой Мир», «СИТЕК», «ИСТОК», «РЕМАРТ». Інформацію від цих мереж спочатку можна було отримувати через мережу електрон-ної пошти шляхом підписки. Особливо відомими тут стали «РЕЛКОМ» і «ДЕМОС».З 1993 р. як мережі електронної пошти, так і мережі, що реа-лізують режим ОН-ЛАЙН (наприклад, «СПРИНТ» і «ИАСНЕТ»), почали активний пошук нових джерел інформації для включення її до складу баз даних своїх хост-центрів (центрів обробки баз даних) і розширення спектру інформаційних послуг.З часом користувачі усвідомили великі незручності при використанні оперативного доступу до інформації мереж елек-тронної пошти, а відтак швидкими темпами почали розвиватися мережі передачі даних, що працюють у протоколі Х.25 і дозво-ляють доступ до інформації в режимі «он-лайн» — режимі ре-ального часу.1.2. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РИНКУЕЛЕКТРОННОЇ ІНФОРМАЦІЇІнформаційний потенціал можна визначити як здатність розв’язувати поточні й перспективні задачі інформаційного обслуговування суспільного виробництва на рівні оптимальних можливостей, визначених досягнутим у даний період середнім світовим рівнем розвитку інформаційної технології.Поява поняття інформаційної індустрії пов’язана з поширенням концепції постіндустріального суспільства, з якої випливає, що основні ресурси розвинених країн сьогодні залучені до інформаційного сектора економіки; інформаційні послуги та інформація стають одним із найважливіших продуктів суспіль¬ного виробництва, а сучасна економіка стає інформаційною економікою. Процес фундаментальних перетворень продуктивних сил суспільства, зумовлений збільшенням використання в суспільному виробництві знань і прискореним оновленням інформаційної технології, розпочався досить давно і ще наприкінці 70-х років дістав назву «інформаційна революція».При визначенні в суспільному виробництві інформаційної індустрії виходять, як правило, з числа зайнятих, які прямо чи опосередковано беруть участь у виробництві й розповсюдженні інформації. Частка трудових ресурсів у інформаційному секторі останніми роками досягла в світі 20–30 %, у розвинених країнах — 50, а в окремих із них, наприклад у США, — 55 і навіть 60 % [13, с. 11].Формування індустрії інформації, перетворення економіки в інформаційну економіку пов’язується з надзвичайно швидким розвитком інформаційної техніки та технології, зростанням від-повідних галузей промисловості, що виробляють обчислювальну техніку (включаючи програмне забезпечення), засоби комунікації, оперативного копіювання, тобто засоби обробки інформації.У межах інформаційно-комунікаційного комплексу фахівці ЮНЕСКО виокремлюють три основних сектори.1. Інформація, тобто діяльність з підготовки інформації. Сві-товий обіг у цьому секторі в другій половині 80-х років становив 315 млрд. дол. на рік [13, с. 12].Залежно від типу інформації і засобів її розповсюдження цей сектор може бути поділений на:— пресу, видавничу діяльність, аудіозапис;— телебачення, радіомовлення й кіно.2. Інформаційні послуги, тобто діяльність з обробки та розповсюдження інформації. Світовий обіг у цьому секторі оціню¬вався в другій половині 80-х років у 390 млрд. дол. [13, с. 12].Цей сектор традиційно поділяють на:— обробку інформації, включаючи поліграфію;— діалогові інформаційні послуги;— обробку даних;— програмне забезпечення;— поштові послуги;— телекомунікаційні послуги.3. Засоби обробки інформації, тобто діяльність з виробництва обладнання, необхідного для підготовки і розповсюдження інформації та надання інформаційних послуг. Обіг у цій сфері в світі в другій половині 80-х років оцінювався в 400 млрд. дол., а за іншими даними — навіть у 600 млрд. дол. [13, с. 13].Цю сферу можна поділити на:— виробництво обладнання для обробки даних і конторського обладнання (до якого в розвинених країнах традиційно відносять ПЕОМ);— виробництво телекомунікаційного устаткування;— виробництво електронних предметів споживання тривалого використання;— виробництво електронних засобів вимірювання випробувань і контролю, навігаційного обладнання, медичної електроніки.Формування стійкого і відносно відокремленого світового ринку і національних ринків інформаційних послуг почалося із середини 50-х років. До середини 60-х років основними поста-чальниками на цьому ринку були служби новин і агентства преси, інформаційні служби банків, що працювали на комерційній основі, а також інформаційні служби академічних, професійних і науково-технічних товариств, державних установ і навчальних закладів, які працюють переважно на комерційній основі.З початку 60-х років одночасно з ринком інформаційних послуг почав формуватися і ринок послуг електронної обробки й передачі даних.Із середини 60-х до середини 70-х років у результаті широкого впровадження в інформаційну діяльність обчислювальної техніки найважливішим видом інформаційних послуг на ринку стали бази даних, які спочатку вміщували бібліографічну, реферативну, фактографічну та довідкову науково-технічну інфор¬мацію, а далі торговельно-економічну, статистичну і професійну текстову й цифрову інформацію й дані.Спочатку бази даних використовувались як проміжний продукт при підготовці друкованих видань, а після впровадження їх запису на магнітні стрічки набули самостійного значення інфор¬маційних послуг.Серед постачальників інформаційних послуг виділились фірми: а) центри — генератори баз даних (ЦГБД); б) центри обробки баз даних (ЦОБД).Починаючи з середини 70-х років зі створенням національ¬них і глобальних мереж передачі даних провідним видом інфор-маційних послуг став діалоговий пошук інформації у віддалених від користувача базах даних. Після нетривалого періоду вузької спеціалізації на основі ЦОБД виникли інформаційні служби з найбільшою централізацією, концентрацією та інтеграцією інформаційної діяльності й залученням до них ресурсів, у яких поєднуються не лише використання баз даних, а й робота по їх створенню і наданню першоджерел.Усвідомлення корисності й цінності, зростання потреби в інформаційних послугах сприяли появі на ринку інформаційних посередників, під якими розуміють організації або окремих осіб, які стали професійно займатися платним інформаційним обслуговуванням зовнішніх клієнтів на комерційній основі з використанням послуг спеціалізованих інформаційних служб. Основна їхня спеціалізація — діалоговий пошук інформації у від-далених базах даних.Друга половина 80-х років характеризувалася появою на ринку нових інформаційних послуг і організацій — баз даних на компактних оптичних дисках, служб телетексту, телекомуні-каційних мереж, що об’єднують власників персональних ЕОМ, багатовхідних шлюзових служб доступу до ЦОБД, які разом забезпечують доступ до тисяч баз даних.Отже, на інформаційному ринку основними постачальниками інформа¬ційних послуг сьогодні виступають:— центри — генератори баз даних (ЦГБД), які спеціалізу-ються на підготовці баз даних на основі обробки джерел інформації;— центри обробки баз даних (ЦОБД), що спеціалізуються на наданні послуг діалогового доступу до баз даних;— служби електронних комунікацій, які спеціалізуються на наданні послуг передачі даних і електронної пошти, та шлюзові служби, що забезпечують доступ одночасно до баз даних кількох ЦОБД;— інформаційні брокери, які забезпечують інформаційне обслуговування кінцевих користувачів з використанням послуг ЦОБД та інших інформаційних служб;— служби електронних угод, що спеціалізуються на наданні послуг з виконання господарських операцій через мережі передачі даних.

1.3. ІНФОРМАЦІЙНИЙ РИНОК ПІДПРИЄМЦІВДосить великий і постійно зростаючий обсяг електронної інформації, доступної з використанням простої комп’ютерної технології, що дає змогу підключити ПЕОМ через модем і телефонну лінію, широко використовується діловим світом в практичній роботі й по суті перетворився в невід’ємну частину ринкової інфраструктури.На підприємців орієнтується у своїй роботі переважна частина ЦГБД і ЦОБД. Майже кожний ЦОБД пропонує бізнесме-нам спрощену і найбільш доступну для не фахівця в галузі створення інформаційних і програмних продуктів систему команд, у яких використано спеціальне програмне забезпечення й режим меню. Середня ціна послуг — 20–300 дол. за годину підключення до бази даних у робочий час, і значно дешевше — в неробочий.Фахівці виділяють два основних види інформації, яка використовується в діловій і комерційній діяльності, — інформацію у вигляді даних, що відображують економічну реальність відпо¬відно до зазначеного схемою такого відображення, та наукову інформацію, яка поширюється в суспільстві у вигляді знань.Для підприємців і бізнесменів на інформаційному ринку корисними виявляються всі види інформаційних послуг — послуги типу електронних угод і електронної комунікації, а також багато інших спеціальних послуг. Прикладом таких послуг можуть бути послуги служби «Corporate Agents, Іnc (CAI)» у створенні та реєстрації корпорацій у діалоговому режимі протягом 48 годин. Ці послуги надаються з 1991 р., а їх вартість становить 99 дол. плюс державне мито, що існує в кожному з 50 штатів США. Наприклад, у штаті Денвер, реєстрація корпорації в діалоговому режимі виконується за 10 хв і коштує 115 дол.Велику кількість різноманітних запитів підприємців можна об’єднати в такі групи:— відомості про компанії;— відомості про продукти;— відомості про товарні ринки;— відомості про ринки цінних паперів;— пошук інвестиційної стратегії.Найпоширенішими є комбіновані запити, наприклад, щодо ринкової частки компанії або продукту:— для менеджера з маркетингу — це відомості про кон’юн-ктуру та конкуренцію, які відбивають частку компанії або продукту в загальному обсязі виробництва;— для торгового агента — це профіль користувачів, за яким можна оцінити обсяги продажу по географічних регіонах;— для менеджера, зайнятого стратегічним плануванням, — це основні плани довгострокового розвитку компанії;— для бізнесмена-початківця — це оцінка конкурентоспроможності його виробництва або бар’єрів, які йому необхідно подолати, щоб розпочати бізнес на даному секторі ринку.Однією зі стандартних галузей використання електронної ділової та комерційної інформації виступають дослідження ринку, які потребують великих зусиль для обробки даних.Останніми роками серед бізнесменів усе більшої популярності набувають електронні угоди, а також електронне спілку¬вання — формування мережі діалогових друзів.Серед переваг, які мають бізнесмени завдяки використанню інформаційних послуг у режимі діалогу, можна виділити:— доступність і дешевизну поточної кон’юнктурної інфор-мації (точна й своєчасна) про місце фірми й продукту на ринку відносно решти галузей промисловості;— простоту та ефективність маркетингових досліджень, під-готовку списків розсилки реклами, демографічні дані, які дають змогу оцінити й розробити модель ринку, відшукати необхідну інформацію та її постачальників;— підвищення ефективності продажу, зумовленої недорогим і надійним зв’язком між відділеннями й штаб-квартирою фірми в реальному масштабі часу. Останнє дає змогу більш оперативно виконувати замовлення і покращити відносини зі споживачами;— значно менші накладні витрати при вирішенні спеціальних питань, які потребують залучення експертів;— податкові переваги, зумовлені тим, що витрати на інфор-маційне обслуговування включають у собівартість і відрахо-вують з прибутку.Для українського підприємця закордонна ділова і комер¬ційна інформація має висвітлити можливості виходу на світовий ринок.При переході до сталих та інтенсивних ділових контактів з іншою країною підприємцям є сенс вирішити питання про формування власних фондів ділової та комерційної інформації, а також про організацію доступу до зарубіжних баз даних.У власних інформаційних фондах має постійно нагромаджу-ватися така інформація про інші країни:— загального краєзнавчого характеру (сектор новин);— правова про заходи, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність (сектор спеціальної інформації);— комерційна про можливих партнерів (сектор комерційної інформації);— статистична (сектор економічної статистичної інформації);— про ціни (сектор біржової та фінансової інформації).Вивчення зарубіжного досвіду надання інформаційних послуг свідчить, що така інформація існує й доступна не лише в електронній, а й у друкованій формах.Серед зарубіжних баз даних, які створені та постійно вдосконалюються й підтримуються в активному стані, доцільно виділити такі:1. Бази даних біржової інформації можуть одночасно охоп-лювати дані, які надходять з товарних і фондових бірж і містять інформацію про котировки товарів і цінних паперів, або спеціалізуватися на цінних паперах чи товарному ринку. У деяких базах даних біржова інформація подається лише в реальному масштабі часу і оновлюється безперервно протягом дня. Деякі бази даних містять одночасно поточну й ретроспективну інформацію (за 3–5 днів). Іноді бази даних біржової інформації містять лише ретроспективну інформацію у вигляді рядів динаміки, починаючи з попереднього року. Водночас деякі бази даних біржової інформації можуть містити й додаткову довідкову та повнотекстову аналітичну та прогнозну інфор¬мацію, а також рекомендації для інвесторів.2. Бази даних фінансової інформації містять насамперед інформацію про обмінні курси валют і ринок тимчасово вільних коштів.3. Бази даних економічної статистичної інформації поділя-ються на бази даних глобальної та регіональної статистики та бази даних національної статистики. Усі бази даних можуть вміщувати показники про розвиток господарства загалом і окремих галузей. Крім того, розрізняють бази даних історичної й прогнозної інформації.Ціла низка баз даних глобальної й регіональної статистики присвячена зовнішній торгівлі та іншим формам зовнішньо-економічних зв’язків.4. Бази даних комерційної інформації використовуються під-приємцями і менеджерами при плануванні діяльності та прийнятті стратегічних і господарських рішень (наприклад, при виборі постачальників і розміщенні замовлень, при виході на ри-нок з новим товаром або пошуку покупців, при злитті або придбанні компаній, при розробці економічної стратегії і тактики поведінки на ринку та маркетингу на підставі аналізу ринку і т.ін.). Інформація про підприємства також важлива для прий-няття рішень про інвестування і для мінімізації ризику, а також при прийнятті рішень щодо зовнішньоторгових угод, що особливо актуально для вітчизняних підприємств, ураховуючи перспективу входження економіки України у світовий ринок як його невід’ємної частини.5. Бази даних по підприємствах охоплюють промислові під-приємства і підприємства інших галузей суспільного виробництва. Бази даних по підприємствах можуть вміщувати інфор¬мацію про вузькоспеціалізовані підприємства усього світу, про підприємства певного виду (наприклад, промислові), про економічні угруповання країн (наприклад, ЄЕС) або про регіони — Європа, Азія. Повнота відомостей про підприємства може бути різною. Мінімальний набір відомостей такий: найменування, адреса, відомості про посадових осіб і контактні телефони та характеристику сфери або галузі діяльності і/або продукції у формі індексів якої-небудь рубрикаційної системи і насамперед SIC (стандартна промислова класифікація).6. Бази даних по продукції — її властивості й ціни — не характерні для світового інформаційного ринку. Пояснюється це тим, що в умовах ринку виробники завжди вважають своїм осо-бистим (і одним із найважливіших) завданням максимально широке інформування всіх потенційних споживачів про свою продукцію. При цьому вони використовують різноманітні рекламні й маркетингові канали — теле- і радіорекламу, рекламу в пері¬одичних виданнях, випускають рекламну літературу, беруть участь у ярмарках, виставках, конференціях, семінарах. Тому електронна інформація про продукцію здебільшого є надмірною.Водночас з окремих видів продукції, для яких властиві дуже широка номенклатура, специфічність і значна динаміка пос-тійних змін, відповідні бази даних створюються і підтримуються в активному стані.

2. ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВА СИСТЕМАМІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

2.1. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ:СУБ’ЄКТИ, ВИДИ, ПРАВОБудь-яка діяльність в організованому суспільстві повинна мати чітку законодавчу й нормативну базу, яка б адекватно і збалансовано відбивала інтереси держави загалом і кожного суб’єкта господарської діяльності зокрема.Особливе місце в процесі переходу України до відкритої економіки займає сфера зовнішньоекономічної діяльності, яка є однією з найважливіших складових ринкової економіки незалежної держави.Процес пожвавлення зовнішньоекономічної діяльності по-чався з Указу Президента від 19 березня 1992 року [17, с. 86–104], згідно з яким усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності в Україні здобули право здійснювати операції з експорту та імпор¬ту товарів і послуг.Досвід зарубіжних країн свідчить, що здійснення цих операцій потребує досконалого і своєчасного інформаційного за-безпечення.Ознайомлення з інформаційно-правовою системою, в якій, згідно із законодавчими актами України, визначено права та обов’язки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, є першим кроком у міжнародний бізнес. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності починається з одержання статусу суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зазначається, що суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є [17, с. 90–97]:— фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правомочність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають на її території;— юридичні особи, зареєстровані в Україні як такі, які мають постійне місцезнаходження на території України (підпри¬ємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціо¬нерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торгові доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та ін., у тому числі юридичні особи, майно та (або) капітал яких повністю перебуває у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності);— об’єднання фізичих, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;— структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами Ук-раїни (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезна-ходження на території України;— інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені зако-нами України.Україна в особі її органів влади, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних ор-ганізацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяль¬ності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього закону та іншими законами України.До видів зовнішньоекономічної діяльності, яку здійснюють в Україні суб’єкти цієї діяльності, належать:— експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;— надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності Ук-раїни послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облі-кових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших, що прямо і як виняток не заборонені законами України; надання за-значених послуг іноземними суб’єктами господарської діяль-ності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;— наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;— міжнародні фінансові операції та операції з цінними папе-рами у випадках, передбачених законами України;— кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовніш-ньоекономічної діяльності; створення суб’єктами зовнішньоеко-номічної діяльності банківських, кредитних і страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;— спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зов-нішньоеконо¬мічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що передбачає створення спільних підпри¬ємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;— підприємницька діяльність на території України, пов’я¬зана з наданням ліцензій, патентів, «ноу-хау», торгових марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єк-тів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;— проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоеконо¬мічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках;— товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зов-нішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;— орендні, в тому числі лізингові, операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;— операції з придбання, продажу та обміну валют на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;— робота на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; робота іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;— інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і як виняток законами України.Посередницькі операції, при проведенні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та ін.), здійснюються без обмежень.Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені зако-нами України, незалежно від форми власності та інших ознак.Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоеко-номічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздат\-ності згідно із законами України. Фізичні особи, які постійно проживають на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно із законом України «Про підприємництво». Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, користуються зазначеним правом, якщо вони є суб’єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їхніх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридич-ної особи.Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають зазначене право після державної реєстрації їх як учасників зовніш-ньоекономічної діяльності. Реєстрацію здійснює Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України на підставі подання до нього заяви в довільній формі, нотаріально заві¬рених копій статутних документів або нотаріально завірених до-кументів фізичної особи про її реєстрацію як підприємця. Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України не може відмовити подавцеві в реєстрації, якщо він відповідає вимогам, зазначеним у цій статті.Реєстрація має бути здійснена протягом 25 робочих днів з моменту подання зазначених документів.При реєстрації та (або) після неї забороняється будь-яке обмеження права здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, у тому числі у формі встановлення процедур, які вимагають від суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності доведення чи під-твердження в будь-який спосіб існування в нього права на таку діяльність або ускладнюють порядок реалізації цього права.За державну реєстрацію суб’єктів зовнішньоекономічної діяль¬ності стягується плата в розмірі, що встановлюється Кабі-нетом Міністрів України і розмір якої не повинен перевищувати розміру фактичних витрат держави, пов’язаних з цією реєстрацією.Зареєстровані суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов’язані повідомляти Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України про всі зміни в документах, які по-давались ними на реєстрацію, протягом 14 днів з моменту, коли відбулись такі зміни.Забороняється вимагати від зареєстрованого суб’єкта зов-нішньоекономічної діяльності проходження повторної реєстра¬ції (перереєстрації).Якщо Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків та тор¬гівлі України відмовило в реєстрації суб’єкта зовнішньоеко¬номічної діяльності або не прийняло рішення з цього питання в установлений в цій статті термін, суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності може це оскаржити в судових органах України.Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяль-ність її суб’єктів у випадках, не передбачених цим законом, у тому числі через видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови, гірші від встановлених у цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.До суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути вжито санкцій у вигляді тимчасового припинення права здійснювати таку діяльність в разі порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.Жодні положення цієї статті не можуть тлумачитись як забо-рона фізичним, юридичним особам та іншим суб’єктам зов-нішньоекономічної діяльності мати між собою будь-які відно-сини, які не підпадають під визначення зовнішньоекономічної діяльності.Суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові й немайнові права та ін., має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними на свій розсуд.Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій оплатній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України.Здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зазначеної в статті 4, за ме¬жами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав.Усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав, а також брати участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.Іноземні суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право відкривати свої представництва на території України. Їх реєстрацію здійснює Міністерство зовнішньоекономічних зв’яз-ків України протягом 60 робочих днів з дня подання іноземним суб’єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб’єкта господарської діяльності на території України необхідно подати:— заяву з проханням про реєстрацію представництва, скла-дену в довільній формі;— виписку з торгового (банківського) реєстру країни, де іноземний суб’єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану фірму;— довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок подавця;— доручення на здійснення представницьких функцій, офор-млене згідно із законом країни, де офіційно зареєстровано фірму іноземного суб’єкта господарської діяльності.Зазначені документи мають бути нотаріально завірені за місцем їх видачі й легалізовані належним чином у консульських установах, які представляють Україну, якщо міжнародними до-говорами України не передбачено інше. За реєстрацію представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності з них стягується плата в розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України і не повинен перевищувати фактичних витрат держави, пов’язаних з цією реєстрацією.У разі відмови Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України зареєструвати представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності або неприйняття рішення з цього питання в установлений 60-денний термін іноземний суб’єкт господарської діяльності може це оскаржити в судових органах України.Забороняється вимагати від іноземного суб’єкта господарської діяльності повторної реєстрації (перереєстрації) раніше зареєстрованого представництва на території України.У разі зміни назви, юридичного статусу, юридичної адреси або оголошення іноземного суб’єкта господарської діяльності неплатоспроможним або банкрутом його представництво на території України зобов’язане повідомити про це Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України в семиденний термін.Господарська, в тому числі зовнішньоекономічна, діяльність іноземних суб’єктів господарської діяльності на території України регулюється законами України щодо порядку здійснення іноземними особами господарської діяльності на території України. Якщо ця діяльність пов’язана з іноземними інвестиціями, вона регулюється відповідними законами України.2.2. МИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУкраїна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньо-економічної діяльності на своїй території. Митну політику України визначає Верховна Рада України.Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здій-снюється згідно з Законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про митну справу в Україні», Єдиним митним та-рифом України та міжна¬родними договорами України, а також іншими законами і постановами уряду із зазначених питань.Закон України «Про митну справу в Україні» [17, c. 13–16] містить 11 статей: 1) митна справа; 2) митна територія і митний контроль; 3) загальні митні зони і митні союзи; 4) керівництво митною справою; 5) митні органи України; 6) компетенція митних органів України; 7) посадові особи митних органів України; 8) переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів; 9) митні збори (мита); 10) митне законодавство; 11) між¬народні договори України.Назви статей свідчать про те, що цей Закон відповідно до Декларації про державний суверенітет України визначає правові основи організації митної справи, яка зорієнтована на формування загального ринкового простору і митних союзів з іно¬земними державами.Митний кодекс України [17, с. 17–70] визначає принципи організації митної справи в Україні з метою створення умов для формування ринкової економіки і підвищення активності зов-нішньоекономічної діяльності на основі єдиної митної території, митниць і митних зборів.Цей кодекс має забезпечувати дотримання митними, іншими державними органами, суб’єктами зовнішньоекономічної діяльнос¬ті, а також громадянами прав і обов’язків у галузі митної справи.Митний кодекс України складається з 11 розділів, до яких входить 164 статті. Крім того, кожний розділ поділений на окремі глави.У розділі І «Загальні положення» визначено поняття: митна справа, принципи митного регулювання, митна територія, митний кордон, спе¬ціальні митні зони, порядок опублікування і введення в дію митних правил, органи державного управління митною справою, митні органи, фінансування і матеріально-тех-нічне постачання митних органів України, розміщення митниць, спеціалізовані організації митної системи, митна статистика, терміни, які вживаються в кодексі, а також регламент взаємо-відносин митних органів України з іншими органами і особами — підприємствами і громадянами, правоохоронними органами. У цьому самому розділі зазначено (стаття 18), що товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіоло¬гічному та екологічному контролю.У статті 19 викладено схему інформування суб’єктів зовніш-ньоекономічної діяльності та громадян про порядок митного оформлення.Розділ II — «Митний контроль» — розкриває організацію митного контролю, його здійснення та особливі режими митного контролю.Розділ ІІІ — «Митне оформлення» — містить порядок митного оформлення, декларування товарів та інших предметів.Розділ IV — «Переміщення і пропуск через митний кордон України товарів та інших предметів».Розділ V — «Мито і митні збори».Розділ VІ — «Перевезення, зберігання і розпоряджання това-рами та іншими предметами, які знаходяться під митним кон-тролем».Розділ VII — «Контрабанда».Розділ VIII — «Порушення митних правил. Розслідування справ про порушення митних правил».Розділ IX — «Відповідальність митних органів і їх посадових осіб».Розділ X — «Посадові особи митних органів України. Пра-вовий і соціальний захист працівників митних органів України».Розділ ХІ — «Міжнародні договори».2.3. ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ЄДИНИЙ МИТНИЙ ТАРИФ»Закон України «Про єдиний митний тариф» [17, с. 71–80], прийнятий Парламентом 5 лютого 1992 р., визначив порядок декларування товарів, сплати мита і митних зборів, надання митних пільг, інших умов митного контролю.Єдиний митний тариф України — це систематизований звіт ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі.Єдиний митний тариф України визначається відповідно до цього Закону та міжнародних договорів України.Єдиний митний тариф України, зміни та доповнення до нього мають бути офіційно опубліковані в загальнодоступних засобах масової інфор¬мації не пізніш як за 45 днів до дати введення їх у дію. Якщо зазначені документи будуть опубліковані не-своєчасно, датою, коли вони набудуть чинності буде вважатися 46-й день з моменту офіційної публікації.Мито, що стягується митницею, являє собою податок на то-вари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.В Україні існують такі види мита: — адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;— специфічне, що нараховується в установленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;— комбіноване, що поєднує ці види митного обкладання.Ввізне мито є диференційованим:— до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з між-народними договорами за участю України, а також до товарів та інших предметів, що походять з країн, які розвиваються, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;— до товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом най-більшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли призначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;— до решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі України.На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на термін не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мит можуть застосовуватися спеціальне мито, антидемпінгове, компенсаційне.Спеціальне мито застосовується:— як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну тери-торію України в таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи можуть завдати шкоди вітчизняним виробникам по-дібних або безпосередньо конкуруючих товарів;— як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоеконо¬мічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, а також як захід для припинення недобросовісної конкуренції у випадках, визначених законами України;— як захід у відповідь на дискримінаційні та (чи) недружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їхніх союзів, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України.Ставка спеціального мита встановлюється в кожному окре-мому випадку.Антидемпінгове мито застосовується у випадках:— ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою за їх конкурентну ціну в країні експорту на момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає чи може завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва подібних товарів в Україні;— вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення завдає чи може завдати шкоди загальнодержавним інтересам України.Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різ¬ниці між конкурентною оптовою ціною об’єкта демпінгу в країні експорту на момент цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію України або різниці між ціною об’єкта демпінгу з України й середньою ціною українського експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той самий період часу.Компенсаційне мито застосовується у випадках:— ввезення на митну територію України товарів, при вироб-ництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія і якщо таке ввезення завдає чи може завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації та розширенню виробництва подібних товарів в Україні;— вивезення за межі митної території України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використову-валася субсидія і якщо таке вивезення завдає або може завдати шкоди державним інтересам України.Ставка компенсаційного мита не може перевищувати вияв-леного розміру субсидій.Мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

3. МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИКЛАСИФИКАЦІЇ І КОДУВАННЯ

3.1. ТОВАРНА НОМЕНКЛАТУРАЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІСтворення комп’ютерних інформаційних систем міжнарод-ного бізнесу значною мірою визначається уніфікацією та стан-дартизацією її складових. Класифікації та кодуванню техніко-економічної інформації відводиться особлива роль через те, що вони є засобами, які забезпечують взаємний обмін інформацією між людиною і ЕОМ.Класифікація та кодування — дві невід’ємні частини одного процесу переведення різноманітної інформації з природної мови на стандартизовану, тобто впорядкування і взаємоув’язка різних інформаційних повідомлень.Отже, класифікація — це система поділу об’єктів (предметів, явищ, процесів, понять і т.ін.) на класи (підкласи, види, підвиди, типи) за певними ознаками.Кодування — ототожнення даних з їх кодовими комбіна-ціями, встановлення відповідності між елементом даних і сукуп-ністю символів, яка називається кодовою комбінацією (кодом).Загалом код будь-якого об’єкта складається з ідентифіка-ційної частини, інформаційного блока, який містить набір кодів, що відповідають властивостям даного об’єкта, і в окремих випадках додаткових розрядів або блоків, які забезпечують захист усього коду від можливих помилок.Результат класифікації та кодування інформації відобража-ється в класифікаторі відповідного рівня, якому після прийняття й затвердження надається статус нормативно-технічного доку-мента, який обов’язково повинні використовувати всі учасники інформаційного процесу обміну різноманітними даними.На міжнародному ринку товарів і послуг уніфікація та стандартизація інформаційних повідомлень є невід’ємним важелем подолання мовних бар’єрів між суб’єктами зовнішньоеконо¬мічної діяльності.В Україні інтенсивно впроваджуються міжнародні класифі-катори.Світова практика свідчить, що класифікації видів діяльності та продуктів — як нові, так і старі — розроблялись з метою спрощення організації економічної інформації. Центральні номенклатури розв’язують передусім статистичну задачу, що не виключає можливості їх узгодження з класифікаціями, орієнтованими на використання в оперативних цілях (наприклад, митних).Перехід до нових принципів регулювання зовнішньоеко-номічної діяльності (митне регулювання, ліцензування, квоту-вання і т. ін.), які відповідають світовій практиці, потребує зміни організації митного контролю за товарами, які знаходяться у вантажному обігу. Якщо раніше режим і процедура пропускання товарів визначалися виходячи з того, хто був суб’єктом зов-нішньоторгової угоди, то зараз головний критерій — об’єкт такої угоди, тобто конкретний товар.Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТНЗЕД), розроблена на базі Гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС) і комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейського економічного союзу (КНЄЕС), є основою системи заходів державного регулювання зовнішньоеко¬номічної діяльності країни.Під Гармонізованою системою опису і кодування товарів (далі Гармонізована система) слід розуміти номенклатуру, яка вміщує товарні позиції, субпозиції та віднесені до них цифрові коди, примітки до розділів, груп і субпозицій, а також основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи.Під статистичною номенклатурою розуміють номенклатури товарів, розроблені договірною стороною (контрагентом) для збирання статистичних даних з експорту та імпорту товарів.Система кодування НГС — основний елемент номенклатури Гармоні¬зованої системи. Кодова система класифікатора дає змогу здійснювати збирання, обробку, передачу і зберігання основної інформації про товар. У системі кодування НГС застосовується цифрове позначення. Розрізняють шість рівнів класифікації: розділи, групи, підгрупи, товарні позиції, підпо¬зиції та субпозиції. Найвищим рівнем класифікації є розділи. Згідно з НГС класифікація товарів провадиться за сукупністю ознак. Так, при формуванні розділів враховується походження і вид матеріалу, з якого виготовлено товар, його призначення і хіміч-ний склад. Групи формуються виходячи з принципів послідо-вності обробки товару: від сировини і напівфабрикатів до гото-вих виробів. При побудові товарних позицій і субпозицій в кожній групі застосовується своя послідовність ознак, яка обов’яз¬ково включає ступінь обробки, призначення, вид матеріалу, з якого виготовлено товар, і його значення в світовій торгівлі. Майже до всіх розділів та інших рівнів класифікації дано при¬мітки, які уточнюють обсяг і межі кожного з них. Примітки значно полегшують єдине тлумачення і визначення термінів і класифікаційних угруповань, необхідних при порівнянні даних зовнішньоекономічної торгівлі різних країн і проведенні економіко-статистичного аналізу. Всі вони мають юридичну силу і є частиною Гармонізованої системи опису та кодування товарів.ТНЗЕД є офіційним додатком і складовою Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису і кодування товарів від 14 червня 1983 р. (впроваджена в дію з 1 січня 1988 р.).Дев’ятизначний цифровий код ТНЗЕД складається з таких елементів: перші шість цифр означають код товару за ГС; ті самі шість цифр плюс сьомий і восьмий знаки утворюють код товару за КНЄЕС, дев’ята цифра (поки у всіх випадках «0») призначена для можливої деталізації у майбутньому тих чи інших товарних позицій.Правильне визначення положення товару в номенклатурі (його класифікація) має випадкове значення для встановлення, під який з режимів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності цей товар підпадає.Відхилення від встановленого порядку переміщення через кордон конкретного товару внаслідок його неправильної класифікації і/або зазначення неправильних даних в митній декларації розглядаються митними органами як порушення, за яким настає покарання відповідно до чинного законодавства.В ТНЗЕД строго виконується принцип однозначного відне-сення товарів до класифікаційних угруповань згідно з примітками до розділів, груп, конкретних товарних позицій, а також з Основними правилами інтерпретації ТНЗЕД, які мають юридичну силу.У табл. 3.1 наведено приклади кодування товарів згідно з класифікаторами ТНЗЕД.Таблиця 3.1Код товару згідно з ТНЗЕД Опис товару згідно з ТНЗЕД02.07 39130 Частини тушок домашньої птиці (стегенця, половинки, четвертинки)02.07 39230 свіжі або охолоджені02.07 41510 Частини тушок домашньої птиці (стегенця) заморожені 09.01 Кава16.04 30100 Ікра осетрових (чорна ікра)16.04 30900 Замінник ікри (червона ікра)16.05 1000 Краби готові або консервовані16.05 2000 Креветки готові або консервовані16.05 3000 Омари готові або консервовані16.05 4000 Інші ракоподібні готові або консервовані18.06 90110- Шоколад з начинкою18.06 90390 21.01 1011 Тільки розчинна кава22.03 0 Пиво солодове22.04 1 Вина ігристі, шампанське22.04. (крім 22.04 10, 22.04 30) Вина виноградні натуральні, включаючи кріплені22.04 1 Вина ігристі, шампанське22.04 3 Інші сусла виноградні (в тому числі коньячні та шампанські виноматеріали)22.05 Вермути та інші вина виноградні натуральні з добавкоюрослинних або ароматичних екстрактів3.2. ОСНОВНІ ПРАВИЛА КЛАСИФІКАЦІЇЗА ГАРМОНІЗОВАНОЮ СИСТЕМОЮ ОПИСУІ КОДУВАННЯ ТОВАРІВТНЗЕД практично повністю збігається з Гармонізованою системою опису та кодування товарів, а отже, її використання в митно-тарифних і статистичних цілях здійснюється відповідно до основних правил класифікації, а також пояснень і приміток, які є невід’ємною і головною частиною ГС. Існує шість основних правил.1. Назви розділів, груп, підгруп присвоюються лише для зручності користування. З правової точки зору класифікація товарів за групами має здійснюватися відповідно до пояснень і приміток до розділів, груп, позицій ГС. Якщо в поясненнях чи примітках немає іншого тлумачення, то товари мають класифі-куватися згідно з правилами 2–6 Гармонізованої системи.Наприклад, до 88-ї групи «Засоби повітряного та космічного транспорту; їх частини» треба віднести нарівні з іншими субпо-зицію 880250 «Космічні апарати (з урахуванням супутників) та їх ракетоносії». Повний перелік товарів, які треба (або не треба) відносити до 88-ї групи, наведено в поясненнях, згідно з якими до товарної субпозиції 880250 віднесено: космічні апарати, які є транспортними засобами (наприклад, супутники зв’язку, метеорологічні супутники тощо); ракетоносії, ті з них, які використовуються для виведення корисного вантажу на територію навколо Землі чи інших небесних тіл. Однак до цієї позиції не слід відносити: військові ракетоносії чи балістичні ракети, «корисний» вантаж яких повертається на Землю. Такі ракетоносії мають враховуватись у товарній позиції 9306 «Бомби, гранати, торпеди, міни, реактивні снаряди, ракети, боєприпаси та їх частини...»2. Товар має включатися в позицію незалежно від того, має він комплектний чи завершений виробництвом вигляд. При цьому комплектний або незавершений виробництвом товар повинен мати всі основні ознаки комплектного чи завершеного виробництвом виробу. До товарної позиції, до якої віднесено комплектні чи завершені виробництвом вироби, треба також відно¬сити товари в незібраному або розібраному вигляді, наприклад поставки меблів «житлова кімната» в розібраному ви-гляді.Згідно з цим правилом товар, який частково складається із суміші чи сполучений з іншим матеріалом, за умови збереження його цілісності має враховуватись у тій самій позиції, що й товар без суміші й сполучень. Наприклад, йогурт у суміші з добавками цукру та фруктів має належати до товарної субпозиції 040310 «Йогурт».Варто зазначити, що це правило можна використовувати тільки з урахуванням приміток і пояснень до розділів і груп ГС. Наприклад, у поясненні до розділу XV «Чорні та кольорові мета-ли та вироби з них» зазначено:— сплав чорних і кольорових металів має класифікуватися за металом, маса якого в цьому сплаві перевищує масу будь-якого іншого металу в сплаві;— сплав, який складається з чорних чи кольорових металів з дорогоцінними металами (срібло, золото, платина), маса яких у загальній масі сплаву перевищує 2%, має враховуватися в групі 71 «Дорогоцінні метали...».3. Якщо з будь-яких причин товар можна віднести до двох чи більше позицій, то в таких випадках треба:а) віддати перевагу тому виду, який має більш конкретну порівняно з іншими назву. Наприклад, ворсяні текстильні килими для салону автомобіля мають включатися в товарну позицію 5703 «Килими та інші текстильні покриття на підлогу...», а не в позицію 8708 «Запасні частини та пристосування до авто-мобілів...», оскільки вони конкретизовані в опису як «килими», а не як «пристосування до автомобіля»;б) товари, що складаються з різних матеріалів або різних компонентів, а також товари у вигляді наборів, які призначені для їх реалізації через роздрібну торгівлю і не можуть бути класифіковані згідно з пунктом «а» цього правила, мають класифікуватися відповідно до того матеріалу чи компонента, ознаки якого найбільш повно відображають специфічний характер чи призначення товару. Наприклад, комплект подарункового набору, що складається з ножиць (8213), розчіски (9616), мила туалетного (340111), туалетної води (3303), зубної пасти (3306), зубної щітки (960321), що вкладені в косметичну сумочку з текстильного матеріалу (420212), мають включатися в товарну позицію 9605 «Несессери дорожні для особистого туалету...».Однак це правило не поширюється на «комплект» продуктів, що складається з однієї банки креветок (160520), 1 кг пряників (190520) і 1 кг свіжих огірків (0707), покладених у господарську сумку, оскільки жоден з перелічених товарів не може бути компонентом, що відображає специфічний характер цього набору.У тих випадках, коли до товарів під час їх класифікації не можна застосувати правило 3 (пункти «а» та «б»), їх треба включати в ту позицію, код якої є останнім у цифровому ряду серед товарів, яким однаковою мірою віддається перевага.4. Товари, які не можуть бути класифіковані згідно з трьома зазначеними правилами, мають включатися в ті позиції, які найбільш близькі до них за змістом або призначенням.Це правило введено в номенклатуру для того, щоб можна було класифікувати нові товари в міжнародній торгівлі. Вико-ристовується воно досить рідко.5. Це правило визначає класифікацію футлярів, ящиків і подібних до них пакувальних виробів, які призначені для зберігання та транспортування певного товару чи набору то-варів:а) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, креслярсько-художніх інструментів, ювелірних виробів та інші подібні упаковки, спеціально пристосовані для даного товару чи набору товарів, розраховані на тривале використання, постачаються і продаються, як правило, разом із товарами, для яких вони призначені, й класифікуються одним кодом разом з товаром. Це правило застосовується в тих випадках, коли пакувальні вироби постачаються разом з їхнім вмістом, незважаючи навіть на те, що для зручності транспортування вони можуть бути розділені.Якщо ж подібні товари поставляються окремо від виробів, для яких вони призначені, вони мають включатися у товарні позиції, що відповідають їхньому призначенню. Наприклад, валізи, футляри, атташе-кейси та інші подібні їм вироби, які постачаються як самостійні товари, мають враховуватися в позиції 4202 «Валізи, атташе-кейси, футляри...».Це правило не поширюється на пакувальні матеріали, які не відповідають основному характеру товару. Наприклад, срібні конфетниці мають враховуватися в позиції 711311 «Ювелірні вироби ... із срібла...», а не в позиції 1704 «Кондитерські виро-би...»;б) винятком з привила 5 є тара й подібні до неї товари багаторазового використання. Наприклад, каністри для бензину повинні враховуватись у позиції 7310 «Цистерни, бачки... аналогічні ємкості з чорних металів».6. Класифікація товарів у субпозиціях має здійснюватися на основі їх назв і з урахуванням пояснень і приміток до розділів та груп ГС. Наприклад, потрібно класифікувати «краватку чоловічу трикотажну». Здавалося б, її треба віднести до товарної позиції 6215 «Краватки, краватки-метелики та нашийні хустки», але в поясненнях до товарної позиції зазначено, що «краватки, краватки-метелики... з трикотажу чи ручної в’язки» мають включатися в позицію 6117 «Інші готові речі одягу трикотажні, деталі одягу або речі одягу, трикотажні».Зміст шести перелічених основних правил доповнюється детальними поясненнями та примітками до розділів, груп, окремих товарних позицій.3.3. МІЖНАРОДНІ ПРАВИЛА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ ТЕРМІНІВ (ПРАВИЛА ІНКОТЕРМС)Практика світової торгівлі свідчить, що єдине розуміння й тлумачення термінів — необхідні умови безконфліктних відно-син сторін у рамках торгових угод. Виходячи з цього Міжна-родна торгова палата (МТГ) прийняла в 1936 р. перший звід факультативних правил інтерпретації комерційних термінів «Інко¬термс-1936». Доповнення до нього, внесені в 1953, 1967, 1976, 1980 і 1990 рр., сприяли досягненню більшої впорядкованості відносин експортерів та імпортерів у зв’язку з навантажуванням, переміщенням, розвантажуванням і страхуванням товарів у широкому діапазоні відповідальності, яка послідовно переходить від продавця до покупця.Однією з головних причин переопрацювання «Інкотермс» в 1990 р. стало спільне прагнення пристосувати термінологію до електронного обміну інформацією (ЕОІ), який набув останніми роками значного поширення.Відзначаючи ці та інші особливості й зміни в розвитку умов «Інкотермс», важливо водночас підкреслити незмінність їх основного завдання — визначення «критичної точки», тобто ситуації, за якої вважається, що продавець виконав свої умови так, що товар може вважатися поставленим. Водночас не можна недооцінювати їхнього впливу на оформлення товаросупроводжувальної та комерційної документації, експортно-імпортного ліцен¬зування і платежів за поставку товару, організацію «пере¬віркових операцій», зміст і тип договірних документів, визначення обов’язків продавця з пакування й маркірування вантажів, термінів страхування та ін.Тлумачення умов «Інкотермс» має рекомендаційний характер. Тому учасники торгових операцій, погоджуючись дотримуватися їх при виконанні угод, повинні зробити в контракті відповідні застереження. При цьому контрагенти можуть розглядати «Інкотермс» як загальний базис контракту і доповнювати його спеціальними дефініціями для того, щоб погодити термін з особливостями угоди або з іншими вимогами. Для більш точного формулювання умови, яка б відповідала характеру та особливостям конкретної угоди, доцільно не лише обговорити всі нюанси між сторонами, а й звернутися за порадою до компетентної й незалежної організації.Умови «Інкотермс» стають частиною договору лише за наявності взаємного рішення сторін, тобто якщо при визначенні взаємних обов’язків вони прямо або опосередковано посила-ються на ці умови. Аби уникнути непорозумінь і суперечок при укладанні письмового договору, звичайно в текст включають таку фразу: «При тлумаченні цього контракту мають силу умови «Інкотермс» в діючій редакції».У зв’язку з підготовкою «Інкотермс-1990» МТП висловилась за прийняття нової методики оформлення комерційних термінів, які були поділені на чотири групи:— група E вміщує умови EXW, згідно з якими покупець одер-жує готовий до відправлення товар поблизу заводу-продавця;— до групи F входять умови, згідно з якими продавець зобов’язаний доставити товар до транспортних засобів, які вказав покупець (умови FCA, FAS, FOB);— до групи С входять умови, які передбачають, що продавець повинен укласти договір перевезення, однак не несе ризику втрати і пошкодження вантажу й додаткових витрат після його завершення (умови CFR, CIF, CPT, CIP);— до групи D входять умови, згідно з якими продавець несе всі ризики й витрати, пов’язані з доставкою вантажу до місця призначення (DAF, DES, DEQ, DDU, DDP).Крім того, проведено класифікацію умов «Інкотермс» з точки зору обов’язків продавця (табл. 3.2) і за застосовуваними видами транспорту (табл. 3.3).Таблиця 3.2КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВ «ІНКОТЕРМС» З ТОЧКИ ЗОРУ ОБОВ’ЯЗКІВ ПРОДАВЦЯ

Умови ІНКОТЕРМС Назва Український еквівалент Відправлення товару EXWEx Works Франко-завод Е FCA Франко-перевізник Основні Free Carrier витрати з FAS ФАС Fперевезення Free Aiongside Ship Франко вздовж борту судна не оплачено FOB ФОБ Free On Board Франко-борт CFR Вартість і фрахт Cost ant Freight CIF СІФ Основні витрати з Cost, Іnsurance and Freight Вартість, страхування і фрахт Gперевезення CPT Перевезення оплачено до оплачено Carriage Paid To CIP Перевезення і страхування Carriage and Insurance Paid To оплачені до DAF Поставлено на кордон Delivered At Frontier DES Поставлено франко-судно Delivered Ex Ship Поставка DEQ Поставлено франко-причал Dтовару Delivered Ex Quay DDU Поставлено, мито не Delivered Duty Unpaid сплачено DDP Поставлено, мито сплачено Delivered Duty Paid Таблиця 3.3КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВ «ІНКОТЕРМС» ЗА ЗАСТОСОВУВАНИМИ ВИДАМИ ТРАСПОРТУВид Умова ІНКОТЕРМС транспорту Назва Український еквівалентПовітря- FCA Франко-перевізник (...місце ний Free Carrier (...named place) вказано)Залізнич- FCA Франко-перевізник (...місце ний Free Carrier (...named place) вказано) FAS ФАС Free Alongside Ship(...named port shipment) Франко вздовж борту судна(...порт відвантаження вказано) FOB ФОБ Free On Board(...named port of shipment) Франко-борт (порт відвантаження вказано) CFR Морськийі річковий Cost and Freighr(...named port destination)CIF Вартість і фрахт (...портпризначення вказано)СІФ Cost, Insurance and Freght(...named port of destination) Вартість, страхування і фрахт(...порт призначення вказано) DES Deliver Ex Ship(...name port of destination) Поставлено франко-судно(...порт призначення вказано) DEQ Deliver Ex Quay(...named port of destination) Поставлено франко-причал(...порт призначення вказано) EXWEx Works (...named plase) Франко-завод(...місце вказано) FCAFree Carrier (...named place) Франко-перевізник(...місце вказано) CPT Carriage Paid To(...name place of destination) Перевезення оплачено до (...місце призначення вказано)Будь-який CIPCarriage and Insurance Paid To(...named place of destination) Перевезення і страхування оплачено до (...місце призначення вказано) DAF Delivered At Frontier(...named place) Поставлено на кордон (...місце вказано) DDU Delivered Duty Unpaid(...named place of destination) Поставлено, мито не сплачено(...місце призначення вказано) DDP Delivered Duty Paid Поставлено, мито сплачено (...named place of destination) (...місце призначення вказано)

Далі по кожному з термінів перелічено десять пунктів, які описують обов’язки сторін. Наприклад, EXW франко-завод (міс-це зазначено).«Франко-завод» означає, що зобов’язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т.д.). Зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів на надані покупцем транспортні засоби або за очистку товарів від мита на експорт (якщо не домовлено про інше). Покупець несе всі витрати й ризики в зв’язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Отже, це правило передбачає мінімальні зобов’язання для продавця. Його не слід використовувати, якщо покупець не може прямо або опосередковано виконати експортні формальності. За таких обставин слід використовувати термін РСА.А. Продавець зобов’язаний А.1. Поставка товару відповідно до договору.Поставити товар згідно з умовами договору купівлі-продажу з наданням торгового рахунку-фактури або еквівалентного йому електронного повідомлення, а також будь-якого іншого свідоцт-ва відповідності, яке може бути потрібним за договором.А.2. Ліцензії, дозволи та формальності.На прохання покупця посприяти останньому на його ризик і за його рахунок в одержанні експортної ліцензії або іншого дозволу державних органів, потрібних для вивезення товару.А.3. Договір перевезення та страхування.а) Договір перевезенняНемає зобов’язань.б) Договір страхування Немає зобов’язань.А.4. Поставка.Надати товар у розпорядження покупця в зазначений у договорі термін у пункті поставки в місці, визначеному в договорі; якщо такий пункт чи термін не визначені, то в місці й у час, які не є звичними для доставки таких товарів.А.5. Перехід ризиків.Відповідно до положень п. Б.5 нести всі ризики втрати або пошкодження товару до моменту, коли товар надійшов у розпорядження покупця згідно з п. А.4.А.6. Поділ витрат.Згідно з положеннями п. Б.6 нести всі витрати по товару до моменту, поки він не надійшов у розпорядження покупця відпо-відно до п. А.4.А.7. Повідомлення покупця.Завчасно повідомити покупця про те, коли й де товар буде наданий у його розпорядження.А.8. Підтвердження поставки — транспортний документ або еквівалентне електронне повідомлення.Немає зобов’язань.А.9. Перевірка, упаковування, маркування.Нести витрати, спричинені перевіркою товару (наприклад, перевірка якості, вимірювання, зважування, підрахунок), потріб-ною для поставки товару в розпорядження покупця.Забезпечити за свій рахунок упаковування, за винятком ви-падків, коли у даній галузі торгівлі товар, який є предметом договору, звичайно прийнято відправляти без упаковки, потрібної для перевезення товару, при цьому умови перевезення (нап¬риклад, вид транспорту, місце призначення) були повідомлені продавцеві до укладання договору купівлі-продажу. Упаковка повинна мати відповідне маркування.А.10. Інші зобов’язання.На прохання покупця посприяти останньому на його ризик і за його рахунок в одержанні документів або еквівалентних елек-тронних повідомлень, які видаються в країні поставки або пере-даються в цю країну й (або) країну походження товару, і можуть бути потрібні йому для вивезення й (або) ввезення товару, а в окремому випадку — для транзитного перевезення через треті країни.Надати покупцеві на його прохання потрібну інформацію щодо одержання страховки.Б. Покупець зобов’язаний:Б.1. Сплата ціни.Сплатити ціну, передбачену в договорі купівлі-продажу.Б.2. Ліцензії, дозволи та формальності.Одержати на свій ризик і за свій рахунок будь-яку експортну та імпортну ліцензію або дозвіл державних органів і виконати всі митні формальності з вивезення й ввезення товарів, а в окремому випадку — для транзитного перевезення через треті країни.Б.3. Договір перевезення.Немає зобов’язань.Б.4. Прийняття поставки.Прийняти поставку товару тільки-но останній буде наданий в розпорядження покупця відповідно до п. А.4.Б.5. Перехід ризиків.Нести всі ризики втрати або пошкодження товару з моменту, коли він наданий у розпорядження покупця відповідно до п. А.4. Якщо покупець не може надати повідомлення щодо п. Б.7, нести всі ризики втрати або пошкодження товару, починаючи з погодженої дати або дати закінчення будь-якого терміну, зазначеного для прийняття поставки, але за умови, що товар був належним чином придбаний за договором, тобто позначений як товар, що є предметом даного договору.Б.6. Поділ витрат.Нести всі витрати по товару з моменту, коли він наданий у розпорядження покупця відповідно до п. А.4. Сплачувати всі додаткові витрати, зумовлені неспроможністю прийняти поставку товару згідно з п. Б.7, але за умови, що товар був належним чином придбаний за договором, тобто позначений як товар, що є предметом даного договору.Нести витрати щодо сплати всіх мит, податків та інших офіційних зборів, а також витрати з виконання митних формальностей, оплачуваних під час вивезення і ввезення товару, а в окремих випадках — для транзитного перевезення через треті країни.Відшкодувати всі витрати і збори, що їх зазнав продавець, надаючи допомогу згідно з п. А.2.Б.7. Повідомлення продавця.У випадках, коли покупець має право визначати час у межах установленого терміну й (або) місце прийняття поставки, слід завчасно повідомити продавця.Б.8. Підтвердження поставки — транспортний документ або еквівалентне електронне повідомлення.Дати продавцеві відповідне свідоцтво про поставку.Б.9. Перевірка товарів.Нести всі витрати, якщо не обумовлено інше, з передвідван-тажувальної перевірки (включаючи перевірку, якої вимагає влада країни експорту).Б.10. Інші зобов’язання.Нести всі витрати і збори, що виникли при одержанні доку-ментів або еквівалентних електронних повідомлень, загальних у п. А.10, і відшкодувати всі витрати і збори, яких зазнав продавець, надаючи допомогу відповідно до цього пункту.В Указі Президента України від 4 жовтня 1994 року «Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних тер¬мінів» [17, с. 435–437] зазначається:1. Установити, що при укладанні суб’єктами підприємниць¬кої діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари (роботи, послуги), застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Між¬народною торговою палатою в 1953 р. (дані Правила ІНКО¬ТЕРМС у редакції 1990 р.).Суб’єктами підприємницької діяльності України при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), забезпечувати дотримання Правил ІНКОТЕРМС. 3.4. НОВІ МІЖДЕРЖАВНІ КЛАСИФІКАТОРИВідповідно до чинного законодавства України вантажі переміщуються через митний кордон України під митним контролем і підлягають обов’язковому декларуванню митним органом, які здійснюють митний контроль і оформлення таких вантажів. Декларування здійснюється шляхом заяви за встановленою формою точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі товари й предмети, а також інших відомостей, які необхідні для митного оформлення. Уніфікованим документом, який містить необхідні відомості про товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України в рамках експортно-імпортних операцій є вантажна митна декларація (ВМД).При заповненні ВМД та веденні митної статистики зов-нішньої торгівлі, а також для спрощення процедур обміну від-повідною інформацією на міжнародному рівні в Україні з 1 березня 1995 р. (Наказ Державного митного комітету України від 16 лютого 1995 р. № 57) [17, с. 495–502] застосовуються класифікатори (табл. 3.4. – 3.7), розроблені на основі міжнародних документів.Таблиця 3.41. КЛАСИФІКАТОР ПРОЦЕДУР ПЕРЕМІЩЕННЯ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИІ. МИТНІ РЕЖИМИ№ п/п Найменування митного режиму Код1 Експорт 102 Реекспорт 113 Тимчасовий ввіз (вивіз) 314 Випуск у (для) вільний обіг 405 Реімпорт 416 Переробка на митній території 517 Переробка під митним контролем 528 Переробка за межами митної території 619 Вільна митна зона* 7110 Магазин безмитної торговлі 7211 Вільний склад* 7312 Митний склад 7413 Відмова на користь держави 7514 Знищення 7615 Транзит 80* Зазначені митні режими через відсутність на сьогодні підстав для їх поширення на території України не використовуються при митному оформленні вантажів до особливого на це розпорядження і застосовуються факультативно.ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕМІЩЕННЯ ТОВАРІВ№ п/п Особливості поставки товарів Код1 Переміщення товарів як безоплатної допомоги і (або) на бла-годійні цілі по лінії держав, урядів, міжнародних організацій 012 Переміщення товарів як гуманітарної допомоги 023 Перміщення товарів як технічної допомоги 034 Переміщення товарів як дарунку 045 Переміщення товарів для ліквідації наслідків аварій і катастроф, стихійного лиха 056 Переміщення товарів для державних потреб 067 Переміщення предметів матеріально-технічного забезпечення і спорядження, палива, продовольства та іншого майна, необхід-ного для нормальної експлуатації транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення

078 Вивезення предметів матеріально-технічного забезпечення і спорядження, продовольства та іншого майна, що вивозиться за межі митної території держави, для забезпечення діяльності суден держави та орендованих (зафрахтованих) особами держави суден, що ведуть морський промисел

08Продовження табл. 3.4№ п/п Особливості поставки товарів Код9 Вивезення продукції морського промислу судами держави та орендованими (зафрахтованими) особами держави судами 0910 Вивезення палива та мастильних матеріалів для бункерування су-ден держави і орендованих (зафрахтованих) особами держави су-ден 1011 Переміщення обладнання, сировини та матеріалів для комплект-них об’єктів 1112 Вивезення товарів для дипломатичних і прирівняних до них представництв іноземних держав 1213 Вивезення товарів як внеску до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних підприємств 1314 Вивезення товарів як національних інвестицій 1415 Переміщення національної валюти (крім тієї, що використовуєть¬ся в нумізматичних цілях), цінних паперів 1516 Переміщення іноземної валюти (крім тієї, що використовується в нумізматичних цілях), цінних паперів 1617 Переміщення товарів у рамках гарантійного обслуговування 1718 Помилкова поставка 1819 Переміщення товарів для представницьких цілей 1920 Виставочні експонати 2021 Рекламні матеріали та сувеніри 2122 Товари, що переміщуються відповідно до договорів оренди терміном до одного року 2223 Товари, що переміщуються відповідно до договорів оренди терміном понад один рік 2324 Товари, що переміщуються в рамках консигнаційних угод 2425 Переміщення товарів для видовищних і спортивних заходів 2526 Вивезення товарів власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями 2627 Переміщення багатообертової тари 2728 Переміщення фізичними особами товарів, не призначених для виробничої або комерційної діяльності, понад встановлені вартісні та кількісні квоти

2829 Вивезення палива і мастильних матеріалів для бункерування повітряних суден держави та орендованих особами держави повітряних суден

2930 Переміщення товарів як зразків 3031 Вивезення товарів для забезпечення діяльності організацій держа-ви за кордоном 3132 Переміщення товарів у рахунок дивідендів від інвестиційної діяльності 3233 Вивезення товарів у рахунок застави 3334 Урядові поставки 40 в тому числі: 35 Поставки товарів на виконання міждержавних угод у межах держзамовлення 4136 Поставки товарів у рахунок виконання держзамовлення 4237 Поставки товарів у рахунок виконання держконтракту 4338 Інше 50Таблиця 3.52. КЛАСИФІКАТОР ХАРАКТЕРІВ УГОДКод Найменування01 Переміщення товарів з розрахунками у валюті України РОЗРАХУНКИ НА ВІЛЬНО КОНВЕРТОВАНУ ВАЛЮТУ21 Переміщення товарів з розрахунками у ВКВ (крім державного кредиту і погашення державного кредиту)23 Переміщення товарів по державному кредиту26 Переміщення товарів у погашення державного кредиту РОЗРАХУНКИ ЗА КЛІРИНГАМИ31 Переміщення товарів з розрахунком у кліринговій валюті(крім державного кредиту й погашення державного кредиту)33 Переміщення товарів по державному кредиту36 Переміщення товарів у погашення державного кредиту РОЗРАХУНКИ У ЗАМКНЕНІЙ ВАЛЮТІ41 Переміщення товарів з розрахунком у замкненій валюті(крім державного кредиту)43 Переміщення товарів по державному кредиту50 ПЕРЕМІЩЕННЯ ТОВАРІВ ПО ІНШИХ КОМЕРЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЯХ51 Переміщення товарів у порядку прямого товарообміну (бартерні угоди)52 Переміщення товарів у рахунок наданих робіт і послуг54 Переміщення товарів за транзит по території інших країн70 ПЕРЕМІЩЕННЯ ТОВАРІВ У РАХУНОК ЗОБОВ’ЯЗАНЬЗА УГОДАМИ ПРО СПІВРОБІТНИЦТВО71 Переміщення товарів у рахунок компенсаційних зобов’язань з розрахунком у кліринговій валюті72 Переміщення товарів у рахунок зобов’язань з країнами СНД75 Переміщення товарів у рахунок довгострокових зобов’язань у будівництві підприємств78 Переміщення товарів у рахунок компенсаційних зобов’язань з розрахунком у ВКВ80 ІНШЕ81 Переміщення товарів на безоплатній основі по некомерційних операціях82 Інше Таблиця 3.63. КЛАСИФІКАТОР УМОВ ПОСТАВОККод* цифровий буквений 1 EXW Франко-завод ЕХВ2 FCA Франко-перевізник ФСА3 FAS Франко вздовж борту судна ФАС4 FOB Франко-борт ФОБ5 CFR Вартість і фрахт СФР6 CIF Вартість, страхування і фрахт СИФ7 CPT Перевезення оплачено до ... СПТ8 CIP Перевезення і стахування оплачені до... СИП9 DAF Поставка до кордону ДАФ10 DES Доставлено франко-строп судно ДЕС11 DEQ Доставлено франко-набережна (мито спла-чено) ДЕК12 DDU Доставлено, мито не сплачено ДДУ13 DDP Доставлено, мито сплачено ДДП* використовується при заповненні ВМДТаблиця 3.74. КЛАСИФІКАТОР КРАЇН СВІТУ ТА ТЕРИТОРІЙ

Код буквений цифровий1 Австралія AUSTRALIA AUS 0362 Австрія AUSTRIA AUT 0403 Азербайджан AZERBAIJAN AZB 0314 Албанія ALBANIA ALB 0085 Алжир ALGERIA DZA 0126 Америк.Східне Самоа AMER SAMOA ASM 0167 Ангілья ANGUILLA AIA 6608 Ангола ANGOLA AGO 0249 Андорра ANDORRA AND 02010 Антарктика ANTARCTICA ATA 01011 Антігуа і Барбуда ANTIGUA, BARB ATG 02812 Антільські о-ви (Нідер) NETH.ANTILES ANT 02813 Аоминь (Макао) MACAU MAC 44614 Аргентина ARGENTINA ARG 03215 Аруба ARUBA ABW 53316 Афганістан AFGHANISTAN AFG 00417 Багамські о-ви BAHAMAS BHS 04418 Бангладеш BANGLADESH BGD 05019 Барбадос BARBADOS BRB 05220 Бахрейн BAHRAIN BHR 04821 Беліз BELIZE BLZ 08422 Беларусь BELARUS BLR 11223 Бельгія BELGIUM BEL 05624 Бенін BENIN BEN 20425 Бермудські о-ви BERMUDA BMU 06026 Болгарія BULGARIA BGR 10027 Болівія BOLIVIA BOL 068Продовження табл. 3.7