Розділ «Примари Губбету»

Друга велика небезпека — гострі, покручені листи заліза, зазублені виступи яких можуть розірвати гумовий шланг і припинити подачу повітря.

Треба також мати на увазі складну процедуру підйому водолаза, коли необхідно дотримуватись усіх правил безпеки, щоб «обм'якнути», бо інакше може статися газова закупорка кровоносних судин.

Через усі ці обставини тільки невелика кількість водолазів (у всьому світі їх можна перелічити на пальцях) дають згоду спускатися на тридцяти-сорокаметрову глибину для підйомних робіт тільки «в складному спорядженні з спеціально пристосованого судна. А респіратори дозволяють спускатися ще глибше, майже повністю гарантуючи від небезпеки. Таким чином, праця на мертвих кораблях могла б перетворитися в найголовніший засіб експлуатації багатства Шостого континенту.

На підставі сьогоднішньої нашої пригоди в Губбеті ми можемо зробити повчальні висновки і зауваження, що стосуються спусків на затонулі кораблі.

Нам здається, що люди-амфібії, озброєні зручними ластами, масками та респіраторами, які не потребують зв'язку з поверхнею, могли б ефективно виконувати підйомні роботи. Таким чином розшуки та підйом скарбів, похованих на дні моря, значно полегшаться і потребуватимуть менших витрат та риску.

Очі поволі злипаються, все зникає: славнозвісний, великий, як кавун, червоний місяць, хребет «Уранії», щогли «Сауро»… Глибокий сон стирає спогади про пригоди минулого дня, готуючи місце для нових, які прийдуть завтра.