Розділ «3.3.5. Сівозміни на осушених землях»

Необхідно виділити площі, осушені закритим дренажем і мережею відкритих каналів, а на осушених торфових ґрунтах - ще й ділянки з мілким шаром торфу (до 1 м). Такі площі, як і перезволожені ділянки, в сівозміни не включають. На них створюють високопродуктивні культурні сіножаті й пасовища.

Як уже зазначалося, темпи мінералізації органічної речовини торфових ґрунтів змінюються в часі. Тому сівозміни періодично треба коригувати: з посиленням темпів мінералізації торфу збільшувати лучний період, а за недостатньої мінералізації - польовий. Основними показниками темпів мінералізації торфу треба вважати реакцію рослин (особливо однорічних культур) на азотні добрива та розпиленість ґрунту (періодичні прояви вітрової ерозії). При введенні сівозмін на осушених землях особливо важливе значення має застосування з урахуванням конкретних умов протиерозійних, гідротехнічних, агротехнічних і лісомеліоративних заходів. В одних випадках боротьба з ерозійними процесами можлива шляхом розширення посівів багаторічних трав або повного виключення із сівозміни полів, нестійких проти вітрової і водної ерозій, з наступним постійним залуженням, в інших - залісенням окремих масивів.

Значна частина осушених земель з тих чи інших причин залишається поза сівозміною і використовується як сіножаті й пасовища, на яких одержують максимум 25-30 ц/га сіна не досить високої якості. Тому потрібно розробляти і впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності сіножатей і пасовищ, використовуваних поза сівозмінами. Це, зокрема, скоротило б строки окупності затрат на осушення.

Найпродуктивніша земля та, що використовується як рілля. Це стосується і осушених земель. Так, якщо продуктивність поверхнево поліпшених сіножатей становить 25-30 ц/га сухої речовини, поліпшених докорінним способом - 40-45 ц/га, то вирощування багаторічних трав на орних землях у відповідних кормових сівозмінах підвищує їх продуктивність до 90-120, а в окремі сприятливі за температурним режимом роки навіть до 140-180 ц/га. Якщо з осушених земель не одержують 45-50 ц/га сіна, то продуктивним їх використання вважати не можна.

На площах, зайнятих природними та поліпшеними сіножатями і пасовищами, після поліпшення їх меліоративного стану слід впроваджувати сінокісно-пасовищні сівозміни з періодичним перезалуженням через п'ять-сім років, а при внесенні підвищених норм добрив, включаючи азотні, - через 8-10 років.

На осушених мінеральних ґрунтах Полісся найпоширеніші зернові, зернопросап-ні й кормові сівозміни з таким чергуванням культур:

I. 1 - конюшина і тимофіївка; 2 - озима пшениця; 3 - льон; 4 - озима пшениця; 5 - озиме жито + післяжнивні посіви; 6 - картопля; 7 - ячмінь + післяжнивні посіви; 8 - овес з підсівом багаторічних трав (конюшина + тимофіївка).

II. 1 - конюшина і тимофіївка; 2 - озима пшениця; 3 - льон; 4 - кормові буряки; 5 - кукурудза на силос; 6 - озиме жито, літня сівба гороху та ячменю; 7 - картопля; 8 - ячмінь з підсівом багаторічних трав (конюшина і тимофіївка).

III. 1, 2 - конюшина і тимофіївка; 3 - озима пшениця + післяжнивні посіви; 4 - кормові буряки; 5 - вико-овес на зелений корм + літня сівба турнепсу; 6 - ячмінь з підсівом райграсу однорічного; 7 - кукурудза на силос; 8 - ячмінь з підсівом багаторічних трав (конюшина і тимофіївка).

Для осушених гончарним дренажем ґрунтів Закарпаття рекомендуються семи-восьмипільні сівозміни:

I. 1 - озимі зернові з підсівом багаторічних бобово-злакових трав; 2, 3 - багаторічні трави; 4 - озимі зернові; 5 - кукурудза на зерно; 6 - однорічні трави; 7 - бульбо- і коренеплоди.

II. 1 - озима пшениця з підсівом конюшини; 2 - конюшина; 3 - озима пшениця; 4 - кукурудза на зерно; 5 - вико-овес; 6 - озимий ячмінь + післяжнивні культури; 7 - картопля; 8 - кукурудза на силос.

На осушених ґрунтах Лісостепу: 1 - конюшина; 2 - озима пшениця + проміжні посіви; 3 - цукрові буряки; 4 - кукурудза на силос, зернобобові; 5 - озима пшениця + проміжні посіви; 6 - цукрові буряки; 7 - ярі зернові з підсівом конюшини.

На солонцюватих, солончакуватих і осушених ґрунтах лівобережного Лісостепу після проведення хімічної меліорації впроваджують такі сівозміни:

I. 1 - овес з підсівом люцерни; 2, 3 - люцерна; 4 - озима пшениця; 5 - цукрові або кормові буряки.

II. 1 - просо з підсівом люцерни; 2, 3 - люцерна; 4 - озима пшениця; 5 - кукурудза на силос.

На нормально осушених глибоких та середньоглибоких торфовищах впроваджують кормові та овочеві сівозміни:

I. 1 - озимі зернові + післяжнивні посіви; 2 - картопля, коренеплоди; 3, 4 - кукурудза на силос; 5 - ярі зернові + літня сівба багаторічних злакових трав; 6, 7, 9 - багаторічні трави (тільки для Полісся).

II. 1 - озимі зернові + проміжні посіви озимого жита на зелений корм (осінній і весняний укоси); 2 - кукурудза на силос; 3 - коренеплоди; 4 - ярі зернові + літня сівба багаторічних злакових трав; 5, 6, 7, 8, 9 - багаторічні трави (тільки для Полісся).

III. 1 - картопля; 2 - столові коренеплоди; 3 - капуста; 4 - рання картопля + літня сівба багаторічних злакових трав; 5, 6, 7, 8 - багаторічні трави.