Розділ «3.3.4. Сівозміни на зрошуваних землях»

I. 1, 2 - люцерна; 3 - кормові коренеплоди; 4 - кукурудза на силос; 5 - озимі злаково-бобові сумішки + післяукісно кукурудза на силос; 6 - злаково-бобові сумішки з підсівом люцерни.

II. 1, 2, 3 - люцерна; 4 - озима пшениця + післяжнивні; 5 - кормові коренеплоди; 6 - злаково-бобові сумішки з підсівом люцерни.

III. 1 - кукурудза на силос; 2 - озимі злаково-бобові сумішки + післяукісно кукурудза на силос; 3 - злаково-бобові сумішки + післяукісно кукурудза на силос; 4 - люцерна (вивідне поле).

Рисові сівозміни. На рисових системах найпоширеніші восьмипільні сівозміни з таким чергуванням культур: 1, 2 - люцерна; 3, 4, 5 - рис; 6 - агромеліоративне поле; 7, 8 - рис. У цій сівозміні рис займає 62,5% площі. У ланці з люцерною його висівають на одному місці протягом трьох, а після агромеліоративного поля - двох років. При цьому врожайність рису практично не знижується і досягає максимального виходу з гектара площі сівозміни.

А. М. Коваленко, А. О. Лимар, М. П. Малярчук та ін. (1999), І. І. Андрусенко, А. М. Коваленко (2002) рекомендують рисові сівозміни з таким чергуванням культур:

I. 1, 2 - люцерна; 3, 4 - рис; 5 - агромеліоративне поле; 6 - рис.

II. 1, 2 - люцерна; 3, 4 - рис; 5 - агромеліоративне поле; 6, 7 - рис.

III. 1, 2 - люцерна; 3, 4 - рис; 5 - агромеліоративне поле; 6, 7 - рис; 8 - ярий ячмінь з підсівом люцерни.

IV. 1, 2 - люцерна; 3, 4, 5 - рис; 6 - агромеліоративне поле; 7, 8 - рис.

У степовій зоні на великих зрошуваних масивах основні площі поливних земель вчені рекомендують відводити під кормові та зернові культури, частка яких повинна становити відповідно 50-60 і 33-36%. У зерновій групі перевагу пропонується віддавати найбільш урожайній культурі - кукурудзі, яка має займати до 35-40% площ зернових. Озимі пшениця, ячмінь, інші зернові культури повинні займати до 50-55%. Таке співвідношення культур у зерновій групі дасть змогу збільшити частку післяжнивних зернових і кормових культур до 15-20% (П. I. Коваленко та ін., 2000).

У групі кормових культур пріоритет слід віддати люцерні. Частка цієї культури повинна становити 50-55% від загальної площі кормових рослин. Витримати цей показник можливо за умов, коли в структурі посівів на поливних землях люцерна займатиме 22 до 30% площ. Посіви люцерни стабілізують виробництво кормів.

Зрошувані землі в Донецькому регіоні та промисловому Придніпров'ї доцільно використовувати насамперед для виробництва кормів і овочів.

У кормовиробництві на поливних землях слід приділити особливу увагу організації культурних зрошуваних пасовищ, кормова продуктивність яких на 30-40% вища порівняно з польовим виробництвом кормів, на 30-50% знижується собівартість корму, поліпшується його якість і майже вдвічі підвищується продуктивність тварин (П. I. Коваленко та ін., 2000).

!нститути гідротехніки і меліорації, зрошуваного землеробства УААН, Херсонський ДАУ пропонують такі схеми окремих сівозмін різного призначення:

а) польова сівозміна: 1, 2 поля - люцерна; 3 - озима пшениця + післяжнивні посіви; 4 - кормові буряки; 5 - соя; 6, 7 - кукурудза на зерно; 8 - кукурудза на силос; 9 - озима пшениця + літній посів люцерни;

б) кормова сівозміна: 1, 2, 3 поля - люцерна; 4 - озимі бобово-злакові сумішки + післяукісна кукурудза на силос; 5 - кукурудза на силос; 6 - бобово-злакові трави з підсівом люцерни.

Міністерство аграрної політики України і наукові установи УААН (Рижук С. М. та ін., 2002) рекомендують такі орієнтовні схеми сівозмін для основних напрямів використання поливних земель.

Польові сівозміни (зернові і зернофуражні культури можуть займати 20-70%, кормові - 30-70% площі).

Сівозміни для систем з гідромодулем 0,4 л/с/га:

I. 1, 2 - люцерна; 3 - озима пшениця + післяжнивні посіви; 4 - соя; 5 - озима пшениця + післяжнивні посіви; 6 - ярий ячмінь з підсівом люцерни.