Розділ «7.2.2. Ведення землеробства в Лісостепу»

На надмірно розкущених посівах з великою кількістю стебел (понад 1200 штук на 1 м2) підживлення азотними добривами переносять на пізніші строки.

На полях після кращих попередників, де висіяні цінні та сильні сорти озимої пшениці, потрібне ще одне підживлення азотними добривами. Його проводять у середині сьомого (колос у піхві листка набух, але ще не з'явився) - до кінця дев'ятого (цвітіння пшениці) етапу органогенезу. Норма азоту в цей період становить близько 50 кг/га.

За ранньої весни підживлення краще проводити пізніше, щоб не стимулювати наростання вегетативної маси, і навпаки, в роки з пізньою весною - у раніші строки. Найефективніше рослини озимої пшениці використовують азот добрив, внесених на ІІІ, IV та VIII етапах органогенезу, особливо за сприятливих умов зволоження та на посівах, оброблених пестицидами та ретардантами. За узагальненими даними, в перше підживлення найкраще використовувати 30% норми азоту, у друге - 50, у третє - 20%.

Оптимальні за густотою посіву (500-550 рослин на 1 м2 і 1,0-1,5 синхроннороз-винених з осені пагонів для сортів Поліська 70, Іллічівська, Миронівська ювілейна, Киянка; 350-400 рослин на 1 м2 - два пагони для Миронівської 808) рослини озимої пшениці після добрих попередників і на родючих ґрунтах не потребують ранньовесняного підживлення азотом. При кількості рослин 250-350 на 1 м2 посіву для сортів типу Миронівської 808 і 380-450 для сортів, у яких коефіцієнт кущення менший, слід підживлювати азотом у дозі 20-30 кг/га. Сорти інтенсивного типу нового покоління (Поліська 90, Мирлебен, Миронівська 61, Скіф'янка, Спартанка та ін.) обов'язково слід підживлювати, як тільки вони вийшли із зими у фазі 2-3 листків або коли вони мають менше 1000 стебел на 1 м2 площі посіву. За нормального або надлишкового кущення перше підживлення треба починати на V-VI етапі органогенезу.

За умов недостатнього зволоження потрібне внесення азоту щодо етапів органогенезу озимої пшениці не має практично ніякої переваги перед одноразовим його застосуванням перед сівбою або внесенням перед сівбою в поєднанні з ранньовесняним підживленням. В умовах різкої нестачі вологи навесні, у період кущення - виходу у трубку, що часто спостерігається у східній частині та центральному Лісостепу, підживлення азотом на і VIII етапах органогенезу не має позитивного впливу на продуктивність рослин. За цих умов доцільне одноразове внесення азотних добрив восени до сівби або до сівби навесні по мерзлоталому ґрунту чи в прикореневому живленні. Проте слід мати на увазі, що чим гірший попередник, тим вища ефективність роздрібного внесення азотних добрив під озиму пшеницю.

Щоб одержати 30-40 ц/га зерна озимого жита на чорноземах типових треба вносити орієнтовно М40Р40К40 і сірих лісових ґрунтах - М60Р60К60.

Усю норму фосфорних і калійних добрив під озиме жито слід вносити до сівби під оранку або під передпосівну культивацію. Азотні добрива найбільш ефективно діють при внесенні в кілька строків протягом вегетації. Восени в більшості випадків для жита достатньо внести 20-30 кг/га азоту, а решту норми перенести на весняні підживлення. На початку вегетації залежно від густоти рослин, їх розвитку, запасів азоту в ґрунті вносять 30-50 кг/га. У фазі виходу в трубку роблять друге підживлення в нормі 30-60 кг/га, а у фазі колосіння - третє в нормі 20-40 кг/га.

При вирощуванні кукурудзи за інтенсивною технологією на чорноземах типових і чорноземах реградованих вносять М60-90 Р60К60, чорноземах опідзолених і темно-сірих лісових ґрунтах - Н60-90 Р60-90К60, сірих лісових ґрунтах - Н,0-120Р60К60-90. Для одержання урожаїв зерна до 70 ц/га норми мінеральних добрив на чорноземах опідзо-лених і темно-сірих лісових ґрунтах Н^^Р^К^^^, а сірих лісових - Н120Р90К150-180. На фоні гною норму фосфорно-калійних добрив можна зменшити на 20-0%. Якщо основне добриво під кукурудзу не внесено, доцільно невелику кількість туків дати в рядки під час сівби (НРК)15. На ґрунтах, де вміст рухомого фосфору становить 12-15 мг на 100 г ґрунту, основне фосфорне добриво застосовувати не обов'язково. У цьому випадку можна обмежитись лише рядковим внесенням. Перенесення частини добрив з основного удобрення в припосівне або в підживлення порівняно з одноразовим внесенням дає негативні результати. На легких ґрунтах, бідних на мінеральні форми азоту, перенесення частини азотних добрив (М30-60) з основного внесення в підживлення, особливо в умовах доброго вологозабезпечення, дає додатковий приріст урожаю.

Під ячмінь на чорноземах після удобрених просапних культур нераціонально підвищувати норму азотних добрив понад 40 кг/га азоту в усіх агроґрунтових провінціях Лісостепу, а після неудобрених та стерньових попередників треба збільшувати до 60 кг/га. Ефективність дії фосфорних добрив нижча, ніж азотних.

Оптимальна норма калійних добрив на чорноземах типових становить 40 кг/га, на опідзолених їх можна підвищувати до 60-90 кг/га залежно від забезпечення ґрунтів рухомими формами калію.

Після неудобрених попередників для одержання врожаю зерна ячменю 30-40 ц/га основне добриво доцільно вносити в нормі М40-60Р40-60К40 на чорноземах типових, М40-60 Р60-90К60 на чорноземах опідзолених і темно-сірих лісових ґрунтах та Н60-90Р60-90К60-90 на сірих лісових. Під пивоварні сорти норму азоту зменшують на 30-50%.

Якщо основне мінеральне добриво не внесено, то застосування його в рядки під час сівби на опідзолених ґрунтах по 10-15 кг/га НРК, а на чорноземах типових Р або Н10Р10 забезпечить їх високу ефективність. Після достатньо удобрених попередників (цукрових буряків, картоплі, кукурудзи), особливо в західному Лісостепу, під ячмінь раціонально вносити добриво в рядки у вищезазначених нормах.

Під овес гній вносити економічно невигідно. Ця культура добре використовує післядію гною, внесеного під просапні культури.

Овес добре використовує і післядію мінеральних добрив. Тому при розміщенні його після удобрених попередників можна обмежитися внесенням добрив лише в рядки (Н10-20Р10-20К10-20). При вирощуванні вівса за інтенсивною технологією рядкове удобрення обов'язкове і при удобренні його до сівби.

Просо добре реагує на безпосереднє внесення органічних та мінеральних добрив і на добрива, внесені під попередник. Орієнтовно потрібно вносити не більше ніж 20 т/га напівперепрілого гною. На більшості ґрунтів вносять під просо (НРК)40-60.

Без основного внесення добрив туки доцільно застосовувати в рядки під час сівби. На чорноземах опідзолених, темно-сірих та сірих лісових ґрунтах це повинно бути повне мінеральне добриво Н10Р10-15К10, на чорноземах типових - Н10Р10-15 або Р10-15. При розміщенні проса після удобрених попередників, наприклад, цукрових буряків, добрива можна вносити лише при сівбі в рядки.

Неудобрені широкорядні посіви проса одночасно з першим обробітком міжрядь за умов достатньої вологості ґрунту можна підживити туками з розрахунку М20Р20К20.

Під гречку гній не вносять, враховуючи, що вона позитивно реагує на його післядію. При розміщенні цієї культури після неудобреного попередника під неї вносять

N30-45Р45-60 К30-60,апісляудобреного-лишеврядки ^^-К1^

При інтенсивній технології вирощування гречки рекомендується вносити такі норми добрив: у західному Лісостепу - ^0-45Р40-50К30, у центральному та лівобережному Лісостепу - N0-45Р45-60 К30-45 (менша норма після угноєних попередників, більша - після неугноєних).