Розділ «5. ЗАХИСТ ҐРУНТІВ ВІД ЕРОЗІЇ І ДЕФЛЯЦІЇ»

У Лісостепу ґрунтовий покрив також досить складний і представлений в основному чотирма основними групами ґрунтів: чорноземи типові й глибокі опідзолені, реградовані та галогенні (солонцюваті й солончакові). Домінуючою ґрунтотворною породою зони є лесоподібні суглинки.

Гранулометричий склад плакорів на півночі Лісостепу легкосуглинковий, у центральних районах - середньосуглинковий, на півдні - важкосуглинковий і легкосу-глинковий. Вміст гумусу - від 0,8 до 5-6%.

Галогенні ґрунти трапляються переважно на лівобережжі зони, утворилися вони на знижених слабодренованих територіях, майже не еродують. Реградовані ґрунти (в основному темно-сірі лісові й чорноземи) характеризуються вторинним закарбоначуванням нижніх генетичних горизонтів й іноді більш високим вмістом гумусу та дещо кращими фізичними властивостями. Опідзолені ґрунти (на Правобережжі - в основному темно-сірі лісові й чорноземи) охоплюють праві еродовані береги річок.

Чорноземи типові - найпоширеніша група ґрунтів - домінують на Лівобережжі й займають великі ділянки на Волинській, Подільській і Придніпровській височинах у правобережній частині зони.

У північній і центральній частинах Лісостепу вітроерозійні процеси виявляються локально, навесні, на підвищених елементах рельєфу. Ними охоплені переважно розпорошені ґрунти під посівами цукрових буряків і кукурудзи, внаслідок чого іноді гинуть рослини. Кількість днів з пиловими бурями тут становить 1-8. Інтенсивність відчуження ґрунту може досягти 1-1,5 т/га/год.

У південних районах, що прилягають до Степу, вітрова ерозія - часте явище (115 днів). Інтенсивність відчуження досягає 2,5 т/га/год.

Значно більшої шкоди ґрунтовому покриву в Лісостепу завдає водна ерозія, спричинена стоком талих вод і зливами. Енергія злив - до 1500 Дж/м2. Коефіцієнти еродованості коливаються від 1-1,4 (чорноземи типові середньо- й малогумусові важкосуглинкового гранулометричного складу - еталонні ґрунти) до 8-10 (чорноземи опідзолені малогумусні легкосуглинкові). На останніх інтенсивність відчуження ґрунту може досягти 19-30 т/га під час однієї зливи.

У Степу переважають чорноземи й каштанові ґрунти. Причому тут існує чітка закономірність зміни ґрунтового покриву відповідно до підвищення посушливості клімату. Основною ґрунтотворною породою на плакорах є леси й лесоподібні суглинки.

На півночі зони сформувалися різної глибини чорноземи, переважно важко- й легкосуглинкового гранулометричного складу. У Південному Степу поширені чорноземи південні, темно-каштанові й каштанові ґрунти.

У Північному Степу виділяється Донецький кряж з чорноземами й дерновими ґрунтами на елювії різноманітних щільних порід. За новою номенклатурою дернові ґрунти називаються чорноземами короткопрофільними, оскільки їхня будова подібна до будови чорноземів на лесових породах, але з коротшими генетичними горизонтами.

Геоструктурна будова Степу неоднорідна. Південна її частина розташована на Причорноморській низовині. На півночі виділяються Центральномолдавська, Подільська, Придністровська височини, а також Донецький кряж.

Така будова рельєфу і характер атмосферних процесів зумовлюють не лише зональну, а й провінційну специфіку ерозійних процесів. Усього в Степу еродовано понад 11 млн. га, в тому числі більше ніж 5 млн. га зазнають вітрової ерозії.

На території Донецького кряжа, Приазовської височини і прилеглих до них районів розвинуті вітрова, водна ерозія, на Причорноморській низовині переважають вітроерозійні процеси, в західних районах - вітрова й водна ерозія з переважанням останньої.

Водна ерозія спричинюється в основному зливовими опадами, значно менше - стоком талих вод. Енергія злив - 500-600 Дж/м2. Коефіцієнти еродованості ґрунтів - 1,4-4,5. Змив ґрунту залежно від стану їхньої поверхні та властивостей за одну зливу становить 1,5-3,5 т/га, під час найінтенсивніших злив може досягти 50-80 т/га.

Найбільш стійкі до ерозії чорноземи звичайні малогумусні середньо-важкосуг-линкові й легкосуглинкові (коефіцієнти еродованості 1,1-1,5) з проективним покриттям рослинністю або її залишками понад 70%. Менш стійкі ґрунти, які зазнали ерозії або деградували внаслідок господарського використання. Коефіцієнти еродо-ваності в них підвищуються до 2,9-4,5.

Вітроерозійні процеси відбуваються в основному в зимово-весняний період. За останні 40 років пилові бурі різної інтенсивності зафіксовані більш як 21 раз, а локально вітрова ерозія виявляється щорічно.

Найбільш схильні до вітрової ерозії ґрунти легкого й середнього гранулометричного складу, а також ті, що не раз еродували і розпорошені під впливом обробітку і змін вологості й температур.

Інтенсивність видування ґрунтового матеріалу досягає 2,5-3,5, а іноді й 5 т/га/год. Днів з пиловими бурями - від 5 до 25, загальна тривалість бурі - 5-80 год.

Господарська діяльність людини. Нині господарська, особливо землеробська, діяльність людей повністю визначає розвиток та інтенсивність ерозійних процесів. Ерозія завжди була супутником нераціонального землеробства, а також тваринництва.

Господарська діяльність людини позначилася на розвитку ерозійних процесів в Україні. Внаслідок неправильного використання землі утворилися яри, які дуже дренують місцевість і змінюють рослинність, що призводить до погіршення її ґрунтозахисних властивостей і посилює ерозійні процеси.