Світова практика державотворення підтвердила доцільність надання окремих державних повноважень органам місцевого самоврядування, що сприяє успішному роз'язанню загальнодержавних завдань. Реалізація даних завдань здійснюється з великою економією фінансових і людських ресурсів. Поділ завдань місцевих властей на власні й доручені їм державою вперше був юридично закріплений французьким законодавством у 1837 р. Зокрема, було визначено, що при здійсненні доручених завдань мери французьких міст діють під керівництвом адміністрації (органу державної влади), а при виконанні власних завдань - лише під контролем останньої.
У Конституції України зазначено, що органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або за допомогою віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Звичайно, держава залишає за собою право контролювати здійснення органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади.
Отже, всі повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні повноваження та повноваження надані. Надання окремих державних повноважень органам місцевого самоврядування може відбуватися у двох формах:
• 1) передачі - коли певне повноваження органу державної влади виключається з його компетенції та включається до компетенції місцевого самоврядування;
• 2) делегування - надання права вирішення будь-якого питання органам місцевого самоврядування одноразово впродовж певного проміжку часу або безстроково.
Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" був ухвалений 21 травня 1997 р. Він конкретизував основні положення Конституції щодо місцевого самоврядування, визначив основні організаційні питання функціонування інституту місцевого самоврядування, детально окреслив повноваження рад, їхніх голів, виконавчих .органів, а також організаційно-правову, матеріальну й фінансову основу місцевого самоврядування.
Слід зазначити, що поняття місцевого самоврядування в законі набуло нових рис, окрім тих, які зумовлені Конституцією України. Так, у ст. 2 закону записано: "Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України:
Можна стверджувати, що концептуальні ідеї інституту місцевого самоврядування, закріплені Європейською хартією місцевого самоврядування, знайшли своє відображення в Конституції та законодавстві нашої держави.
• o Не зовсім вдалим є підхід щодо визначення місцевого самоврядування лише як системи організації діяльності населення, представлений у Декларації "Про принципи місцевого самоврядування в державах-учасницях Співдружності" (1994 р.). Поза межами цього тлумачення залишаються такі важливі ознаки, як:
• o природність права на місцеве самоврядування;
• o державна гарантія його існування;
• o реальність здійснення за допомогою надання відповідних фінансових ресурсів.
Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" були запроваджені такі принципи, на основі яких здійснюється функціонування інституту місцевого самоврядування г Україні:
• o народовладдя;
• o законність;
• o гласність;
" колегіальність;
• o поєднання місцевих і державних інтересів;
• o виборність;
• o правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність у межах повноважень;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місцеві фінанси» автора Петленко Ю.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місцеве самоврядування в незалежній Україні“ на сторінці 3. Приємного читання.
