• 2. У відповідності до норм П (С) БО 16 до виробничої собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг) входять прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також змінні загально виробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
• 3. Загально виробничі витрати поділяються на змінні, що залежать від обсягу виробництва, і постійні, сума яких не залежить від обсягу виробництва. Згідно з пунктом 16 П (С) БО 16 перелік та склад змінних і постійних загальновиробничих витрат підприємства визначають самостійно.
• 4. Пунктом 9 П (С) БО 16 визначено, що не всі витрати визнаються у формі № 2 "Звіт про фінансові результату". До таких витрат належать, зокрема, попередня оплата вартості запасів, робіт, послуг, платежі за договорами комісії, агентськими угодами на користь комітента та інші витрати.
• 5. Згідно з нормами П (С) БО 16 і П (С) БО 3 до собівартості продукції (робіт, послуг) адміністративні витрати не входять, як не входять витрати, пов'язані зі збутом продукції, та інші операційні витрати.
• 6. Пунктом 11 П (С) БО 16 встановлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:
– виробничої собівартості реалізованої у звітному періоді продукції (робіт, послуг);
– нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;
– наднормативних виробничих витрат.
Методи калькулювання фактичної собівартості готової продукції, їх характеристика
Згідно з Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості розрізняють два основні методи обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції:
• 1) позамовний;
• 2) попередільний.
Замовлення є одним з перших об'єктів обліку виробничих витрат і зберігається до даного часу в ряді індивідуальних виробництва. Замовленням може бути окремий виріб, партія виробів, частина виробів (вузол або деталь), робота.
Метод обліку витрат по замовленнях використовується при виготовленні унікального виробу (роботи, послуги) або при виконанні спеціального замовлення виробу (роботи, послуги).
Цей метод застосовується в дрібносерійних виробництвах, де витрати матеріалів на технологічні цілі, основну зарплату виробничих працівників та загальновиробничі витрати легко співпадають з випуском конкретної продукції або виконанням яких-небудь послуг. До виробництв, де використовується метод обліку витрат по замовленнях, належать: транспорт, будівництво меблів; виконання науково-дослідних та конструкторських робіт; надання аудиторських та консультаційних послуг; інші виробництва дрібносерійного та індивідуального типів.
Сутність цього методу полягає в наступному.
Всі прямі витрати (витрати основних матеріалів і заробітна плата основних виробничих працівників з нарахуванням на неї) обліковуються в розрізі встановлених статей калькуляції за окремими виробничими замовленнями. Решта витрат обліковується за місцями їх виникнення і включаються до собівартості окремих замовлень згідно з встановленою базою (ставкою) розподілу.
Об'єктом обліку і об'єктом калькулювання є замовлення, фактична собівартість якого визначається після його виготовлення.
Облік витрат за окремими замовленнями починається з відкриття замовлення, тобто з заповнення відповідного бланку замовлення (або наряду на виконання замовлення). Цей документ знаходиться в бухгалтерії.
Форму документа підприємство розробляє самостійно. Він повинен містити наступну інформацію:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Контролінг процесів господарської діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Локалізація витрат за видами продукції“ на сторінці 5. Приємного читання.
