Організація управлінського (у тому числі виробничого) обліку — внутрішня справа. Адміністрація організації сама вирішує, як класифікувати витрати, наскільки деталізувати місця виникнення витрат і як пов'язати їх з центрами відповідальності, яким чином вести облік фактичних або планових (нормативних), повних або часткових (змінних, прямих, обмежених) витрат.
Різноманіття організацій, визначених формами власності, економічними, юридичними, техніко-технологічними і іншими чинниками, а також компетентність керівників і їх потреба в тій або іншій управлінській інформації, обумовлюють різноманітність конкретних форм організації управлінського обліку.
Представимо основні чинники, що впливають на вибір підсистеми управлінського обліку, і основні, з нашої точки зору, ознаки класифікації цих підсистем, а також їх структури на схемі.
В практиці західного обліку застосовуються два варіанти зв'язку між управлінською (іноді її називають виробничою, або аналітичною) і фінансовою бухгалтерією.
Цей зв'язок здійснюється за допомогою контрольних рахунків, якими є рахунки витрат і доходів фінансової бухгалтерії. За наявності прямої кореспонденції рахунків управлінської (виробничої) бухгалтерії з контрольними рахунками говорять про інтегровану (моністичну) підсистему обліку, тобто йдеться про перший варіант зв'язку.
Якщо підсистема управлінського обліку автономна (замкнута), то використовуються парні контрольні рахунки одного і того ж найменування, відомі як відображені, дзеркальні рахунки, або рахунки-екрани. Це другий варіант.
Найважливішою характеристикою західних систем управлінського обліку є оперативність обліку витрат. З цієї точки зору облік витрат підрозділяється на облік фактичних (минулих) витрат і облік витрат за системою "стандарт-кост". Система "стандарт-кост" включає розробку норм стандартів на витрати праці, матеріалів, невигідних витрат, складання стандартної (нормативної) калькуляції і облік фактичних витрат з виділенням відхилень від стандартів (норм).
Підсистеми управлінського обліку, які застосовуються на західних промислових підприємствах, характеризуються багатьма ознаками, які можна покласти в основу їх класифікації. Одна з ознак — повнота включення витрат в собівартість виробництва. Тут можна говорити про дві підсистеми (методи) управлінського обліку: підсистеми повного включення витрат в собівартість продукції (робіт, послуг), тобто про традиційний облік повної собівартості, і підсистеми неповного, обмеженого включення витрат в собівартість по якій-небудь ознаці, наприклад по ознаці залежності витрат від об'єму виробництва, тобто "дірект-костінг".
Оскільки така ознака організації управлінської бухгалтерії, як облік повних витрат, або "дірект-костінг", істотно впливає на організацію практично всіх елементів підсистеми управлінського обліку, вони багатоманітні і визначаються багатьма чинниками.
Західні системи управлінського обліку через їх різноманіття важко порівнювати з вітчизняним обліком. Зробимо це в розрізі найістотніших ознак.
Резюме
Базисом управлінського обліку є точне і аргументоване визначення собівартості продукції і/або діяльності компанії. Для проведення розрахунку собівартості, в залежності від різної мети управлінських рішень, застосовується декілька методів, що базуються на фінансовому і управлінському (або виробничому) обліку.
Ведення фінансового обліку є обов'язковим. Ведення управлінського обліку цілком залежить від волі керівництва: ніякі сторонні органи або організації не мають права вказувати, що треба або що не треба робити.
Мета фінансового обліку — складання фінансових документів для зовнішніх користувачів організації. Коли документи складені, мета вважається досягнутою. Управлінський облік є тільки засобом забезпечення планування, власне управління і контролю в даній організації.
Користувачі інформації, одержуваної в результаті ведення фінансового обліку, в своїй основній масі — безлика група (за винятком самої адміністрації організації). Управляючий апарат більшої частини організацій за рідкісним виключенням не знає особисто акціонерів, кредиторів та інших осіб, що користуються інформацією, що міститься у фінансових звітах організації. Особи, що користуються даними управлінського обліку (менеджери організації і співробітники, що допомагають їм в зборі і аналізі інформації), як правило, відомі поіменно. Відповідно відомі їх специфічні запити, на які і повинна орієнтуватися система управлінського обліку.
Фінансовий облік повинен вестися відповідно до норм і правил бухгалтерського обліку. Управлінський апарат організації може слідувати будь-яким внутрішнім правилам обліку залежно від корисності цих правил. Основний аргумент в обґрунтовуванні правил управлінського обліку — чи буде від цього користь.
Фінансовий облік відображає фінансову історію організації. Фінансовий облік показує, "як це було", а управлінський — "як це повинно бути".
Фінансові документи, що є кінцевим продуктом фінансового обліку, містять в основному інформацію у вартісному (грошовому) виразі. В управлінському обліку фігурує інформація, як у вартісному, так і в натуральному виразі: кількість матеріалу і його вартість, кількість проданих виробів і сума виручки від їх продажу і т. д.
В управлінському обліку часто використовуються приблизні оцінки, мабуть, навіть частіше, ніж точні дані. Повний фінансовий звіт організація складає за підсумками року, менш детальні — поквартально. Звіти в управлінському обліку, що деталізуються, великі організації складають щомісячно; звіти по певних видах діяльності можуть складатися щотижня, щодня, в деяких випадках — негайно.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Контролінг процесів господарської діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційні аспекти управлінського обліку“ на сторінці 1. Приємного читання.
