Ефективність господарювання самостійно господарюючого суб'єкту складається в тому, щоб кожне підприємство здійснювало свою діяльність на основі господарського розрахунку, основною вимогою якого є забезпечення високої ефективності виробництва шляхом створення належної матеріальної зацікавленості працівників у результатах своєї праці. Впровадження господарського розрахунку передбачає заміщення витрат доходами та одержання чистого прибутку.
Питання собівартості продукції завжди знаходяться в центрі уваги всіх працівників підприємства на сучасному етапі розвитку економіки.
Собівартість продукції — важливий економічний показник, який у великій мірі характеризує економічну ефективність виробництва. В ньому, мов у дзеркалі, відображаються результати господарської діяльності за той чи інший період. Аналізуючи рівень собівартості одиниці продукції, можна правильно розв'язати питання щодо доцільності вибору об'єктів підприємницької діяльності. Знаючи собівартість продукції, можна визначити рентабельність виробництва за кожним видом економічної діяльності, кожного об'єкта господарювання, розмір прибутків. На основі рівня собівартості одиниці вироблюваної продукції встановлюється рівень цін. Отже, питання собівартості, методи її обчислення мають велике значення. Від уміння правильно обчислювати, аналізувати собівартість продукції у великій мірі залежить рівень ефективності господарської діяльності та розвиток суб'єкта господарювання.
У собівартості продукції (робіт, послуг) знаходять відображення усі сторони роботи підприємства: рівень організації виробничого процесу, його технічна оснащеність, ступінь ефективності використання необоротних та оборотних активів, продуктивність праці, рівень організації матеріально-технічного постачання.
Собівартість як показник використовують для оцінки рівня господарювання підприємства (за видами та об'єктами діяльності) та його структурних підрозділів:
• контролю за ефективністю витрачання природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;
• визначення економічної ефективності інвестиційної та Інновацій* ної діяльності, впровадження заходів щодо забезпечення більш ефективного технологічного процесу господарювання;
• розробки і встановлення цін на продукцію (роботи, товари і послуги);
• визначення економічної доцільності та вигідності здійснення підприємницької діяльності за різними об'єктами господарювання. Операційні витрати класифікуються за ознаками (табл. 4.1).
За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.
Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство.
До основного виробництва належать, цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.
Таблиця 4.1
Класифікація витрат
| За місцем виникнення витрат | Витрати виробництва, цеху, дільниці, служби |
| За видами продукції, робіт, послуг | Витрати на вироби, тилові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію |
| За видами витрат | Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції |
| За способами перенесення вартості на продукцію | Витрати прямі, непрямі |
| За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат | Витрати умовно-змінні, умовно-постійні |
| За календарними періодами | Витрати поточні, одноразові |
Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи.
До непромислового господарства належать: незаводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції.
Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чи груп однорідних виробів.
За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції
Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.
Витрати за статтями калькуляції — це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Контролінг процесів господарської діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 4. УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ ПІДПРИЄМСТВА“ на сторінці 2. Приємного читання.
