Рис. 1.3. Етапи розвитку контролінгу
Перший етап. XV ст. – вперше згадується посадова особа "контролер" при дворі англійського короля, завданням якого була перевірка правильності проведення грошових та товарних операцій.
Другий етап. 1778 р. – у США американський конгрес вперше запропонував державним службам застосувати посаду "контролер", який повинен був відповідати за рівновагу державного бюджету та здійснювати нагляд за використанням бюджетних коштів.
Третій етап. 1880 р. – у США першою із приватних компаній, фірма "Santa Fe Railway System" ввела посаду контролер. У його обов'язки входила перевірка виконання завдань у фінансовій сфері.
Четвертий етап. 1892 р. – у США "General Electric" першою з промислових компаній ввела посаду контролера.
П'ятий етап. З 1930 року, внаслідок світової економічної кризи відбулось банкрутство багатьох компаній. Все не підкреслило особливе значення своєчасного отримання інформації та звітності, яка до цього часу не сприймалася як окремий інструмент для аналізу і прийняття рішень. Відтепер контролінг пропонується використовувати разом з плануванням як ефективно діючий засіб майбутньо-орієнтованого управління підприємством.
Шостий етап. В 1931 році у США було засновано спеціалізований Інститут контролерів Америки, як фахову організацію, що вплинула на загальне становлення контролінгу та його подальший розвиток, як науки.
Сьомий етап. З часом в інших країнах починає розвиватися власне бачення та розуміння контролінгу. Проте першою у розвитку систем контролінгу стала Німеччина, модель контролінгу якої зараз широко застосовується в багатьох країнах Європи, що безперечно підвищує ефективність діяльності цих компаній. Контролінг стає об'єктивно необхідним для успішного управління бізнесом.
Згідно з рекомендаціями, розробленими Спілкою контролерів Німеччини (м. Мюнхен), яка спеціалізується на вивченні та вдосконаленні практики застосування контролінгу, підвищенні його ефективності, контролер повинен:
• 1) надавати супроводжуючу, інформаційну підтримку менеджеру в процесі управління для реалізації встановлених цілей;
• 2) дбати про прозорість отриманих результатів діяльності організації, стану її фінансів, виробничих процесів та стратегій для підвищення ефективності її функціонування;
• 3) організовувати процес контролінгу таким чином, щоб кожен з контролерів та менеджерів міг здійснити аналіз поточного стану справ та діяти цілеспрямовано згідно плану;
• 4) гарантувати оперативне постачання необхідної інформації для керівництва;
• 5) розвивати та підтримувати систему контролінгу на всіх напрямах діяльності підприємства;
• 6) виступати внутрішнім консультантом менеджерів, діяти як "навігатор" на шляху досягнення основної мети підприємства.
Контролінг – це напрямок економічної роботи на підприємстві, пов'язаний з моніторингом його фінансово-економічної діяльності та з систематичним наданням керівництву інформації необхідної для прийняття своєчасних тактичних і стратегічних управлінських рішень.
Контролінг займає особливе місце в управлінні підприємством: він не заміняє собою управління, а лише переводить його на якісно новий рівень. Контролінг є своєрідним механізмом саморегулювання на підприємстві, забезпечуючи зворотний зв'язок у контурі управління.
Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокремлені напрями і види управлінської діяльності, тобто трудові процеси в сфері управління. Контролінг взаємопов'язаний з усіма функціями менеджменту. Класики менеджменту М. Мескон, М. Альберт та Ф. Хедоурі визначають 4 основні функції менеджменту: планування, організацію взаємодії, мотивацію і контроль. Між ними існує зворотній зв'язок, який налагоджується саме завдяки контролінгу (рис. 1.4).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Контролінг» автора Брітченко І.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 1. Контролінг як сучасний напрямок розвитку науки управління“ на сторінці 2. Приємного читання.
