Банки як провідні фінансові посередники. Банківська система України

Гроші і кредит

б) хто такої здатності не має; тобто головний критерій тут - участь у формуванні пропозиції грошей2.

Банки займають головне місце серед фінансових посередників з наступних причин:

- вони перерозподіляють позиковий капітал на грошовому ринку більше, ніж будь-який інший посередник;

- формуючи пропозицію грошей, банки безпосередньо впливають на кон'юнктуру і зростання на відміну від інших посередників, які самі залежать у цьому випадку від банків:

- широта банківських послуг більша, в той час як фінансові посередники вузько спеціалізовані;

- банки розміщують свої резерви у позики і тому можуть створювати нові депозити і впливати на пропозицію грошей; приймаючи гроші па поточні депозити, банки уважно відслідковують свою ліквідність і вимушені вкладати кошти у короткострокові позики, що не обтяжують умовами і не погіршують ліквідність. Зазвичай, маючи такі переваги над іншими фінансовими посередниками, банки самі потребують наявності системи суспільного контролю за їх діяльністю. Основна мета цього — не допустити переважання банківського корпоративного інтересу над суспільним, не порушувати рівновагу на грошовому ринку. Друга складова цієї мети пов'язана з захистом інтересів вкладників комерційних банків від банкрутства банків та всілякого роду фінансових "пірамід". Це завдання в Україні покладено на НБУ який через встановлення різного роду нормативів контролює діяльність банків.

Зрозуміло, що така унікальна специфіка діяльності банків призводить до необхідності їх виділення у самостійну структуру організаційно-правового регламентування. Виникає необхідність розглянути не окремий банк, а їх сукупність, що становить банківську систему. Зразу підкреслимо, що це не механічно поєднана кількість існуючих банків. У той же час це не система, подібна до газопилової хмари, де віднімання її частини не призводить до зміни її суті. Це система, яка має чітко окреслені цілі, тому формується зі специфічними рисами, які не повторюються у функціях окремих банків, а навпаки, кожен банк повинен відтворювати всю банківську систему, оскільки він є її частиною. Банківська система - це гомогенна система, яка має своє ядро, навкруги якого організується рух існуючої в державі кількості банківських установ. Цим ядром в Україні виступає НБУ, який є Центральним і головним банком країни і тому його ще називають "банком банків". Але про це - у наступному питанні. Таким чином, банківська система - це законодавчо визначена, чітко структурована і субординована сукупність фінансових посередників, які займаються банківською діяльністю постійно і професійно та функціонально взаємопов'язані в самостійну економічну структуру як суб'єкти господарювання.

Визначимо декілька обставин з наведеного:

- самостійність банківської системи це відношення до окремих банків як елементів структури, а також до інших систем, які мають місце в економіці;

- мета діяльності окремого банку (отримання прибутку) і мста банківської системи розрізняються. В останню входить:

- узгодження інтересів окремих банків із загальносуспільними;

- підтримання надійності і стабільності банківської системи у цілому з метою стабільності грошової одиниці, що недоступне для окремого банку і може бути вирішене тільки скоординованою діяльністю банківської системи. З цього витікає, що банківська система може виконувати наступні функції. Емісійна функція. Вона зводиться до керування масою грошей, що знаходяться в економіці. В управлінні пропозицією грошей беруть участь всі банки: як першого (Центральні банки) так і другого рівня. Однак, якщо окремий банк впливає на емісію з метою отримання свого доходу, то тільки на рівні системи у цілому можна знайти межу такої діяльності для окремого банку. Це ключовий момент саморегулювання у банківській системі і досягається він шляхом проведення грошово-кредитної політики Центральним банком.

Трансформаційна функція. Вона полягає у трансформації грошового капіталу на ринку грошей. Під час трансформації змінюються форми грошового капіталу. Наприклад, мобілізовані Ощадбанком депозитні кошти, можуть бути використані як кредитні ресурси іншими банками. Це відбувається при активній участі Центрального банку, який здійснює трансформаційні процеси на міжбанківському рівні у вигляді рефінансування (кредитні аукціони, кредитна площадка, облікове вікно, ломбардне вікно та ін.). При цьому трансформація диференціюється в залежності від строків, розмірів, ризиків і у масштабах значно більших, ніж це може зробити окремий банк.

Стабілізаційна функція. Вона зводиться до управління ризиками, які є надзвичайно високими, і окремий банк не може виконати її у повному обсязі. Будучи посередниками, банки користуються переважно чужим капіталом, тому знаходяться під постійним тиском своїх клієнтів, акціонерів, які часто користуються не достовірною інформацією, а чутками, плітками, панікою і т. ін. А підтиском своїх кредиторів і власників банки вимушені вкладати капітали у високодохідні, але низьколіквідні активи і тим самим підвищують ризик втрати довіри до себе. У гой же час "спокуса" заробити на позиках своїм клієнтам штовхає банки на перекредитування, тобто на пропозицію грошей більшу, ніж потреба ринку. До того ж, банки як посередники, повинні відповідати перед інвесторами за ризики своїх позичальників. Такі, досить складні умови ведення банківської діяльності ставлять окремі банки інколи в ситуацію неможливості її виконувати. Причому, протистояти ризикам можливо тільки на рівні банківської системи у цілому, а не окремо кожному банку. Переваги банківської системи тут очевидні і торкаються вони диверсифікації (розосередження) ризиків, пом'якшення їх для інвесторів. Банківська система виконує стабілізаційну функцію за рахунок по-перше, прийняття законів і нормативно-правових актів, які регламентують діяльність всіх банків системи (включаючи Центральні); по-друге, проведення контролю і нагляду за їх виконанням. Так формується механізм стабілізації банківської діяльності. Основними складовими цього механізму є:

- страхування депозитів фізичних і юридичних осіб;

- страхування кредитних ризиків;

- створення механізму обов'язкового резервування депозитів банків;

- встановлення нормативів на найбільш ризикових напрямках;

- створення централізованого нагляду і контролю;

- створення механізму рефінансування комерційних банків;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гроші і кредит» автора Бандурка О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Банки як провідні фінансові посередники. Банківська система України“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ

  • ГРОШІ, ЇХ ОБІГ ТА ГРОШОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

  • Еволюція форм грошей

  • Нове у функції грошей як міри вартості

  • Нове у функції грошей як засобу накопичення і втілення громадського багатства

  • Гроші як засіб платежу

  • Теорії грошей

  • РОЗВИТОК ГРОШЕЙ І ТРАНСФОРМАЦІЯ ЇХ ЗМІСТУ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

  • Ідеальні гроші

  • Фідуціарні гроші

  • ГРОШОВІ СИСТЕМИ ТА ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ

  • Види та еволюція грошових систем

  • ГРОШОВИЙ ОБОРОТ ТА ГРОШОВІ ПОТОКИ

  • Вимір грошової маси. Грошові маса та її агрегати

  • Балансування грошових потоків

  • Закони грошового обігу та швидкість обігу грошей

  • 5. ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ

  • Безготівковий обіг та форми безготівкових розрахунків

  • Розрахунки платіжними дорученнями.

  • Розрахунки акредитивами.

  • Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями.

  • Готівковий обіг і особливості його організації

  • ГРОШОВИЙ РИНОК

  • Грошовий попит і грошова пропозиція. Грошова база

  • Рівновага грошового ринку і механізм його забезпечення

  • ВАЛЮТНИЙ РИНОК

  • Валютний курс і валютні операції

  • Валютні системи і валютна політика

  • Платіжний баланс і золотовалютні резерви у валютному регулюванні

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

  • Грошові реформи

  • Роль грошей у ринковій економіці України

  • ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ І РОЗРАХУНКІВ В УКРАЇНІ

  • Правові основи емісії і обігу готівки

  • Правове регулювання безготівкового обігу в Україні

  • КРЕДИТ ТА ФІНАНСОВЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

  • Сутність кредиту та його функції

  • КРЕДИТНИЙ МЕХАНІЗМ: МЕЖІ, ПРИНЦИПИ І ФОРМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

  • Принципи кредитування

  • Форми та види кредиту

  • Характеристика основних видів кредиту

  • Банківський кредит

  • Міжбанківський кредит

  • Споживчий кредит

  • Вексель як кредитне знаряддя обігу

  • КРЕДИТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ І КРЕДИТНІ РЕФОРМИ

  • Банки як провідні фінансові посередники. Банківська система України
  • Центральні банки. Генезис, функції та операції НБУ

  • Генезис, функції та операції НБУ

  • Парабанківська система фінансових посередників

  • Кредитні реформи

  • КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ ЯК ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ТА ЇХ ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Функції банків

  • Баланс комерційного банку як основний звіт про його діяльність

  • Пасиви балансу комерційного банку

  • Активи балансу комерційного банку

  • Сучасні операції комерційних банків: класифікація та характеристика

  • Банківський менеджмент і маркетинг

  • Створення грошей кредитними посередниками

  • Банківські інвестиції

  • Контроль та аудит за діяльністю комерційних банків

  • ФІНАНСОВА ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ

  • Фінансово-кредитні установи парникового перерозподілу фінансових ресурсів

  • Регіональні валютно-кредитні установи

  • ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ УСТАНОВ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА

  • Правове регулювання банківської діяльності

  • Необхідність удосконалення банківського законодавства в Україні

  • ВИСНОВОК