Функції та форми кредиту

Гроші та кредит

Державний кредит — це сукупність кредитних відносин, в яких позичальником виступає держава. Суб’єкти такого кредиту, з одного боку, держава в особі уряду та окремих державних органів, наприклад, Міністерства фінансів і місцевих органів влади; з іншого боку — населення, а також окремі господарюючі суб’єкти, і насамперед, інституціональні інвестори.

Об’єктом державного кредиту в сучасних умовах виступають гроші. Як правило, акумульовані таким чином гроші використовуються для покриття дефіциту державного бюджету і направляються на фінансування оборони, силових структур, соціальної сфери тощо. Іншими словами, залучені в такий спосіб кошти використовуються переважно на невиробниче споживання. Часто за допомогою цього кредиту держава вилучає значну частку грошей з обігу і таким чином регулює грошову масу.

Державний кредит виник уже в рабовласницькому суспільстві, головним чином у зв’язку з війнами, які вимагали великих матеріальних витрат. Кредиторами стосовно держави виступали храми і окремі лихварі.

У середньовіччя державний кредит теж був пов’язаний, як правило, з екстраординарними подіями (ведення війн, виплата контрибуції і т. ін.) і не носив регулярного характеру. Зовні цей кредит реалізувався у вигляді позик королю або іншому правителю і дуже часто здійснювався в натуральній формі. Кредиторам (а ними, крім церков і окремих лихварів, усе частіше стають представники вільних виробників, наприклад ремісники, а також міста) видавались розписки, які потім використовувались їхніми власниками для сплати податку.

Сучасну форму державний кредит отримує в XVII—XVIII ст. У таких країнах, як Англія, Голландія і Іспанія, у цей період держава починає випускати облігації і казначейські векселі. Подальше вдосконалювання даної форми кредиту йде за двома основними напрямками. Удосконалюється правова база, що лежить в основі мобілізації та використання коштів, які акумулюються у вигляді державної позики, та розробляються інструменти даного кредиту. З’являються боргові зобов’язання держави, що розрізнюються за термінами (короткострокові, середньострокові і довгострокові), способами оплати прибутку за ними (процентні облігації та облігації, випущені з дисконтом), формами розміщення (передплата, закритий або відкритий аукціон) і т. ін. Це дає змогу сформувати ефективну структуру державного боргу, спланувати оптимальний варіант його обслуговування і розширює можливості держави в оперативному управлінні цим боргом.

Сукупність відносин, виникнення й існування яких пов’язано з державним кредитом, постійно привертає увагу економістів. Але їхні підходи до визначення сутності й особливо ролі даного кредиту в суспільному виробництві дуже різні.

Так, представники школи фізіократів (Ф. Кене, А. Тюрго) вважали, що держава, беручи в борг кошти, відриває їх від продуктивного використання в сільському господарстві і тим самим гальмує розвиток суспільного виробництва. З огляду на цей висновок вони рекомендували урядам уникати таких позик.

На непродуктивному характері використання коштів, що залучаються у формі державних позик, робили акцент і такі представники англійської економічної школи, як А. Сміт і Д. Рікардо. Для покриття дефіциту державного бюджету вони вважали більш прийнятною акумуляцію коштів за допомогою податків.

Дещо інших позицій дотримувався Дж. Кейнс і його прихильники (А. Хансен, С. Харріс та ін.). Представники цієї школи економічної думки розглядають державний кредит як один з найважливіших засобів вирішення таких ключових і гострих проблем ринкової економіки, як кризи, безробіття, диспропорції суспільного виробництва тощо.

У сучасній ринковій економіці державний кредит є неодмінним явищем, за допомогою якого вирішуються як поточні проблеми (покриття бюджетного дефіциту, реалізація різноманітних програм тощо), так і стратегічні завдання. До них може належати, наприклад, сприяння за допомогою залучених коштів процесові структурної перебудови економіки, вирішення проблеми відсталих регіонів тощо. Інколи держава потрапляє в скрутне становище щодо виконання своїх боргових зобов’язань. У такому випадку вона інколи вдається до конверсії своїх позик, тобто до зміни умов щодо раніше випущених боргових зобов’язань (зміна 4 відсотка, термінів погашення тощо). Ця конверсія може бути добровільною, а значить і залежати від волі власника боргових зобов’язань держави, або примусовою, коли держава здійснює конверсію без урахування думки населення.

Історія становлення державного кредиту в незалежній Україні бере свій початок з 1995 p., коли вперше були випущені облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Емітентом цього виду цінних паперів стало Міністерство фінансів України, а його представником на ринку цінних паперів — Національний банк України.

Перший випуск ОВДП був невеликим. Усього за рік у бюджет було залучено суму, що дорівнювала 304 млн грн, тоді як через два роки (у 1997 р.) бюджет отримав уже 8,5 млрд грн. Одночасно з урядом і його органами випуск облігацій почали здійснювати й місцеві органи влади. Такі випуски мали місце в Києві, Харкові, Львові, Запоріжжі та в інших містах. Однак ринок цінних паперів в Україні робить ще тільки перші кроки, і для його розвитку необхідно вирішити цілу низку проблем.

До найбільш суттєвих проблем державного кредиту слід віднести таке:

відносно великий для країн з перехідною економікою розмір внутрішнього державного боргу;

неоптимальну структуру державного внутрішнього боргу. У структурі державних боргових зобов’язань переважають короткострокові облігації;

неефективне використання державою залучених у вигляді позики коштів і дуже слабкий контроль громадськості над їх використанням.

недовіра населення до державних боргових зобов’язань;

низький рівень організації роботи з населенням із залучення державою їх заощаджень.

Вирішення названих проблем дозволить оптимізувати ті відносини, які складаються в суспільстві у зв’язку з формуванням внутрішнього державного боргу, і підвищити ефективність використання залучених державою коштів для розбудови ринкової економіки в нашій державі.

Міждержавний або міжнародний кредит — це позика, яку надає одна країна іншій, або коли держава отримує позику в міжнародній фінансово-кредитній установі (наприклад, у Світовому банку, МВФ) чи якомусь об’єднанні кредиторів (наприклад у Паризькому клубі). Дана форма кредиту бере свій початок з XIV-XV ст. Цей період увійшов в історію Великими географічними відкриттями і викликав до життя проекти, кредитування яких уже було не під силу одній державі. Але подальший розвиток такого кредиту і його становлення в сучасній формі пов’язаний з виходом виробництва за національні кордони і розвитком міжнародного поділу праці. Конкретними суб’єктами зазначеного кредиту виступають уряди, урядові установи, банки й окремі фірми, міжнародні валютно-кредитні установи. При цьому держава часто виступає в ролі гаранта за кредитами, наданими окремим господарюючим суб’єктам. До цієї форми належать кредити, які країна отримує від міжнародних кредитних організацій. Найбільш відомі серед них Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) та ін.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гроші та кредит» автора Круш П.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Функції та форми кредиту“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ГРОШІ ТА ЇХНЄ ФУНКЦІОНУВАННЯ В СУЧАСНІЙ РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

  • Економічний зміст грошей. Трансформація сутності сучасних грошей

  • Трансформація розуміння сутності сучасних грошей

  • Економічна роль золота у функціонуванні сучасних грошей

  • Розвиток форм грошей. Види грошей у сучасній економіці

  • Кредитні гроші

  • Чек

  • Кредитні картки

  • Нові категорії та поняття

  • ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВА МАСА

  • Загальна схема грошового обігу і грошові потоки

  • Безготівкові грошові розрахунки

  • Готівкові грошові розрахунки

  • Грошова маса та її структура. Закон грошового обігу

  • Нові категорії та поняття

  • Грошовий ринок

  • Попит на гроші та його загальна характеристика

  • Пропозиція грошей і механізм її формування

  • Рівновага на грошовому ринку

  • Нові категорії та поняття

  • ГРОШОВІ СИСТЕМИ

  • Види металевих грошових систем

  • Паперово-грошові системи

  • Створення грошової системи України

  • Нові категорії та поняття

  • ІНФЛЯЦІЯ І ГРОШОВІ РЕФОРМИ

  • Соціально-економічні наслідки інфляції

  • Інфляція в Україні та її особливості

  • Грошові реформи

  • Антиінфляційне регулювання

  • Нові категорії та поняття

  • ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ

  • Валютний ринок та валютні операції

  • Міжнародні валютні системи. Поняття та історія становлення

  • Валютне регулювання. Валютна політика НБУ

  • Нові категорії та поняття

  • КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ

  • Класична кількісна теорія грошей

  • Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії

  • Дж. Кейнс і його внесок у кількісну теорію грошей. Монетаризм як сучасна теорія грошей. Монетаризм як сучасний напрямок розвитку кількісної теорії

  • Грошова політика України у світлі монетаризму

  • Нові категорії та поняття

  • КРЕДИТ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

  • Функції та форми кредиту
  • Поняття кредитної системи та її побудова

  • Розвиток кредитної системи України

  • Роль кредитної системи в розвитку економіки

  • Нові категорії та поняття

  • ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ

  • Інвестиційні компанії і фонди

  • Довірчі товариства як форма небанківських кредитних інститутів

  • Пенсійні фонди

  • Кредитні спілки у системі парабанків

  • Страхові компанії та ломбарди

  • Нові категорії та поняття

  • ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ

  • Функції центрального банку

  • Грошово-кредитна політика Національного банку України

  • Нові категорії та поняття

  • КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

  • Ресурси комерційного банку

  • Організація і форми банківського кредитування

  • Контроль і регулювання діяльності комерційних банків з боку центрального банку

  • Нові категорії та поняття

  • МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ ТА ФОРМИ ЇХ СПІВРОБІТНИЦТВА З УКРАЇНОЮ

  • Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та Європейський банк реконструкції і розвитку

  • Нові категорії та поняття

  • Список рекомендованих джерел