Розділ «4. ОСНОВНІ ФОРМИ ЛЮДСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ»

Філософія

Розширення, поглиблення процесу виробництва, включення в нього робочої сили з інших спільнот за допомогою воєн, посилення взаємозв'язків між людьми на основі розвитку торгівлі, завоювання одними племенами інших і їхніх територій призвело до величезної міграції людей. Природно, що кровно-родинні зв'язки, звичаї, традиції, сила громадської думки втрачають значення головних факторів, що регламентують взаємини між людьми і між спільнотами. Виникає потреба в новій організації суспільства, що могла б забезпечити взаємозв'язок між людьми з урахуванням їх відмінності у виробничих, економічних, соціальних ознаках, виконувати стосовно них регулятивну функцію. Формування цієї нової організації суспільства пов'язано з розробкою особливих правил, норм, принципів, законів, що регламентують взаємини між людьми і зі створенням відповідних органів, засобів, що виконують організаційно-регулятивну й управлінську функцію. Відбувається встановлення публічної влади, головним органом здійснення якої стає держава. Для забезпечення функціонування держави необхідні засоби, які вона може використовувати для виконання своїх функцій, а також засоби для утримання держави і всіх її органів. Таким засобом стають насамперед податки. Як результат, первісне суспільство змушене було поступитися місцем новій суспільній організації — цивілізації.

На цьому новому щаблі розвитку суспільства індивіди перестають бути членами роду, а стають громадянами, життєдіяльність яких тепер здійснюється в рамках вироблених суспільством норм, законів і під контролем суспільства, насамперед — держави.

Важливу думку щодо специфіки цивілізації висловив І. Кант. Він зазначив, що цивілізація безжалісна до окремої людини, але одночасно є безсумнівним прогресом стосовно всього людського роду.

Звичайно, беззастережно погодитися з цим твердженням важко. Хоча суспільство і стає у певному значенні відчуженим стосовно індивіда, соціальної групи, змушуючи їх підкорятися виробленим уданому суспільстві нормам, законам, але воно, регламентуючи за допомогою цих законів і системи відповідних органів життєдіяльність соціальних суб'єктів, забезпечує своє існування як цілісності. До того ж, не завжди цивілізація безжалісна до індивіда, до окремої людини чи соціальної групи. У рамках цивілізації організаційно-регулятивна функція спрямована на забезпечення необхідних взаємин між соціальними суб'єктами, а також їх взаємин із суспільством.

Але цивілізація — це не тільки система організації і керування, це і показник ступеня забезпечення можливостей здійснення індивідом, групою, класом своїх прав і свобод, а також умов виконання ними своїх обов'язків. Отже, цивілізація виникає як така форма інтеграції, яка характеризує цілісність і стійкість суспільства в поступальному історичному розвитку.

Не можна зрозуміти сутність цивілізації без врахування рівня розвитку матеріального виробництва, економічного ладу суспільства. Саме рівень розвитку матеріального виробництва, техніки, технології, самої людини — головної продуктивної сили, характер економічних відносин, — є основою, тим фундаментом, без якого неможливе здійснення життєдіяльності людей. Це об'єктивна основа цивілізації, без і поза якою вона взагалі неможлива.

Однак цивілізацію не можна ототожнювати зі способом виробництва, із суспільно-економічною формацією загалом. Базуючись на певній матеріально-технічній базі, на системі суспільних відносин, цивілізація характеризує суспільство насамперед з точки зору специфіки взаємозв'язків соціальних суб'єктів.

Іноді цивілізацію співвідносять із класовим антагоністичним суспільством. Звичайно, тут існує деякий зв'язок. Перехід від первісного суспільства до цивілізації ознаменувався поділом суспільства на класи. Однак поняття цивілізації не можна ні обмежувати рамками класового антагоністичного суспільства, ні ототожнювати з ним. Класова поляризація і загострення класових суперечностей не вичерпують усього багатства суспільного життя, хоча класові суперечності складають дуже важливу сторону життєдіяльності суспільства. Соціальна структура суспільства значно складніша, і існують суперечності не тільки між класами, але і між іншими соціальними суб'єктами (групами, індивідами). Крім того, існують і внутрішньокласові суперечності. Тому цивілізація охоплює все багатство зв'язків у суспільстві і вирішує питання взаємин як між різними соціальними суб'єктами, так і усередині соціальних груп, класів, між індивідами і суспільством, суспільством і природою. Вона характеризує суспільство в його цілісності.

Через те, що інтегрованим виразом усієї системи суспільних відносин є суспільний лад, який визначає в даному суспільстві спосіб, ступінь і характер задоволення потреб, то, зрозуміло, він є важливим чинником, що впливає на розвиток цивілізації. Але важливим є і те,щов суспільстві питання саморегуляції і управління здійснюються не автоматично під впливом об'єктивних законів історичного процесу, а переломлюючись через інтереси соціальних суб'єктів, які займають різне місце в суспільному житті і які виявляють різне ставлення до дійсності, один до одного. Усвідомлення соціальними суб'єктами своїх інтересів, свого відношення один до одного, до себе, до дійсності, усвідомлення співвідношення особистих і суспільних інтересів і цінностей зумовлює характер і спрямованість їх цілепокладальної діяльності. Тому рівень цивілізованості суспільства містить у собі рівень розвитку і характер духовного життя суспільства. Але і тугу центрі уваги є не просто проблема суспільної свідомості, її структури, а значення її в усвідомленні людьми свого відношення один до одного, до суспільства, до світу загалом, до проблем минулого, сьогодення і майбутнього.

Відмінність місця і положення соціальних суб'єктів у суспільному житті зумовлює різну їхню роль у становленні і розвитку цивілізації, у визначенні її специфіки на різних етапах історії. Особливо важливу роль тут відіграє глибина соціальної диференціації і гострота внутрішніх суперечностей між соціальними суб'єктами. Як правило, сила, що має владу, прагне представити свої інтереси як спільні, як інтереси всього суспільства. Це знаходить свій вираз в загостренні суперечностей між соціальними суб'єктами, у різному їх ставленні до суспільства, до проблем його становлення і розвитку. Тому з'ясування специфіки змісту поняття цивілізації припускає необхідність врахування рівня розвитку особистої! суспільної свободи, здібностей і потенцій індивіда, групи, класу, суспільства опановувати досягнення в сфері матеріального виробництва, у розвитку суспільних відносин, в сфері духовного життя. Цивілізація характеризується рівнем розвитку демократії, залучення індивідів, мас до участі у вирішенні назрілих завдань суспільного розвитку.

Ступінь цивілізованості суспільства виявляється не тільки в рівні розвитку виробництва, суспільних відносин, духовного життя суспільства, але й у ступені поважного ставлення людини до людини, до суспільства, суспільства до людини (особливо до жінки, до дітей, старих), у забезпеченні захисту і реалізації особистих прав і свобод громадян. Тим самим поняття цивілізації виражає єдність і поступальність історичного процесу, єдність, взаємозв'язок особистого і суспільного, загальнолюдського в цьому процесі.

Зі сказаного можна зробити висновок, що цивілізація виникає на певному ступені розвитку суспільства на основі розвитку виробництва, суспільного поділу праці, ускладнення соціальної структури суспільства і взаємин між соціальними суб'єктами, розширення і поглиблення обміну між індивідами, соціальними групами, класами, між суспільством і особою, між людиною і природою, коротше — на основі диференціації у всіх сферах життя суспільства. Ці диференціаційні процеси зумовили виникнення потреби в інтеграції різних сторін життя суспільства для забезпечення його життєдіяльності як цілісності. Засобом для реалізації цієї потреби стала публічна влада, держава й інші інститути, система установок, норм, законів. І, через те що суспільство розвивається не автоматично, тільки в силу дії об'єктивних законів, а є діяльністю людини, яка переслідує свої цілі, то цивілізація виникає як той аспект людської дійсності, що забезпечує самоорганізацію, саморегулювання, здійснюване шляхом регламентації взаємин між людьми, людиною і природою за допомогою установок, норм, законів і системи інститутів, організацій.

Тому можна сказати, що ЦИВІЛІЗАЦІЯ — це ступінь розвитку суспільства, його самоорганізації і саморегуляції, який характеризується тим, що взаємини між соціальними суб'єктами, між різними сторонами життя регламентуються, регулюються за допомогою вироблених установок, норм, законів, а також організацій і установ, які забезпечують життєдіяльність суспільства в його поступальному розвитку. Цивілізація виникла в діалектиці диференціації та інтеграції суспільного життя. Вона прийшла на зміну первісному суспільству. Індивід, утративши кровно-родинні зв'язки, стає громадянином із властивими йому правами й обов'язками. Саме громадянськість визначає тепер місце індивіда в соціумі, його ставлення до інших людей, до себе, до суспільства загалом. Індивід інтегрується в систему суспільних відносин і тільки в такий спосіб він може забезпечити своє існування. Звичайно, за різних історичних умов складаються різні взаємозв'язки між соціальними суб'єктами, між індивідом і суспільством. Але спільним є те, що ці взаємозв'язки і відносини регламентуються і регулюються, здійснюються і відтворюються особливими засобами, що набувають відносної самостійності стосовно різних соціальних суб'єктів. Ця сутнісна характеристика цивілізації є загальною і примінима до розвитку будь-якого народу, у будь-якому регіоні.

Однак, як зазначалося, сутність і дійсність — не одне і те саме. Розклад первісного суспільства і перехід до цивілізації в різних регіонах, різних історичних умовах відбувався не однаково як у силу специфіки внутрішнього розвитку, так і в силу впливу зовнішніх умов, факторів. Тому у своїй дійсності цивілізація набуває конкретно-історичних форм. На цій основі можна говорити про різні цивілізації з погляду їх географічного становища (наприклад, цивілізація античного Середземномор'я, європейська тощо), специфіки економічного, соціально-політичного розвитку (цивілізація епохи рабовласництва тощо), особливостей історичного етапу розвитку суспільства (цивілізація середньовіччя, нового часу, сучасна). У кожній локальній цивілізації виявляються особливості етнічного, національного становлення того чи іншого народу, традиційні особливості способу життя, особливості історичних взаємозв'язків з іншими народами, регіонами. Йдеться про виробничі, економічні, торгові, політичні, духовні взаємозв'язки.

Однак, як би не відрізнялися різні регіони один від одного, спільним для них є те, що усі вони розглядаються через призму функціонування суспільства як цілісності, його організації, самоорганізації, як суб'єкта соціальної діяльності. Головна увага тут приділяється з'ясуванню не просто специфіки рівня технічного, технологічного, економічного розвитку а значення цих факторів для забезпечення життєдіяльності людини, для забезпечення можливостей функціонування її як соціального суб'єкта, наділеного певними правами, свободами й обов'язками. Коли йдеться про ступінь цивілізованості суспільства, то, природно, мають на увазі насамперед ступінь його самоорганізації, що створює умови для реалізації людиною себе як громадянина. Тут інтеграційні процеси постають як спосіб організації і регулювання взаємин між соціальними суб'єктами. У цьому процесі особливо важливу роль відіграє рівень розвитку техніки, науки, інтелектуальний розвиток суспільства, моральний, естетичний рівень суспільного прогресу, політична організація, рівень демократії, характер і спрямованість інтересів соціальних суб'єктів, гострота суперечностей між ними.

Вирішення питання про цивілізацію тісно пов'язане з проблемою гуманізму. Хоча ця проблема в історії суспільної думки найчастіше ставилася в загальній абстрактній формі, тому що при складній соціальній структурі суспільства, розходженні і протилежності інтересів різних соціальних суб'єктів ствердження реального гуманізму було неможливим, але сама сутність ідеї гуманізму усе більше і більше завойовувала визнання як усвідомлення тенденції цивілізанійного розвитку суспільства, усвідомлення необхідності посилення турботи про людину, про її долю. Тому можна сказати,щоступінь цивілізованості суспільства визначається наявністю прагнення до утвердження соціальної справедливості, ступенем реального забезпечення в даному суспільстві принципів гуманізму. Цивілізація характеризується спільністю тенденцій соціального життя, які по-різному виявляються в різних, локальних цивілізаціях, а також формуванням загальнолюдських цінностей.

З посиленням інтеграційних процесів у життєдіяльності суспільства посилюється тенденція до зближення багатьох локальних цивілізацій у сфері виробництва, суспільних відносин, у його політичному, духовному житті. Спостерігається прагнення до вироблення спільних для різних країн (у рамках певного регіону) норм, установок, законів, що регламентують взаємини не тільки між соціальними суб'єктами усередині тієї чи іншої країни, але і між країнами, а також до створення особливих органів, що забезпечують реалізацію цих установок, норм, законів, захист прав людини. Це особливо наочно можна простежити на розвитку інтеграційних процесів у сучасній Європі. Більше того, ця тенденція набуває, та й уже набула всесвітнього характеру. Наприклад, ООН і її різні органи з кожним роком посилюють свій вплив у всіх сферах життя суспільства і у всіх регіонах. їх виникнення і посилення їх ролі обумовлено необхідністю вирішення питань регулювання взаємин між людьми, країнами, регіонами, необхідністю захисту прав людини, утвердження соціальної справедливості в інтересах усього людства. Вони набувають відносної самостійності стосовно окремої людини, країни, регіону, їхня діяльність набуває значення як би зовнішнього імператива. І хоча рішення цих органів далеко не завжди реалізуються і по-різному розуміються, сам факт їхнього виникнення свідчить про те, що вони викликані до життя об'єктивною необхідністю вирішення завдань забезпечення виживання людства.

Загальні норми, установки й інститути, покликані створити умови для їх реалізації, з'являються, з одного боку, як вираз опредмечування, як відчуження функцій індивідних взаємодій, як вираз суспільної волі, спрямованої на забезпечення життєдіяльності суспільства, а з іншого боку — як необхідна умова здійснення кожною людиною своїх прав і свобод, а також своїх обов'язків. Сучасне суспільство усе більше і більше прагне до вирівнювання рівнів цивілізаційного розвитку. Ця тенденція спостерігається в усьому світі. І хоча у своїй реалізації вона наштовхується на багато перешкод, пов'язаних з різним рівнем розвитку країн, з різницею інтересів соціальних суб'єктів, її розвиток, поступальний рух нескоримі. У цих умовах проблема доль окремих народів, регіонів і людства взагалі стає найважливішою проблемою цивілізаційного розвитку суспільства.

Таким чином, цивілізація є організаційно-регулятивним аспектом прояву людської сутності, аспектом людської дійсності. Зрозуміти специфіку цивілізації можна тільки тоді, коли вона буде розглядатися у взаємодії із сутністю людини, що є її субстанціональною основою, а також у взаємозв'язку із суспільно-економічною формацією, культурою, людством — цими найважливішими формами людської дійсності.

У розвитку цивілізації, так само як це є в суспільно-економічній формації, культурі, людстві, спостерігаються тенденції, характерні для розвитку окремих країн, регіонів, так і суспільства загалом. Ці тенденції виявляються насамперед у тому, що у всіх сферах життя посилюються інтеграційні процеси, що зумовлюють необхідність створення органів і засобів, що виконують функцію забезпечення життєдіяльності суспільства. Крім того, посилення взаємозв'язків у всіх сферах життя у світовому масштабі сприяє зближенню способів життєдіяльності в різних країнах, виробленню загальнолюдських цінностей і цілей, посиленню взаєморозуміння між людьми. Сам хід історії усе більше і більше переконує, що в цивілізаційному розвитку суспільства, у близькій і віддаленій перспективі людина стає вищою цінністю і метою суспільного розвитку.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. ОСНОВНІ ФОРМИ ЛЮДСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи