Розділ «ПРОГРАМА КУРСУ ФІЛОСОФІЇ ДЛЯ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ»

2. ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ І СВІТУ В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ

Історичні передумови виникнення філософії. Міфологія, її роль у життєдіяльності суспільства й особи. Особливості міфологічного світогляду. Релігія. Специфіка релігійного світогляду. Зародження філософії. Взаємозв'язок релігії і філософії.

Філософська думка в Стародавній Індії і Китаї. Проблема людини, її відношення до світу і до себе.

Антична філософія, її космоцентричний характер. Проблема духовного життя. Мораль і право. Питання пізнавального ставлення людини до світу у філософії стародавнього світу. Діалектика.

Середньовічна філософія. Посилення взаємозв'язку філософії і релігії. Проблема душі і тіла, віри, розуму, волі, самосвідомості, смерті і безсмертя. Християнський гуманізм. Діалектика одиничного і загального. Криза середньовічної філософії. Розвиток філософії у Візантії і на мусульманському Сході.

Філософія Відродження. Повернення до людини. Людська індивідуальність, її відношення до світу і до себе. Філософія і наука. Пантеїзм і деїзм. Діалектика і метафізика.

Філософія Нового часу. Становлення капіталізму. Потреби в розвитку природничо-наукових знань. Критика релігії. Філософія і наука. Проблема методу пізнання у філософії.

Проблеми світу і людини у філософській думці України. Особливості становлення філософських уявлень у Київській Русі. Гуманістичні риси філософської свідомості в Стародавній Русі. Проблема людини у мислителів Києво-Могилянської академії і наступних мислителів, представників філософської думки в Україні. Гуманістичні ідеї в революційно-демократичній думці ХУІІ-ХУІІІ століть. Антропологізм російських, українських, білоруських революційних демократів XIX століття. Слов'янофіли. Ідея всеєдності антроподицеї в ідеалістичній філософії кінця XIX - початку XX століть (Соловйов, Бердяєв та ін.). Гуманістичні ідеї у філософії Закавказзя, Середньої Азії і Казахстану.

Марксистська філософія. Місце марксистської філософії в історії філософської думки. Історичні умови ЇЇ виникнення. Гуманізм — фактор, що визначає вихідні передумови і цільову орієнтацію марксистської філософії. Людина, її всебічний розвиток, її воля — центральна проблема філософії марксизму. Вплив марксистської філософії на розвиток світової філософської думки.

Філософія в сучасному світі. Проблема людини і світу у філософії XX століття. Філософія та ідеологічна боротьба. Основні напрями розробки проблеми людини, її сутності і суті її буття в сучасній філософській думці. Проблема загальнолюдських цінностей, виживання людства в сучасній філософії.

3. ВІДНОШЕННЯ "ЛЮДИНА - СВІТ" - ОСНОВНА ПРОБЛЕМА ФІЛОСОФІЇ

ЛЮДИНА. Природноісторичні передумови виникнення людини. Взаємозв'язок біологічного і соціального в становленні людини. Поняття потреби, її основні ознаки. Діалектика потреб і діяльності в переході від тварини до людини. Поняття життєдіяльності. Проблема людського початку. Багаторівневий характер (багатопорядковість) сутності людини. Методологічне значення розкриття сутності людини для розуміння загальної логіки і спрямованості суспільного розвитку. Історичний процес як процес становлення і розвитку людської сутності. Діалектика сутності людини і людської дійсності.

ПОНЯТТЯ СВІТУ. Світ як система буття людини, дійсність людських сутнісних сил, людська дійсність. Буття і матерія. Поняття матерії як вираження ступеня усвідомлення людиною сутності світу свого буття і своєї сутності, граничних основ буття світу і людини. Матерія, простір і час. Матерія і рух. Основні форми руху матерії, їхній взаємозв'язок. Соціальна форма руху матерії. Людина і її природний світ. Роль природного середовища в життєдіяльності людини. Зміна взаємозв'язків людини і природних умов життя в історичному процесі.

СУСПІЛЬСТВО — безпосередній світ буття людини. Суспільство й особа. Суспільство — людина в її суспільних відносинах, система зв'язків і відносин, у якій і за допомогою якої здійснюється життєдіяльність людей. Суспільство й особа як людська дійсність, суб'єктне буття людської сутності: суб'єкти і носії життєвих потреб і способів їхнього задоволення; суб'єкти і носії суспільного виробництва; суб'єкти і носії суспільних відносин і способів їхнього відтворення; суб'єкти і носії суспільної свідомості і цілепокладальної діяльності; суб'єкти і носії волі і творчої діяльності (суб'єкти соціальної діяльності). Особа — людина конкретної історичної епохи, конкретних суспільних відносин, індивідуальна форма вияву, існування і функціонування всіх суспільних відносин. Особа — соціальна якість індивіда. Співвідношення понять "людина", "суспільство", "особа", "індивід", "індивідуальність", "особистість". Особливості взаємозв'язку суспільства й особи в історичному процесі.

4.0СНОВНІ ФОРМИ ЛЮДСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ

СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ФОРМАЦІЯ - структурно-змістовний аспект людської дійсності. Структура суспільно-економічної формації. Особливості детермінації взаємозв'язків між її структурними елементами. Спосіб виробництва — основа суспільно-економічної формації. Поняття способу виробництва. Місце відносин історичних спільностей людей (рід, плем'я, народність, нація), шлюбно-сімейних відносин, відносин побуту, міжособових, суспільства й особи, людина — природа в структурі формації. Суб'єкти суспільних відносин. Соціальна структура суспільства. Духовні відносини. Суспільний лад — інтегрований вираз всієї системи суспільних відносин. Роль суспільного ладу у функціонуванні суспільно-економічної формації. Методологічне значення категорії суспільно-економічної формації для розуміння логіки історичного процесу.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ — організаційно-регулятивний аспект людської дійсності. Поняття цивілізації в історії філософської думки. Цивілізація — ступінь суспільного прогресу, соціальна організація суспільства, у якій взаємозв'язок і функціонування всіх сторін життя регулюється, регламентується системою інститутів і вироблених норм, принципів, що є інтегрованим виразом взаємозв'язків соціальних суб'єктів у їхній спільній життєдіяльності. Взаємозв'язок суспільно-економічної формації, цивілізації, культури як різних аспектів (форм) людської дійсності.

КУЛЬТУРА — соціально-діяльний аспект людської дійсності, система способів, засобів і результатів становлення, функціонування, відтворення і розвитку людської сутності. Структура культури і її історичні типи. Культура як результат, спосіб функціонування і передумова людської життєдіяльності, процес виробництва, відтворення і розвитку людини.

ЛЮДСТВО — найбільш загальний прояв і вираз людської сутності, людська дійсність у всім її багатстві і різноманітті, її загальне суб'єктне буття. Зростання ролі загальнолюдського в історичному розвитку суспільства. Глобальні проблеми сучасності і їхня роль в історичному процесі. Проблема виживання людства.

5. СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ І ЇЇ СТРУКТУРА.