Розділ «Частина І. Практикум»

- прагнути викликати ентузіазм в іншого партнера;

- стримувати й обмежувати себе у виявах злості, гніву, роздратування, нервозності;

- не наголошувати на помилках і прорахунках свого партнера по шлюбу;

- не дорікати минулим взагалі і минулими помилками зокрема;

- жартом, гумором, якимось відвертаючим фактором зняти або притупити наростаюче психічне навантаження;

- не мучити ні себе, ні партнера підозрами у невірності чи зраді, стримувати себе в ревнощах, приглушуючи почуття підозрілості;

- пам'ятати, що в шлюбі й сім'ї необхідно виявляти велике терпіння, поблажливість, добросердечність, уважність та інші позитивні якості.

292. "У сварках забувається істина. Припиняє сваритися розумніший" (Л. Толстой).

Чи погоджуєтеся ви з автором цих рядків? Чому? Про який із чинників етики спілкування йдеться в цьому судженні?

293. "Хай буде все тихо й пристойно, хай будуть скрізь компліменти й ввічливість, коли такий простір для безсовісності, шарлатанства, невігластва: нікому викрити, нікому висловити грізне слово правди" (В. Бєлінський).

Які підстави для висловлення такого судження були в автора цих рядків? Наскільки воно актуальне для українського сьогодення? Відповідь підкріпіть прикладами з життя.

294. "Правда — це те, що кожен із нас зобов'язаний розповісти поліцейському" (Б. Рассел).

Як ви розумієте ці рядки? Чому?

295. "Той, хто помиляється, заповнює пристрастю те, що не вистачає йому в силі й правді" (В. Гете).

А як такому протистояти? Відповідь підкріпіть прикладами з життя.

296. "Гнів — це звіроподібна пристрасть за духом, яка здатна часто повторюватись, жорстока і непоборна за силою, яка є причиною вбивств, союзницею нещасть, помічницею шкоди та безчестя" (Арістотель).

Чому, на вашу думку, стільки зла може принести гнів? Яке місце йому відводиться у християнській моралі?

297. "І бідність, і багатство — це порушення міри належного" (Арістотель). А як вважаєте ви? Продовжіть цю думку.

298. "Для інтриг необхідний розум, але коли його багато, людина стає настільки вищою за інтриги, що вже не опускається до них, у цьому разі вона йде до успіхів і слави зовсім іншими шляхами" (Лабрюйер Жан де).

Чи слушним є твердження автора цих рядків? Спробуйте продовжити його думку, аргументуючи, використовуючи відповідні категорії етики.