Розділ «КОРОТКИЙ ДОВІДНИК ДИПЛОМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ.»

Візити дипломатичні — важливий засіб установлення, підтримання та розвитку зв’язків з представниками офіційних, громадських та ділових кіл країни перебування, а також з дипломатичним корпусом.

До В. д. офіційного характеру й обов’язкових належать візити, які наносяться дипломатичним представником до та після вручення вірчих грамот. В. д.у які наносить дипломатичний представник з метою підтримання знайомств та поза передбаченими місцевими протокольними правилами, вважаються приватними. В. д. наносять у точно обумовлений час. Ініціатива в закінченні В. д. належить гостю, за винятком В. д. до глави держави, який першим дає знати, що В. д. закінчений. В. д. також наносять дипломатичні співробітники представництв та їхні дружини.

Візитна картка — широко використовується в дипломатичній практиці. На В. к. друкується ім’я (в деяких країнах також по батькові) та прізвище, а під ними посада. В. к. прийнято передавати, надсилати або залишати особисто. Якщо В. к. доставляється адресату особисто її власником, але без нанесення візиту, її загинають з правого боку по всій ширині картки. На В. к., яку надсилають жінці, посада не зазначається. Розмір та шрифт В. к. залежить від місцевої практики.

Залежно від конкретного випадку, в лівому нижньому куті В. к. олівцем пишуть такі літери латинського алфавіту: p.f. — вітання, р.г. — подяка, p.c. — співчуття, p.p. — заочне представлення нового співробітника дипломатичного представництва (надсилається разом з В. к. старшого дипломатичного співробітника представництва); р.р.с. — остаточний від’їзд із країни перебування (замість нанесення особистого візиту) і p.p.N.a. — вітання з Новим роком. На В. к. можуть бути й інші написи в третій особі: "вітає зі святом", "дякує за вітання", "дякує за увагу" тощо.

Вірчі грамоти — документ, який посвідчує представницький характер дипломатичного представника й акредитує його в цій якості в іноземній державі. В. г. адресуються главі приймаючої держави, підписуються главою держави, який призначає дипломатичного представника, та міністром закордонних справ. В. г. видаються послам, посланникам, а також главам спеціальних (надзвичайних) делегацій. Мають характер загальних повноважень дипломатичного представника; для ведення переговорів з будь-якого питання чи підписання угоди або договору йому надаються спеціальні повноваження.

Гарантії міжнародні — один із способів забезпечення норм міжнародного права та виконання міжнародних зобов’язань. Міжнародні гарантії бувають колективними (з боку кількох держав) або односторонніми.

"Гаряче переслідування" — юридична доктрина, яка застосовується на морі і дозволяє затримувати судна, котрі здійснили злочини в територіальних водах будь-якої держави, а потім сховались у відкритому морі. Цей термін використовується для визначення подібних дій стосовно осіб, які нелегально перетнули сухопутний кордон.

Генеральна Асамблея ООН (ГА ООН) — один із основних органів Організації Об’єднаних Націй. До її складу входять усі члени ООН. Уповноважена розглядати загальні засади міжнародного співробітництва в справі підтримання міжнародного миру і безпеки, у тому числі щодо розброєння та регулювання озброєнь, а також будь-які інші питання або справи в межах ООН, які належать до повноважень і функцій будь-якого органу ООН, і давати рекомендації з цих питань. До функцій ГА ООН належить затвердження бюджету ООН.

Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ) — багатостороння уго- да-кодекс правових норм, на яких будуються торговельні відносини між країнами-учасницями. Таку назву мала міжнародна організація з питань торгівлі, зараз — СОТ.

Геноцид — дії, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу.

Гімн державний — урочиста пісня, символ суверенітету держави. Виконується під час офіційних державних заходів, на зустрічах і проводах іноземних державних делегацій, високопоставлених іноземних гостей.

Глава держави — вищий конституційний орган державного керівництва та зовнішнього представництва країни. Може бути одноосібним (президент країни тощо) або колективним. Користується всіма дипломатичними привілеями й імунітетами при перебуванні в іноземних державах.

Глава уряду — посадова особа, яка керує діяльністю уряду. Під час перебування на території іноземних держав користується дипломатичними привілеями та імунітетами.

Група семи — провідні промислові країни — Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, СІЛА, Франція, Японія, а також Росія і президент Європейської комісії.

Даунінг стріт — вулиця в центрі Лондона, названа на честь англійського дипломата часів Реставрації Дж. Даунінга. На Д. с. розташоване Міністерство закордонних справ та офіційна резиденція прем’єр-міністра Великої Британії.

Декларація — одно-, дво- чи багатостороння заява, в якій держави проголошують принципи своєї зовнішньої і внутрішньої політики або висловлюють свою позицію з конкретних питань. У формі Д. може здійснюватись визнання держав і урядів.

Демаркація кордону — проведення державного кордону на місцевості з позначенням його спеціальними знаками.

Демарш — дипломатична акція, яка застосовується урядом, відомством закордонних справ перед урядом іншої держави. Д. може бути різним за формою (нота, меморандум, заява тощо) та змістом (від простого зондажу чи прохання до протесту).

Демілітаризація — міжнародно-правовий режим певної території, який забороняє використовувати її у військових цілях у мирний час.

Демпінг — продаж товарів на зовнішніх ринках за цінами, нижчими від їхньої "чистої" вартості на вітчизняному ринку. Термін "некомерцій- на конкуренція" застосовується щодо послуг, наприклад, транспортування.