Розділ 3. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК СИСТЕМА

Економіка праці і соціально-трудові відносини

Під предметом соціально-трудових відносин розуміють соціально-економічні явища і процеси, які виникають у соціально-трудовій сфері. їх можна поділити на три структурні блоки:

• соціально-трудові відносини зайнятості;

• соціально-трудові відносини, пов'язані з організацією та ефективністю праці;

• соціально-трудові відносини, пов'язані з винагородою за працю. Як предмет групових (колективних) соціально-трудових відносин,

приміром, між працівниками і роботодавцями може виступати кадрова політика в цілому та (чи) її окремі елементи: атестація кадрів, контроль та аналіз трудової діяльності, оцінка ефективності праці, організація праці, нормування праці, трудові конфлікти і їхній розвиток, трудова мотивація.

Усе різноманіття соціально-економічних явищ, що виступають як предмети соціально-трудових відносин, структурується в такі три самостійні предметні блоки: соціально-трудові відносини зайнятості; соціально-трудові відносини, пов'язані з організацією й ефективністю праці; соціально-трудові відносини, що виникають у зв'язку з винагородою за працю. Така структуризація дозволяє чітко визначити систему факторів, що обумовлюють соціально-трудові відносини в кожному з цих блоків і методи їхнього регулювання.

Перехід України до ринкової економіки змінює економічне і правове становите суб'єктів соціально-трудових відносин, але, то особливо важливо, викликає зміни індивідуумів, груп, верств, формує їхні нові соціально-рольові функції, то відповідають новому соціально-економічному статусу, нове соціально-трудове поводження, нові взаємні вимоги, нові способи і форми узгодження інтересів.

Соціально-трудові відносини залежно від способу їхнього регулювання, методів розв'язання проблем класифікують за типами. Тип соціально-трудових відносин визначається їхнім характером, способами їх регулювання, методами вирішення проблем, тобто тим, як саме ухвалюються рішення в соціально-трудових відносинах. Важливу роль у формуванні типів соціально-трудових відносин відіграють принципи рівності чи нерівності прав і можливостей суб'єктів соціально-трудових відносин. Від того, якою мірою і яким чином комбінуються ці базисні принципи, залежать конкретний тип соціально-трудових відносин та інші принципи, що його визначають.

Пріоритетність конкретних принципів існування соціально-трудових відносин, їхня комбінація в процесі розв'язання проблем у соціально-трудовій сфері характеризують тип соціально-трудових відносин. У цьому випадку основою соціально-трудових відносин можуть служити принципи солідарності і субсидіарності, відносини, побудовані за принципом "панування-підпорядкування"; рівноправне партнерство, конфлікт, конфліктне співробітництво, конфліктне суперництво, дискримінація. Відповідно до цих принципів (характеристик) виділяють два полярних типи трудових відносин: патерналізм і соціальне партнерство. Можливі й інші типи соціально-трудових відносин, обумовлені сполученням принципів і методів їхнього регулювання.

Основний принцип системи соціально-трудових відносин - законодавче забезпечення прав у соціально-трудовій сфері, визначення об'єктів, суб'єктів, порядку їхніх взаємодій, охоплення сфер взаємин суб'єктів, а також контроль за дотриманням цих прав.

Принцип солідарності - ідеал, вироблений людством у процесі його соціально-економічного розвитку, - припускає спільну відповідальність людей, засновану на особистій відповідальності і згоді, єдності і спільності інтересів. Його суть зводиться до того, що згуртованість дозволяє виявляти й оцінювати однакові інтереси, типові для тієї чи іншої групи населення, подібні загальні риси, а також подібний соціальний чи економічний ризик. Це, у свою чергу, створює конструктивну основу для того, щоб спільно захищати свої інтереси, протистояти небезпеці і ризику. Принцип солідарності дозволяє компенсувати монопольну регламентуючу роль держави в розвитку соціально-трудових відносин, стимулюючи прояв особистої ініціативи і відповідальності в кожного учасника соціально-трудових відносин.

Принцип субсидіарності ґрунтується на особистій відповідальності. Однак відповідно до цього принципу, завжди варто віддати перевагу "самозахисту", ніж допомозі зі сторони, а при можливості перенесення соціальної відповідальності на третю особу, наприклад, на державу, перевагу повинно бути віддано "субсидіарній" допомозі. Принцип субсидіарності спрямований на збереження неослабного прагнення людини до самовідповідальності і самореалізації і покликаний запобігати перенесенню відповідальності на суспільство. Очевидно, що в соціально-трудових відносинах будь-якого суспільства почуття власної гідності, віра в себе і почуття особистої відповідальності громадян повинні стимулюватися; крім того, повинна бути забезпечена можливість їхньої реалізації.

Принцип партнерства припускає здійснення захисту своїх інтересів суб'єктами соціально-трудових відносин і їхню самореалізацію в політику узгодження взаємних пріоритетів.

Рольова функція держави в соціально-трудових відносинах чи практично повна їхня регламентація формують тип соціально-трудових відносин, що називається державним матеріалом. Патерналізм може сформуватися і на рівні підприємства (організації) унаслідок використання твердої регламентації соціально-трудових відносин. Раніше саме такий принцип лежав в основі регулювання трудових відносин у нашій країні.

Цей тип соціально-трудових відносин за певних історичних і соціокультурних умов може виявитися високоефективним. Прикладом є досвід внутрішньофірмових соціально-трудових відносин на підприємствах Японії. Разом з тим відомі і якісно інші наслідки цього типу відносин: пасивність у трудовому поводженні, мінімізація рівня вимог до якості життя в цілому і якості трудового життя зокрема. Небезпека побудови соціально-трудових відносин відповідно до цього принципу полягає в обмеженні самостійності суб'єктів відносин, у прояві ними пасивності й утриманства в трудовому і громадському житті.

Принцип загальності повинен бути визначальним у механізмі соціального захисту. Звуження кола захисту на користь найбільш нужденних, малозабезпечених груп, безсумнівно, буде викликати в них утриманські настрої. Необхідне поширення дії соціального захисту на всіх осіб: працюючих, безробітних, непрацездатних, незалежно від соціального статусу.

У рамках реалізації механізму соціального захисту важливим є диференційований підхід, актуальність якого обумовлена усе більшою поляризацією суспільства в умовах кризи й економічної стагнації. Таким чином, диференціація норм і умов соціального захисту буде стимулювати самостійність учасників соціально-трудових відносин, а також враховувати причини і ступінь утрати працездатності.

Принцип адресності має актуальне значення на етапі реалізації соціального захисту. Законодавча практика найчастіше має декларативну форму. При цьому існує ряд законів і положень, практичне втілення яких відсутнє. Декларування різних положень і зобов'язань держави з питань соціального захисту не знімає гостроти проблем у цій сфері. Слідом за прийняттям законодавчих норм необхідні механізми і адресні програми їхньої реалізації.

Принцип інтегрованості містить у собі обов'язковість взаємозв'язку і взаємодії усіх форм, елементів і методів соціального захисту, організацію їх у єдину систему на всіх рівнях і структурних ланках суспільного життєзабезпечення.

Ціль соціального захисту в системі соціально-трудових відносин - забезпечення стабільності функціонування всієї соціально-трудової сфери і гідного рівня життя всім її учасникам.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці і соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК СИСТЕМА“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

  • Праця як об'єкт вивчення дисципліни

  • Предмет і завдання дисципліни "Економіка праці і соціально-трудові відносини"

  • Тема 2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ І ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СУСПІЛЬСТВА

  • Трудові ресурси: сутність та показники виміру

  • Демографічний аспект трудових ресурсів

  • Трудовий потенціал: поняття, структура і показники оцінки

  • Розділ 3. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЯК СИСТЕМА
  • Фактори формування та оцінка соціально-трудових відносин

  • Суперечності у соціально-трудових відносинах

  • Розділ 4. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО

  • Суб'єкти соціального партнерства

  • Розділ 5. РИНОК ПРАЦІ І ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

  • Структура, механізм функціонування та регулювання ринку праці

  • Тема 7. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЙНЯТОСТІ

  • Форми безробіття

  • Регулювання зайнятості і державна політика в цій сфері

  • Розділ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

  • Трудовий процес: сутність, класифікація та його раціоналізація

  • Поділ і кооперація праці на підприємстві

  • Організація та обслуговування робочих місць

  • Умови праці та фактори їх формування

  • Визначення економічної ефективності від заходів із вдосконалення організації праці

  • Робочий час та режим праці і відпочинку. Класифікація витрат робочого часу та методи його вивчення

  • Нормативи і норми праці. Методи встановлення норм

  • Розділ 8. ПРОДУКТИВНІСТЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

  • Поняття і значення продуктивності праці

  • Показники і методи вимірювання продуктивності праці

  • Фактори продуктивності праці: поняття, сутність і групи

  • Резерви зростання продуктивності праці

  • Розділ 9. ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І ОПЛАТИ ПРАЦІ

  • Заробітна плата: сутність та функції

  • Принципи і складові елементи організації оплати плати

  • Розділ 10. ПЛАНУВАННЯ ПРАЦІ

  • Планування і аналіз чисельності працівників

  • Планування і аналіз заробітної плати

  • Розділ 11. АНАЛІЗ, ЗВІТНІСТЬ І АУДИТ У СФЕРІ ПРАЦІ

  • Звітність з праці та нормативні документи

  • Аналіз обліку витрат на робочу силу

  • Проблеми оцінки вартості трудових ресурсів

  • Аудит звітності з праці

  • Розділ 12. МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Сутність, цілі і задачі соціологічних досліджень у сфері праці

  • Регулювання та вдосконалювання соціально-трудових відносин

  • Розділ 13. МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

  • Мета, задачі та структура Міжнародної організації праці

  • Регулювання міжнародної міграції праці

  • Співпраця України з Міжнародною організацією праці

  • Термінологічний словник

  • СПИСОК ВИКОРСИТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ