Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.
Ціна робочої сили, по-перше, залежить від кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили. Кон'юнктура може коливатися, викликаючи відповідні коливання в ціні.
У сучасних умовах попит на робочу силу в країнах з ринковою економікою завжди менший її пропозиції, тобто постійно існує безробіття. У зв'язку цим навіть у періоди активної ділової кон'юнктури наявність безробітних стримує вимоги зайнятих працівників щодо поліпшення умов продажу їхніх послуг. В умовах, коли безробіття в розвинутих країнах стало хронічним, закон попиту і пропозиції фактично діє за наявності постійного перевищення пропозиції над попитом робочої сили. Це перевищення також коливається залежно від циклу ділової кон'юнктури.
Ціна робочої сили регулюється і контролюється державою і профспілками. Створюються певні закони, трудові (тарифні) угоди профспілок і роботодавців тощо. У генеральній угоді зазначається мінімальна ціна робочої сили, що дає змогу нормально існувати. У зв'язку зі змінами умов життя, праці, в виробництві угоди через певні періоди мають оновлюватися.
На ціну робочої сили впливає її якість: чим вищий освітній рівень працівника, тим вища якість праці, а отже, й ціна.
Вартість робочої сили є своєрідною основою усієї системи доходів від суспільної праці.
Доходи населення - це сукупність коштів і витрат у натуральному виразі для підтримання фізичного, морального, економічного й інтелектуального стану людини. Формування їх здійснюється за рахунок оплати праці працівників, виплат із соціальних фондів, підприємницьких доходів, доходів від особистого підсобного господарства та індивідуальної трудової діяльності, доходів з інших джерел.
Сукупний дохід, що враховується в сімейному бюджеті, використовується на споживчі витрати, податки, збори, платежі та інші витрати, накопичення.
Види і структура доходів населення:
• 1) грошові і натуральні:
– грошові доходи формуються за рахунок: оплати праці, соціальних трансфертів (виплати із соціальних фондів), підприємницьких доходів, доходів від власності, доходів від особистого господарства та індивідуальної трудової діяльності, інших доходів (аліментів, гонорарів, благодійної допомоги тощо);
– натуральні доходи: включають продукцію особистого підсобного господарства, що використовується на особисте споживання, а також трансферти у натуральній формі.
• 2) номінальні і реальні:
– номінальні доходи: це величина нарахованих виплат і натуральних видач;
– реальні доходи: це номінальні доходи, скориговані на зміни цін на товари і тарифів на послуги.
• 3) трудові і нетрудові:
– трудовий дохід: це дохід, який отримує працівник в результатів своєї економічної діяльності як наймана робоча сила або у разі самостійної зайнятості;
– нетрудовий дохід: надходження від діяльності, що ведеться з відхиленням від чинних у державі правових норм, норм моралі та поведінки громадян.
Грошові і сукупні доходи поділяють на:
• загальні: містять всі надходження, і розраховуються до сплати податків і обов'язкових платежів;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці і соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 9. ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І ОПЛАТИ ПРАЦІ“ на сторінці 2. Приємного читання.
