Нам ще раз доведеться стикнутися з вузьким підходом до розуміння ринку праці, тому що один з небагатьох підходів до диференціації цього типу ринку, який зустрічається у вітчизняній літературі, - поділ його на зовнішній та внутрішній - випливає саме з цього. Позитивним є, на наш погляд, те, що автори визнають наявність ринку праці й у самому підприємстві, а не лише поза ним. Але водночас спостерігається спрощене уявлення про ринок праці та його диференціацію. На наш погляд, неможливо вичленити певну частину ринку праці окремої країни, назвавши його внутрішнім, і відокремити його від іншої частини - зовнішнього ринку праці. Пояснюється це тим, що попит на робочу силу формується в межах підприємств, організацій і установ. Без попиту на робочу силу ринку праці не існує. Отже, не існує і зовнішнього ринку праці окремо від внутрішнього, як уявляють це деякі автори.
Деякі автори, бажаючи відокремити внутрішньофірмові трудові процеси від процесів за межами підприємств, організацій та установ, виділяють внутрішньофірмовий, циркулюючий та потенційний ринки праці.
Внутрішньофірмовий ринок праці охоплює процеси та відносини між найманим працівником та роботодавцем з моменту найму його на роботу аж до звільнення. На внутрішньофірмовому ринку праці з'являються вакансії за рахунок звільнених з різних причин, розширення виробництва, модернізації та технічного переоснащення, будівництва, підвищення коефіцієнта змінності, переміщення найманих працівників з одного робочого місця на інше.
Варто зауважити, що в такому досить традиційному підході найбільше уваги приділяється циркулюючому (частіше він називається фіксованим) ринку праці. При цьому зазначається, що в кожний момент часу якась частина найманих працівників перебуває в стані між виключенням з одних і включенням в інші частини ринку праці. Цей стан саме і є станом, коли працівники пропонують свою робочу силу, продають її в пошуках покупця, безперервно переміщуючись, циркулюючи між підприємствами, де товар перебуває в сфері обігу, аж до моменту найму роботодавцем. Отже, між ринками праці циркулюють безробітні, звільнені військовослужбовці, пенсіонери, що шукають роботу, та ін.
Аналіз поняття потенційного ринку праці у вітчизняній економічній літературі, як правило, починається, по-перше, з розгляду питання про те, яка частина населення з його загальної зайнятості потрапляє на ринок праці. При цьому виокремлюються дві групи населення: здатні працювати за наймом (працюючі за наймом; зайняті не за наймом - дім, армія; проміжна група осіб, які вільно пересуваються в пошуках роботи); нездатні працювати за наймом (діти віком до 16 років; основна частина пенсіонерів за віком, інвалідністю та ті, хто втратив годувальника). По-друге, зазначається, що шукати роботу можуть ті, хто вже працює за наймом, і ті, хто вперше пропонує свою робочу силу на ринку праці як товар. По-третє, стверджується, що якщо підприємство не насичується за рахунок тих, хто раніше працював за наймом і в даний момент шукає роботу, то його попит адресується також тим, хто вперше пропонує свою робочу силу. Отже, та сфера, де формується наймана робоча сила, призначена для продажу, є фактично складовою ринку праці, до якого входять не всі зайняті в домашньому та іншому господарстві, армії, навчальних закладах тощо, а та частина зайнятого в цій сфері населення, що формується як призначена потенційно для подальшого його вступу як продавця своєї праці.
Очевидні, на наш погляд, складнощі з визначенням понять "потенційний, циркулюючий та внутрішньофірмовий ринок праці", які виникають при такому підході до класифікації, пов'язані з тим, що тут ототожнюються види потоків пропозиції робочої сили з типами ринків праці.
Систематизуючи уявлення різних авторів про диференціацію ринків праці, зауважимо, що, крім класифікації, доцільно визначити типи моделей та сегментів ринку праці. Відмінність у цих поняттях полягає в тому, що моделі дають змогу диференціювати ринки праці відповідно до політики держави стосовно процесів відтворення робочої сили. Класифікація дає змогу диференціювати одну й ту саму сукупність за різними ознаками, базується на виявленні дії певного фактора чи групи факторів і є методом вивчення та аналізу ринку праці; сегментація базується на виявленні комплексного впливу багатьох різнорідних факторів на ринок праці, зосереджується на способах включення до процесу виробництва, координації та оцінки робочої сили, а також, крім теоретико-методологічного підходу, є складовою стратегії регулювання ринку праці.
На наш погляд, увага до моделювання, класифікації та сегментації у різних авторів зумовлена об'єктивною потребою поглибленої диференціації ринку праці взагалі та його елементів зокрема. Поглиблення диференціації можливе за рахунок появи нових ознак диференціації (по горизонталі) і внаслідок ускладнення відмінностей в межах кожної специфічної групи (по вертикалі); воно потрібно для визначення політики на ринку праці. Особливо це важливо для ринків праці країн, економіка яких перебуває на етапі трансформації. При цьому слід звернути увагу на комплексність дії факторів диференціації, які зумовлюють, по-перше, схожі видозміни в межах різних груп ринків праці, а по-друге, виникнення нових якостей учасників ринку праці під впливом не одного, а багатьох факторів одночасно.
Що стосується класифікації ринків праці, то узагальнення наведених в цьому параграфі підходів дало змогу розробити, на наш погляд, більш повну та систематизовану класифікацію. Типи ринків праці можна розглядати з різних позицій. Це пов'язано зі складністю ринкової системи господарювання та притаманних їй відносин, які стосуються всього комплексу економічних, політичних, соціальних, правових, моральних, психологічних та інших аспектів життєдіяльності людини і суспільства.
Структурними ознаками класифікації ринків праці можуть бути територіальний, соціальний, професійний підходи; ланки суспільного виробництва; кількісне співвідношення покупців і продавців товару "робоча сила"; умови конкуренції; співвідношення попиту та пропозиції робочої сили (табл. 5.1).
Таблиця 5.1
КЛАСИФІКАЦІЯ РИНКІВ ПРАЦІ
| Ознака класифікації | Види ринків |
| Територіальний підхід | місцевий; регіональний; національний; міжнародний (транснаціональний та світовий). |
| Соціальний підхід | робочих кадрів (працівників переважно фізичної праці); спеціалістів і менеджерів (працівників переважно нефізичної праці). |
| Професія | Наприклад ринок верстатників, і зокрема: - токарів, шліфувальників і т.п., · Або ринок економістів тощо. |
| Ланка · суспільного виробництва | внутрішньофірмовий, тобто ринок праці підприємства, фірми, установи, організації і т. п.; галузевий (включає внутрішньофірмові ринки праці); народногосподарський (включає галузеві ринки праці). Даний тип ринку праці збігається з національним за територіальною ознакою. |
| Умови конкуренції | необмеженої конкуренції (повної конкуренції, вільний ринок); обмеженої конкуренції (неповної конкуренції). |
| Співвідношення · попиту · та пропозиції · робочої сили | трудодефіцитні; трудонадлишкові. |
Залежно від кількісного співвідношення покупців і продавців товару "робоча сила" ринок праці, подібно до товарного, може бути таких типів, як показано в табл. 5.2.
Таблиця 5.2
ОСНОВНІ ТИПИ РИНКІВ ПРАЦІ ЗА КІЛЬКІСНИМ СПІВВІДНОШЕННЯМ СУБ'ЄКТІВ
| Кількість продавців | Типи ринків праці | ||
| Кількість покупців | |||
| Один | Кілька | Багато | |
| Один | Обопільна монополія | Обмежена монополія | Монополія |
| Кілька | Обмежена монополія | Обопільна олігополія | Олігополія |
| Багато | Монопсонія | Олігополія | Обопільна поліполія |
Як відомо, кожній з класифікацій ринків притаманний свій механізм ціноутворення залежно від співвідношення попиту та пропозиції, а також у певний період часу відповідають своя шкала та графіки попиту й пропозиції робочої сили. Не є винятком також класифікація ринків праці з точки зору ланки суспільного виробництва, бо національний ринок праці також має механізм ціноутворення, тому що внутрішньофірмовий ринок праці є частиною галузевого, а сукупність останніх є частиною національного. Водночас усі типи ринків можна розглядати умовно ізольовано (наприклад, ринки праці токарів або інженерів, які мають власні механізми ціноутворення та узгодження співвідношення попиту та пропозиції робочої сили). Таке твердження базується на міркуваннях про умови виникнення ринку взагалі та ринку праці зокрема.
Отже, на наш погляд, будь-який тип ринку праці можна виокремити за наявності попиту, пропозиції та ціни на певний товар - "робочу силу".
Коментуючи наведену класифікацію ринків праці, звернемо увагу на деякі моменти. По-перше, як зазначалося, відносини купівлі-продажу робочої сили безперервні від моменту найму працівників аж до їхнього звільнення. Тобто ринок праці існує не лише за межами підприємства, фірми, а й у самому господарстві підприємця. Отже, неправильним є твердження, що зайняті на робочих місцях фірми вже не перебувають на ринку праці, тобто не перебувають у відносинах купівлі-продажу своєї робочої сили з підприємцем і не перебувають у стані пропозиції свого товару. Адже підприємець, як зазначалося, пропонує попит не лише на робочу силу тих, хто не зайнятий на підприємстві та шукає роботу. Він приглядається також і до найманих працівників, з якими вже укладено трудовий договір (контракт), пропонуючи їм більш вигідні умови найму, коли шукає потрібних йому працівників на нові або вакантні робочі місця. Водночас з-поміж зайнятих багато таких, хто шукає роботу на своєму або інших підприємствах з більш вигідними умовами найму. Знайшовши таку роботу, вони звільняються і переходять на інші підприємства або на інші робочі місця на тому самому підприємстві. По-друге, розглядаючи класифікацію ринків праці залежно від кількісного співвідношення суб'єктів, треба мати на увазі, що під продавцями робочої сили розуміють як індивідуальних найманих працівників, так і їхні спілки. Донедавна в умовах адміністративно-командної економіки в Україні ринок праці виступав у формі монопсонії, при якій безлічі продавців робочої сили протистояв по суті один покупець - держава, що була єдиним власником засобів виробництва. У рамках державних підприємств держава диктувала умови найму, зокрема: жорсткі рівні заробітної плати, трудозатрат, режим праці, відпочинку, виробничі функції, трудові відносини, структуру виробництва, обсяги закупок продукції, ціни тощо. Формально виразником господарсько-трудових інтересів працівників мали виступати профспілки, але вони цих функцій здебільшого не виконували. Тому тільки формально можна сказати, що в зазначених умовах існував ринок праці обопільної монополії. Сучасна ситуація виглядає дещо інакше. Здійснюються приватизація, роздержавлення підприємств, в результаті чого відбуваються деякі економічні, політичні, соціальні та моральні зміни щодо зайнятості, соціальної захищеності, соціального статусу населення, розподілу прибутків тощо. З'явились нові форми власності та господарювання: малі підприємства, спільні підприємства, кооперативи, селянські (фермерські) господарства, різні форми господарських товариств. Формуються нові категорії роботодавців. Тому вже можна говорити про частковий перехід до такої форми ринку праці, як олігопсонія, при якій обмеженій кількості роботодавців (близько 5 - 7) протистоїть велика кількість претендентів на робочі місця. Ця форма ще близька до абсолютної монополії, без ліквідації якої неможливо сформувати дійовий, повноцінний, високоефективний ринок праці. Його бажано в перспективі розвивати в напрямку поступового переходу від олігополії до обопільної поліполії. По-третє, наведена класифікація обмежена дією певної кількості факторів, але на практиці існує значно більше ознак, за якими можна диференціювати ринки праці. До того ж кожна класифікаційна група має певні обмеження, тому що збудована з урахуванням однієї-двох ознак. Проте в сучасних умовах спостерігається сукупна, комплексна дія факторів, які поглиблюють диференціацію ринку праці на сегменти.
Аналізуючи сегментацію споживчого ринку, помічаємо, що це є процес суб'єктивного вибору, під час якого відбувається поділ споживачів на чіткі групи покупців, кожна з яких може потребувати окремих товарів або комплексів маркетингу. Фірма виявляє різні способи сег-ментування ринку, розробляє профілі одержаних сегментів, оцінює ступінь привабливості кожного з них, оцінює і відбирає один або кілька сегментів ринку для виходу на них зі своїм товаром, забезпечує товару конкурентне становище на ринку і розробляє детальний комплекс маркетингу. Суб'єктивність виявляється в тому, що ці дії здійснює виробник з метою визначення типу товару, який задовольнить певного споживача, рівня ціни, методів розповсюдження товару і методів стимулювання збуту. Споживач же в свою чергу також може здійснювати сегментацію ринку з метою придбання товару, який найкраще задовольнить його потреби за прийнятною ціною. Отже, виробник сегментує попит, а споживач - пропозицію на споживчому ринку.
Дещо складніша ситуація на ринку праці, яка зумовлена особливостями цього типу ринку. Але, як і в попередньому випадку, підходи до сегментації залежать від суб'єкта та його мети. Так, підприємець, маючи на меті започаткувати виробництво складної продукції, мусить проаналізувати сегментацію сукупної пропозиції робочої сили в даному регіоні з метою визначення можливості забезпечення виробництва наявними в регіоні кадрами або необхідності організації профнавчання чи залучення необхідної робочої сили з інших регіонів. У свою чергу виробники освітніх послуг, визначаючи свою нішу на ринку освітніх послуг, і молоді люди, які обирають профіль своєї майбутньої професії, мають проаналізувати стан ринку праці з погляду сегментації наявної та перспективної пропозиції робочої сили і робочих місць у даному регіоні. Певний інтерес до сегментації робочої сили і робочих місць мають також держава, профспілки та інші громадські організації, які ставлять собі за мету забезпечити зайнятість населення, достойний рівень життя кожному громадянинові, підвищуючи конкурен-тоздатність робочої сили на ринку праці за рахунок якості загальної та професійної підготовки та подаючи матеріальну допомогу безробітним і підтримку неконкурентоспроможним верствам населення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка праці і соціально-трудові відносини» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 5. РИНОК ПРАЦІ І ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ“ на сторінці 3. Приємного читання.
