Розділ «Тема 4 Історія грошового обігу в Україні зі середини XVIII ст. до 1917 року»

Після поділу українських земель між Російською та Австрійською імперіями наприкінці XVIII ст. і входженням Наддніпрянщини (Східної України) до Російської імперії, а Східної Галичини (Західної України) — до складу Австрійської імперії, усі згадки про національну грошову систему зникають. На підневільних українських територіях встановлюється грошова система держав-окупантів.

4.1. Монетне господарство Галичини у складі Австрійської імперії (середина XVIII — кінець XIX ст.)

Західноукраїнські землі після першого поділу Польщі 1772 року потрапили під владу Австрійської імперії (з 1867-го — Австро-Угорщини). Закономірно, що тут товарно-грошові відносини залежали від внутрішнього устрою Австрійської імперії. Таким чином, на середину XVIII ст. у грошовому обігу Австрії перебували дукати, талери, гульдени, а також крейцери таких номіналів: 1/4 талера; 20, 17, 7, 3, 1,5 крейцера (півторак), 1 крейцер, 3/4 крейцера (грешіль), 1/2 крейцера (денарій), 1/4 крейцера (пфенінг).

1762 року паперові гроші було запроваджено на галицьких землях. Держава гарантувала обмін паперових грошей (банко-цетлів) на мідну монету.

1775 року було видано цісарський патент, який унормовував грошове господарство Галичини. Саме цей патент встановлював карбування для Галичини монети вартістю 15 і 30 крейцерів.

А дещо пізніше, 1794 року в обіг для Галичини було випущено мідні монети номіналами 1 і 3 гроші.

Для обміну банкоцетлів 1807 року австрійський уряд відкарбував 15 і 30 крейцерів. 1811-го відбувся обмін банкоцетлів у співвідношенні 1 : 15.

1816 рік приніс ще одну яскраву подію у розвиток фінансово-економічних відносин Австрійської держави. Того року було засновано Австрійський національний банк, який провів обмін білетів за курсом 40 % вартості їх номіналу.

1857 року Австрія підписала монетну конвенцію з німецькими державами й одночасно провела грошову реформу.

На підставі цієї конвенції карбувались нові гульдени: австрійський, що дорівнював 2/3 талера, або 20 срібних грошів, і південно-німецький — 4/7 талера або 17 1/7 гроша.

Австрійський гульден (флорин) мав вагу майже 12,34 г (11,1 г чистого срібла (900° проби), і поділявся на 100 крейцерів (замість 60 до реформи 1857 p.). Флорини виготовлялись номінальною вартістю: 1/4; 1 та 2.

Для міждержавних розрахунків (як дотримання монетної конвенції 1857 р.) карбувались т. зв. загальносоюзні монети — 1/2 крони, 1 крона.

1870 року в Австро-Угорщині почали карбувати золоті монети вартістю 4 і 8 флоринів, вагою, відповідно, 3,2 і 6,5 г.

1892 року було запроваджено систему золотого монометалізму. За основу було прийнято золоту корону (крону). Вона дорівнювала 100 гелерам, в Угорщині — 100 філерам. Карбування крони тривало впродовж 1892 — 1918 років з різних металів. Так, для прикладу: 1, 2 і 5 корон — зі срібла; 10, 20 і 100 корон — зі золота (10 корон містить 3,049 г золота). Випущені були корони і в банкнотах: 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 1000, 10 000 корон.

Із запровадженням крони припиняється карбування гульдена, проте в обігу він залишався до 1899 р. (1 гульден = 2 коронам).

Австро-угорська корона була в обігу на західноукраїнських землях до 1918 року.

Після розпаду Австро-Угорщини (1918 р.) Австрія випускала австрійські крони, а Угорщина — угорські крони.

4.2. Історія грошей Росії кінця XVIII — ПОЧАТКУ XX СТ. (до 1917 р.) та її вплив на розвиток грошових відносин в Україні

Важливим етапом у розвитку товарно-грошових відносин Російської імперії кінця XVIII ст. стало запровадження перших паперових грошових знаків — асигнацій (1769 — 1843 роки — час існування). Започатковане 29 грудня 1768 року Маніфестом, виданим Катериною II (1762 — 1796), про введення асигнацій. Асигнації мали подвійне забезпечення: