Розділ 4. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Стаття 10. Державна санітарно-гігієнічна експертиза. Державна санітарно-гігієнічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об'єктів та пов'язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм.

Державна санітарно-гігієнічна експертиза передбачає:

— визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що безпосередньо чи опосередковано негативно впливають або можуть вплинути на здоров'я населення;

— встановлення відповідності об'єктів експертизи до вимог санітарних норм;

— оцінку повноти та обґрунтованості санітарних та протиепідемічних заходів;

— оцінку можливого негативного впливу небезпечних чинників, пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення.

Важливе значення має Закон "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення". Закон викладено в новій редакції (згідно із Законом України від 3 березня 1998 року № 155/98-ВР).

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) — особливо небезпечне інфекційне захворювання, що викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і через відсутність спеціальних методів профілактики та ефективних методів лікування спричиняє смерть.

Масове поширення цієї хвороби в усьому світі та в Україні зокрема створює загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричиняє важкі соціально-економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства. Боротьба з цим захворюванням є одним з пріоритетних завдань держави в галузі охорони здоров'я населення.

Наведемо деякі нормативно-правові акти щодо охорони здоров'я:

— Постанова Кабінету Міністрів від 24.04.1999, № 696 "Про затвердження Правил санітарної охорони території України";

— Постанова Кабінету Міністрів від 23.04.1999, № 667 "Про Комплексні заходи боротьби з туберкульозом";

— Постанова Кабінету Міністрів від 09.03.1999, № 341 "Про Програму профілактики СНІДу та наркоманії на 1999— 2000 роки";

— Постанова Верховної Ради від 19.02.1999, № 453 - ХІV "Про проект Закону України про захист населення від інфекційних хвороб";

— Постанова Кабінету Міністрів від 23.03.1998, № 357 "Про комплексні заходи для запобігання розповсюдженню хвороб, що передаються статевим шляхом".

Еколого-правове регулювання ґрунтується на законодавстві України з охорони навколишнього природного середовища, зокрема на Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також земельному, водному, лісовому кодексах, законодавстві про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону та використання рослинного і тваринного світу, а також передбачає мету, завдання, принципи та механізми забезпечення ефективного природокористування, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки.

У Законі визначені принципи охорони навколишнього середовища:

— пріоритетність вимог екологічної безпеки;

— гарантування екологічної безпеки для життя та здоров'я людей;

— екологізація матеріального виробництва;