• 2. Назва підрозділу, філії, підприємства, що перевіряється;
• 3. Найменування населеного пункту, на території якого здійснювалася перевірка;
• 4. Дата складання звіту;
• 5. Термін проведення перевірки відповідно до загального плану (плану-графіка) проведення внутрішнього аудиту - дати початку і закінчення перевірки;
• 6. Підстава проведення аудиту та мета (питання) перевірки; об'єкти) перевірки;
• 7. Період діяльності підприємства (структурного підрозділу), за який проведена перевірка;
• 8. Посади, прізвища, імена і по батькові осіб, що проводили і брали участь у перевірці;
• 9. Посади, прізвища, імена і по батькові керівництва підрозділу, що перевіряється (філії, підприємства);
• 10. Інші необхідні відомості.
Аналітична частина звіту містить систематизований виклад та обґрунтування аудиторського підходу до проведення аудиту, встановлення аудиторського ризику, обґрунтування вибору об'єктів перевірки. У даній частині документа наводиться підтвердження фактів порушень та недоліків у роботі, здійснених посадовими особами та виявлених у ході перевірки, або на те, що порушень не було встановлено, розкриття пов'язаних з цими фактами обставин, що мають значення для ухвалення правильного рішення за результатами перевірки. Висвітлюються також досягнення підприємства, позитивні результати діяльності.
За формою подання матеріалу спочатку висвітлюються суттєві зауваження, що мають змістовний характер для підрозділів та підприємства, а потім розкриваються зауваження за формою.
Підсумкова частина звіту містить загальний висновок аудитора про стан бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю і звітності щодо об'єкта перевірки, а також пропозиції щодо усунення виявлених порушень. При складанні звіту внутрішнього аудитора викладаються найбільш суттєві порушення, що значно спотворюють звітність, робиться загальний висновок про ступінь достовірності звітності з вказівкою порушень, що знижують її достовірність або ставлять під сумнів. Думка внутрішнього аудитора повинна бути підкріплена посиланнями на чинні законодавчі акти з розгорнутою аргументацією причин, що вплинули на висловлення ним такої думки. У документі повинно міститись посилання на документи підрозділу з визначенням розміру збитків, зловживань та порушень законодавства.
Звіт підписується керівником служби внутрішнього аудиту. Стилістика аудиторського звіту має бути близька до наукової, офіційно-ділової, для якої характерні:
• наявність понять, які використовуються переважно в офіційних документах;
• логічна його основа і неприпустимість використання образного викладу змісту;
• послідовність і точність викладу фактів, об'єктивність, чіткість і визначеність формулювань результатів дослідження;
• нейтральність і цілеспрямованість викладу змісту документів з елементами стандартизації ділової мови.
Додатками до аудиторського висновку можуть бути копії документів, каси, вибірки, розрахунки, обґрунтування у вигляді таблиць, схем, графіків, діаграм тощо.
Внутрішні аудитори здійснюють контроль за усуненням "слабких" з сторін та своєчасним проведенням заходів, рекомендованих на підставі перевірки. Такий контроль стосується кожної аудиторської перевірки, а відповідальність за контроль покладається на голову аудиторської групи, який повинен виконувати свої обов'язки, доки не буде представлений доказ, що заходів було вжито, а недоліки було усунуто.
Узагальнення результатів внутрішнього аудиту включає комплекс методичних прийомів групування і систематизації його результатів, необхідних для прийняття рішень щодо усунення виявлених недоліків у діяльності підприємства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аудит» автора Немченко В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 16. Використання результатів внутрішнього аудиту“ на сторінці 2. Приємного читання.
