Егоцентризм як крайній ступінь егоїзму позначається в підміні Загальних цілей організації цілями особистого або вузькогрупового характеру. Схильні до егоцентризму керівники агресивні у своїх прагненнях і дуже небезпечні для організації. Вони прагнуть досягти бажаних для себе або вузької групи осіб результатів незалежно від того, який збиток це може завдати іншим співробітникам і всьому підприємству в цілому. Егоцентризм може набути форми крайнього індивідуалізму й аморалізму, який знаходиться на межі криміналу.
Егоцентризм особливо чітко спостерігається в окремих керівників у перехідний період економіки, коли такого роду ОПР розуміють демократичні зміни як вседозволеність для влади забезпечених.
Заміна дійсного бажаним відбувається внаслідок надмірного оптимізму, недооцінки наявних труднощів, а також прагнення керівництва підтримати свій авторитет, показати себе здатним подолати будь-які перешкоди. Часто керівників такого типу ототожнюють з максималістами, які живуть майбутніми планами і проектами, новими ідеями, забуваючи повсякденні "дрібниці", з яких складається цілісна робота організації. Заміна дійсності бажаним баченням розвитку подій, по суті, є різновидом самообману, який призводить зрештою до зривів у діяльності організації і збитку.
Перераховані суб'єктивні недоліки рішень украй шкідливі для установи, а зрештою і для тих керівників, які їх допускають. Тому управлінському персоналу підприємства необхідний ефективний самоконтроль. З цією метою ОПР, ухвалюючи будь-яке рішення, повинна уявним поглядом перевірити себе стосовно того, чи:
• o об'єктивно оцінена ситуація;
• o випливає ухвалене рішення з конкретних умов;
• o не допущена нею упередженість, перестраховка, половинчастість;
• o не видається бажане за дійсне;
• o не надається перевага особистим цілям і амбіціям на шкоду загальній справі.
Безумовно, ці недоліки слід відрізняти від тих рішень, які приймає керівник при остаточному виборі, адже ОПР, ухвалюючи рішення, далеко не завжди розділяє думку системних аналітиків, які підготували найвигіднішу альтернативу, хай навіть і обґрунтовану математично та економічно. По-перше, за час розробки рішення могли пройти значні зміни в обстановці за рахунок її змінних чинників. По-друге, керівник володіє новою повною інформацією, про яку не могли знати розробники. По-третє, ними (розробниками), як правило, не враховувалися елементи соціального й етичного плану, на які зобов'язана звертати увагу ОПР. По-четверте, розробники альтернатив і використані ними методи (внаслідок різних причин) можуть не враховувати тих наслідків, які чекають організацію після реалізації тих чи інших рішень.
Тому, враховуючи визначені вище причини, керівник може вибрати менш ефективне рішення, яке при досить прийнятному (допустимому) результаті, дає можливість не тільки вирішити відомі йому суперечності, а й зберегти нормальний психологічний клімат у колективі та імідж підприємства.
Розділ 4. ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВЕ УПРАВЛІННЯ ТА УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суб'єктивні проблеми в розробці та ухваленні рішень“ на сторінці 2. Приємного читання.
