У зв'язку з тим, що сфера дій зі здійснення різних програм практично не обмежена, а за своїм змістом ці дії дуже розрізняються, то чіткого алгоритму генерації варіантів не розроблено. На практиці для цього здійснюється звичайний відбір можливих варіантів. При такому відборі послідовний аналіз кожного варіанта може бути практично нездійсненним. Розгляд декількох варіантів вибірково може призвести до того, що без уваги залишиться кращий. Тому для виявлення найкращих варіантів слід застосовувати спеціальні методи генерації варіантів: метод мозкового штурму або метод "Дельфі".
8. Розрахунок ресурсів і розробка варіантів їх використання.
Здійснення цього етапу ускладнене відсутністю нормативів споживання ресурсів за кожним варіантом заходів програми. Розробники програми стикаються іноді з таким фактом, коли відсутні навіть поточні нормативи споживання ресурсів. У програмі, яка складається на тривалий період, необхідно враховувати ще й динаміку нормативів у зв'язку з досягненнями науково-технічного і соціально-економічного прогресу. Тому виникає потреба у створенні нормативної бази розрахунку ресурсів.
На це питання необхідно звернути особливу увагу, оскільки використання помилкових нормативів може призвести до помилкової економічності збиткового варіанта і навпаки. У такому разі виконання відповідних заходів програми призведе до неминучих втрат. Тому при розробці нормативної бази необхідна ретельна перевірка розрахунків, яка проводиться експертним шляхом. Однак така перевірка не виключає критичного аналізу ступеня обґрунтованості прийнятих до розрахунків нормативів споживання ресурсів з найважливіших складових програми.
9. Системний аналіз варіантів дій і ресурсів.
На цьому етапі формування програми здійснюється комплексне оцінювання варіантів дій і використання ресурсів з погляду досягнення мети за якнайменших витрат. Якщо вдається всі параметри дій програми виразити кількісно, то при аналізі можна використовувати програмну матрицю. У літературі також рекомендується складання матриці дій і матриці споживання ресурсів.
При складанні великих комплексних програм розробка єдиної моделі оптимізації програми практично неможлива. Таке положення визначається наявністю багатьох умов і дій, які не можуть бути виражені кількісно, а також складністю моделі, яка не піддається вирішенню сучасними методами кількісного аналізу. Тому істотну допомогу в досягненні кращого результату може дати системний аналіз.
Вибір методів і прийомів системного аналізу визначається змістом завдань, які були включені у програму. Необхідно лише підкреслити, що на етапі аналізу слід враховувати ітеративний характер процесу, тобто послідовне наближення до мети. Оскільки далеко не всі можливі варіанти підпрограм, цілей, дій і ресурсів можуть бути визначені відразу, то у міру здійснення аналізу й виявлення розривів, розробники вимушені повертатися до попередніх етапів для пошуку та оцінювання нових варіантів.
10. Вибір оптимальних варіантів.
Після аналізу за кожною підпрограмою відбираються кращі варіанти дій і ресурси, що використовуються. Відповідно до цілей програми визначаються часткові критерії, а за можливості - загальний критерій. За основу критеріїв береться розмір витрат на реалізацію програми, час її реалізації і ступінь досягнення поставлених цілей.
11. Узагальнення матеріалів і складання програми.
Розрахунки й аналіз за кожною підпрограмою здійснюється відповідно до попередньо розробленого плану формування програми. Як зазначалося раніше, під час розробки програми у план можуть бути внесені необхідні корективи. На основі відібраних оптимальних або задовільних варіантів складається зведена програма.
. Зведена програма складається з двох частин. Перша частина становить власне програму і формується з табличного матеріалу, в якому виділяються переліки намічених дій з термінами їх здійснення та ресурсів, що використовуються, за виділеними підпрограмами. Крім того, складається зведений укрупнений перелік дій і ресурсів у цілому за програмою.
Друга частина оформляється у вигляді пояснювальної записки до програми. Вона складається з таких розділів: постановка проблеми, прогноз розвитку системи, обґрунтування розробки програми. У записці формулюються цілі, визначаються принципи деталізації програми за підпрограмами і визначається зв'язок "дерева цілей" з "деревом програм", принципи розробки варіантів дій і ресурсів. У цій частині подається перелік оброблених варіантів, обґрунтовуються прийняті критерії відбору варіантів, перераховуються найважливіші "гілки" відкинутих варіантів у "дереві програм". Слід також надати результати аналізу за підпрограмами; обґрунтування змін підцілей, які були прийняті при складанні програми; ступінь використання ресурсів у цілому за програмою і дотримання обмежень за ресурсами; розрахунки економічної ефективності програми з аналізом соціальних та економічних наслідків; план реалізації програми, виконавців і відповідальних за виконання програми.
Комплексні цільові програми широко використовуються на всіх рівнях управління економікою. На державному рівні можна назвати програму перспективного розвитку "Україна-2010", програми "Освіта (Україна XXI сторіччя)", "Діти України", щорічну програму діяльності Кабінету Міністрів України. На галузевому рівні характерним прикладом є довгострокова програма конверсії військового виробництва. На регіональному рівні значного поширення набули міжобласні комплексні програми економічного і соціального розвитку "Карпати", "Полісся", "Поділля". Розробляються комплексні програми і за окремими областями.
Розділ 5. АНАЛІЗ ВАРІАНТІВ І ПІДГОТОВКА ПРОЕКТІВ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Складові формування комплексної програми.“ на сторінці 2. Приємного читання.
