Приклад. На початок звітного періоду на підприємстві обліковувалося 150 одиниць матеріалу за ціною 10 грн за одиницю. Протягом звітного періоду підприємство придбало матеріалу:
• 30 одиниць за ціною 15 грн за одиницю;
• 40 одиниць товару за ціною 20 грн за одиницю.
У даному звітному періоді також було списано 70 одиниць матеріалу на потреби виробництва.
У нашому прикладі середньозважена собівартість складає: (150 х 10 + 30 х 15 + 40 х 20) / (150 + 30 + 40) = 12,50 (грн) Розрахунок середньозваженої собівартості представимо в табл. 2.15.
Таблиця 2.15
| Залишок матеріалу на початок місяця | 150 | 10,00 | 1500 |
| Придбано | |||
| Партія № 1 | 30 | 15,00 | 450 |
| Партія № 2 | 40 | 20,00 | 800 |
| Разом | 220 | 2750 | |
| Списаний матеріал | 70 | 12,50 | 875 |
| Залишок на кінець місяця | 150 | 12,50 | 1875 |
Метод ФІФО
Той же числовий приклад, застосуємо при списанні матеріалу методом ФІФО (таблиця. 2.16).
Як бачимо, використання різних методів оцінки запасів припускає списання різних сум на собівартість, що, кінець кінцем, впливає на фінансові результати.
Зауважимо також, що згідно п. 5.9 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку підприємств суб'єкти малого підприємництва, що не є платниками єдиного податку, ведуть податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів з 01.01.2003 р. тільки за двома методами: ФІФО або ідентифікованій вартості відповідної одиниці запасів. При цьому вживані методи обліку вартості запасів не можуть змінюватися протягом звітного податкового року.
Таблиця 2.16
| Залишок матеріалу на початок місяця | 150 | 10 | 1500 |
| Придбано | |||
| Партія № 1 | 30 | 15 | 450 |
| Партія № 2 | 40 | 20 | 800 |
| Разом | 220 | 2750 | |
| Списаний матеріал | 70 | 10 | 700 |
| Залишок на кінець місяця: | |||
| Партія № 0 | 80 | 10 | 800 |
| Партія № 1 | 30 | 15 | 450 |
| Партія № 2 | 40 | 20 | 800 |
| Разом | 150 | 2050 | |
Облік на складах і в бухгалтерії повинен забезпечувати чіткий контроль за наявністю, надходженням і вибуттям запасів. Місця зберігання товарно-матеріальних цінностей повинні бути належно підготовленими і надійними, щоб виключити псування чи крадіжки матеріалів. Кожне з них (склад, комора тощо) повинні мати відповідний шифр (номер), який обов'язково вказують у всіх первинних документах. Місця зберігання треба забезпечити необхідними контрольно-вимірювальними приладами (лічильниками, вагами, мірниками тощо), обладнати відповідними полицями, шафами, комірками, засіками та ін., на яких повинні бути ярлики, де вказані назви, інвентарні номери, шифри, ціна матеріалів, вимірники (тонни, кілограми, грами, штуки, кубометри, літри), за якими обліковують ці матеріали. Шифри розробляють за серійною системою. Особливо важливе застосування таких шифрів на тих малих підприємствах, де значна кількість комплектуючих матеріалів, подібних за зовнішнім виглядом, майже однакових за вартістю. Що ж до запасних частин, без цих шифрів тут не обійтися. Зокрема, шифр 203111 може бути присвоєний такому найменуванню як акумулятори автомобільні. Перша цифра 2 означає клас, друга - синтетичний рахунок 0 "Виробничі запаси", третя 3 - субрахунок "Запасні частини", четверта 1 - групу "Акумулятори автомобільні", п'ята і шоста 11 - марку акумулятора.
Усі товарно-матеріальні цінності, що знаходяться у місцях їх зберігання, відносять під звіт матеріально відповідальним особам (завскладом, комірник), з якими має бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Право отримувати для виробничих потреб матеріали мають відповідальні працівники, яких затверджують на початку року наказом керівника малого підприємства.
Записи операцій із надходження чи вибуття матеріалів у книгах чи картках проводить завскладом (або бухгалтер складу) на підставі первинних документів (прибуткових ордерів, актів про приймання матеріалів, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-закупівельних актів, приймально-здавальних накладних).
На кожен номенклатурний номер матеріалу відкривається окрема картка. На підставі первинних документів в картках складського обліку матеріалів проводяться записи з надходження і видачі матеріалів та щодня виводяться їх залишки. На перше число місяця проводиться звірка даних складського обліку з обліком у бухгалтерії, тобто кількісні залишки матеріальних цінностей за картками складського обліку звіряються з кількісними залишками в регістрах аналітичного обліку матеріальних цінностей.
На підставі записів у книгах чи картках складського обліку матеріально відповідальні особи складають реєстр приймання-здачі документів (або звіт про рух матеріалів) у двох примірниках, до якого прикладають усі первинні документи; один із них разом з первинними документами передають у бухгалтерію в установлені строки. У кінці кожного місяця залишки з книг чи карток складського обліку записують у сальдову відомість (книгу), яка знаходиться у бухгалтерії.
У бухгалтерії малого підприємства, як правило, ведуть лише вартісний облік товарно-матеріальних цінностей, оскільки кількісний забезпечується на складах. У той же час тут у сальдових відомостях є інформація про наявність товарно-матеріальних цінностей на початок і кінець кожного місяця.
Крім того, що у бухгалтерію надходять усі первинні документи на оприбуткування матеріалів, тут спочатку виписують первинні документи на їх видачу у виробництво чи на реалізацію, які після виконання повертаються назад разом із реєстрами приймання-здачі
(звітами про рух матеріалів). Але навіть зовнішні документи (товарно-транспортні накладні), як правило, надходять на підприємство на основі виписаних тут довіреностей на отримання матеріалів від постачальників.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік та оподаткування підприємств малого бізнесу» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Метод середньозваженої собівартості“ на сторінці 1. Приємного читання.
