А це ось… Звичайна осичина, а як поставилася! Глянеш звіддаля — велетень та й годі.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Восени молоденький ялинник розщедрився на рижики. Діти нишпорили там із кошиками і знічев’я позбиткувалися над двома деревцями: в одної ялинки обламали нижні гілки, а в другої знесли верха.
Минули роки. Ялинник той підріс, посоліднішав. Але грибів у ньому чомусь не стало. Не стало та й годі.
Якось узимку я навідався туди. Ялинки вже давно перегнали мене ростом. Пошкоджені теж росли собі, як і інші. І було тут так злагідно, затишно і святково.
Навідався я просто так. А ялинник узяв та й подарував мені на згадку ось таке спостереження: на місце колись відламаного верха одна поперед одної потяглися одразу чотири ближні гілки — кожній з них, видно, хотілося бути верхом; а на місце обчімханих нижніх гілляк не потяглася жодна з сусідок…
ШИШКИ
Якось узимку пішли ми з Інною до лісу. От гуляємо собі, коли Інна й запитує:.
— А чого на цій сосні всі голки обсипалися?
— Це не сосна, — відповідаю, — а осика.
— Ні, тату, сосна, — заперечує донька. — Бачиш, під нею шишки лежать.
Дійсно, сніг під деревом густо встелений сосновими шишками.
— Он воно що! — усміхаюся. — Ну, якщо вже ти така спостережлива, то давай постоїмо і подивимося на це дерево. Тільки умова: тихенько-тихенько.
Постояли. І що ж? Через якийсь час — пурх! Підлітає до дерева дятел. Із шишкою в дзьобі.
А на осиці одна гіллячка відчахнута. Дятел застромив шишку в розщепину і давай з неї насіння вилущувати. Розщепина вузька, шишка міцно в ній тримається, от дятлові й зручно обідати. Винахідливий!
Інна дивиться, аж подих затаїла — цікаво!
Вилущив птах шишку і бух її на сніг. Та й сам полетів. Певно, по іншу шишку подався.
— Тепер зрозуміла, — питаю, — чого під осикою соснові шишки лежать?
СІВАЧІ
Сніг у нашому парку ніколи не буває зовсім-зовсім білий. То там, то тут на ньому чорні цяточки. Більші, менші, а то й зовсім малюсінькі. Скільки б снігу не насипало, а завжди видно цяточки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ключ-трава» автора Шморгун Євген на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (4)“ на сторінці 2. Приємного читання.
TextBook