Казали, ніби сюди впав з неба метеорит і це від нього утворилася безодня. А ми вірили, що звідси веде підземна протока аж до самого моря.
В дитинстві ми боялися безодні, сторонилися її. Якось моторошно робилося від її таємничої теміні. І галаслива наша ватага, завзято обносячи горіхи в ліщиннику, ніколи не всідалась на спочинок біля цього джерела.
…Поле… Перелісок… Гора…
А де ж ліщинник?! Під горою голо-голісінько…
Вже потім завважую: ні, тут зовсім не так уже й голо, на місці ліщинника тепер ряботять пагони кукурудзи.
Збоку біля стежки — калюжа, напівзакидана усяким ломаччям. По тоненькій цівочці, що звідтіля в’юниться, здогадуюсь: десь на її дні тліє живець джерельця.
Далі — знову кукурудзяні цибухи…
А де ж безодня?
Погляд мій ще раз зупиняється на жалюгідній калюжі. «Невже?!» — пронизує здогад.
А тоненький струмочок сочиться по сірій зморшкуватій землі, мов сльоза на старечій щоці…
ЩАСТЯ
— Знайшов! Щастя знайшов! Глянь, мамо, яка гарна п’ятірочка!..
Біжить хлоп’я через подвір’я, поспішає скоріше показати п'ятипелюсткове «щастячко», знайдене на квітучій бузковій гілці.
І стільки тієї радості в голосі хлоп’яти!
— Знайшов!..
Як, можливо, було і в його прадіда сто років тому.
Як, можливо, буде і в його правнука через сто років.
Для щастя іноді так небагато треба…
КРИЛА
Травинка гойдалася просто перед моїми очима. І поки я обідав, по ній аж двоє пройшлося.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ключ-трава» автора Шморгун Євген на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Євген Шморгун Ключ-трава“ на сторінці 5. Приємного читання.
TextBook