— Все одно… Я краще біля вас посиджу, подивлюся.
А малеча — в коло, та вже й заводить:
Зеленая ріпко,
Держись кріпко!..
Ліванов приплескує в долоні:
— У нас із вами сьогодні день ріпки.
І собі тихесенько підспівує вслід за малечею:
Зеленая ріпко,
Держись кріпко!..
Навіть забувся про книжку — так і лежить на траві розкритою. Тільки лагідне сонце зацікавлено заглядає в неї, вчитується в рівненькі рядки, немов хоче пересвідчитися, що видрукувано її в типографії Чорноморського штурманського училища саме нинішнього, 1799-го, року.
Первісток
Дорога врунилася споришем, і ступати по ній було легко, аж лоскітно, а обабіч хилило половіючий колос вигонисте жито. І так було довго, і хотілося, щоб так було й було. А коли дорога добігла до вершини горба — попереду відкрилася голуба широчінь Дніпра, вітрець війнув прохолодною вологою, аж на губах відчувався її доторк. І ще дужче захотілося, щоб так було й було.
Але враз невідомо де заспівала флейта. Свиснула лунко, розгонисто і… збудила його.
Проте Шевченко так і лежав із заплющеними очима. Праглося, щоб і далі розмотувала свій неквапний сувій заспоришена дорога і щемно хмелили дніпровські погідні виднокола.
Але продовжити видиво не вдавалося. Не було бажання й підводитися — це ж знову до самого вечора мулятиме погляд сіра безмежність пустелі, мулятиме слух брутальна лайка фельдфебеля. Бо коли на світі десь щось і змінюється, то тільки не тут, в Новопетровському укріпленні, на дикому Мангишлаці, облизаному безжальними сухими вітрами.
Фійю-у!.. Фійю-у!..
«О, та ж це вивільга грає на флейті! Ось хто мене розбудив — вивільга!»
Він розплющує очі і одразу ж у зелених вербових косах помічає золотисту птаху. Знайома гостя. Цього літа вона вже не вперше висвистує у вербовому міжгіллі.
— Тарасе Григоровичу, ви вже не спите?
Андрій Обеременко нагодився, городник.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ключ-трава» автора Шморгун Євген на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Євген Шморгун Ключ-трава“ на сторінці 115. Приємного читання.
TextBook