БВфдз - балансова вартість фінансової дебіторської заборгованості, строк погашення якої згідно з умовами договору не перевищує трьох місяців, визначена банком (без урахування суми раніше сформованого резерву);
ПРфдз - показник ризику фінансової дебіторської заборгованості, що визначається банком згідно чинного законодавства (таблиця 18.3).
Таблиця 18.3. ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА РИЗИКУ ФІНАНСОВОЇ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ
| від 0 до 7 | І - найвища | 0 |
| від 8 до 30 | ІІ | 0,20 |
| від 31 до 90 | ІІІ | 0,50 |
| від 91 до 180 | ІV | 0,80 |
| понад 180 | V - найнижча | 1,0 |
Примітка. Розрахунок кількості календарних днів прострочення боргу за заборгованістю, яка обліковується за балансовими рахунками групи "Дебетові суми до з'ясування", починаючи з п'ятого робочого дня після дня списання коштів з рахунку банку.
Окремо, на кожну звітну дату розраховується розмір резерву за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю за такою формулою:
Рдзг = БВдзг - БВдзг х (1 - ПРдзг), (18)
де: Рдзг - сума резерву за дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю;
БВдзг - балансова вартість дебіторської заборгованості за господарською діяльністю, визначена банком (без урахування суми раніше сформованого резерву);
ПРдзг - показник ризику дебіторської заборгованості за господарською діяльністю, що визначається банком, згідно чинного законодавства (табл. 18.4).
Таблиця 18.4. КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА РИЗИКОМ
| дебіторська заборгованість за капітальними вкладеннями | інша дебіторська заборгованість за господарською діяльністю | |||
| 1 - 90 | 1 - 30 | до 7 | І - найвища | 0 |
| 91 - 180 | 31 - 90 | до 30 | ІІ | 0,20 |
| 181 - 270 | 91 - 180 | до 90 | ІІІ | 0,50 |
| 271 - 360 | 181 - 270 | до 180 | IV | 0,80 |
| понад 361 | понад 270 | понад 180 | V - найнижча | 1,0 |
Слід зазначити, що безнадійна дебіторська заборгованість списується за рахунок резерву за рішенням правління банку і в подальшому враховується за позабалансовими рахунками до закінчення строку позовної давності.
2.3.3 Резерв, що формується за операціями з придбання цінних паперів є спеціальним резервом, що формується залежно від класифікації цінних паперів (далі - ЦП) за відповідним портфелем (на продаж чи до погашення), видом цінних паперів (боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком) та їх оцінкою (за справедливою вартістю, за собівартістю або за амортизованою собівартістю). Не формується резерв за цінними паперами, які емітовані центральними органами виконавчої влади та Національним банком України, а також за вкладеннями в акції (частки) бірж, депозитаріїв, платіжних систем, бюро кредитних історій.
Для визначення розміру резерву банк повинен оцінити ризик за цінними паперами. А саме:
• якщо ЦП має активний ринок, а його справедлива вартість визначається банком за даними оприлюднених котирувань ЦП, унесених до біржового реєстру, то резерв формується на суму накопиченої уцінки за цими ЦП на дату розрахунку резерву (тобто, на суму перевищення балансової вартості такого ЦП (без урахування суми раніше сформованого резерву) над його ринковою вартістю);
• якщо ЦП не мають активного ринку (дані не оприлюднюються), то резерв формується на суму перевищення балансової вартості такого ЦП над теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків за цим ЦП, зваженою на показник його ризику, розрахований банком за результатами комплексного аналізу фінансового стану емітента, поточної вартості цінних паперів, грошових потоків і доходів за цінними паперами, а також усієї наявної в банку інформації про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку.
Слід зазначити, що комерційні банки для покриття можливих фінансових ризиків у складі власного капіталу також формують резервний фонд для покриття збитків комерційного банку за операціями, які він проводить та виплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цього недостатньо прибутку. Наявність такого резервного фонду забезпечує фінансову стійкість банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності та зменшує вірогідність банкрутства банку. Більш докладно його було розглянуто у темі 3 модуля 1 "Операції банку з формування власного капіталу".
У цілому, резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонд гарантування вкладів громадян створюються за рахунок відрахувань від прибутку і включаються до власного капіталу банку.
2.4 Управління власним капіталом - є важливою складовою управління фінансовою стійкістю банку, оскільки власний капітал банку являє собою грошові кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, тобто забезпечують економічну самостійність та, відповідно, фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. Важливою функцією власного капіталу є захисна, тому його розмір перебуває під суворим контролем Національного банку, використовується для виконання регулятивних функцій, а відносні показники достатності власного капіталу є провідними в системі управління фінансовою стійкістю банку і тому враховані в методиці визначення адекватності капіталу, прийнятої Базельським комітетом по банківському нагляду. Ця методика ґрунтується на взаємозв'язку структури власного капіталу і врахуванні кредитного ризику активів та позабалансових зобов'язань. Основні стандарти угоди єдині для всіх банківських установ країн, що підписали чи приєднались до Базельскої угоди.
Слід зазначити, що основним внутрішнім джерелом формування власного капіталу є прибуток (прибуток минулих років), а стабільне зростання вказаної складової і є свідченням стабільного положення банку на ринку банківських послуг. Тим самим, хоча капітал - це найважливіший індикатор фінансового стану банку, але неможливо протягом тривалого часу підтримувати його стабільний стан без адекватних доходів. Прибуток і капітал взаємно підкріплюють один одного. Стабільна прибутковість дає змогу збільшити капітал, оскільки банк може використати весь чистий дохід для поповнення своєї бази капіталу.
• 2.5. Управління прибутковістю, яке є орієнтиром для всього процесу управління, оскільки прибуток є фінансовим результатом діяльності комерційного банку, що, в основному, залежить від співвідношення доходів і витрат цього банку (прибуток - це перевищення доходів над витратами). Саме прибуток характеризує стійкість кредитної установи та є необхідним для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг. Резерви зростання дохідності звичайно знаходять у підвищенні ефективності використання активів через збільшення питомої ваги дохідних активів та скорочення питомої ваги недохідних активів. Не випадково концепція "високорентабельної банківської діяльності", яка доволі поширена в США, базується на трьох "китах":
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківські операції» автора Прасолова С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку“ на сторінці 7. Приємного читання.
