• кількісна та якісна оцінка (вимірювання) ризику - точне і своєчасне вимірювання ризиків є надзвичайно важливим компонентом ефективного управління ризиками. За допомогою різноманітних методів оцінюється розмір (величина) ризику як сума можливих втрат, ймовірність настання негативної події та тривалість періоду впливу ризику;
• мінімізація ризиків - у процесі мінімізації банківських ризиків банк може вдатися до різних методів, більшість яких розглядалась вище у взаємозв'язку зі здійсненням окремих банківських операцій. Вибір методу або групи методів управління банківськими ризиками залежить від стратегії конкретного банку;
• моніторинг ризику - здійснення постійного контролю за рівнем ризику з механізмом зворотного зв'язку, що дозволяє своєчасно відстежувати рівні ризиків. Звіти про моніторинг мають бути регулярними, своєчасними, точними.
Слід відмітити, що кожний комерційний банк має свої переваги і на основі цього виявляє ступінь ризику, на який може наражатися. Тобто вирішує, який рівень ризику для нього прийнятний, і шукає способи, як уникнути небажаних ризиків. Подібні дії в економічній науці називаються системою керування ризиками або ризик-менеджментом. Процес ризик-менеджменту в банку повинен охоплювати всі його структурні рівні - від управлінського (спостережної ради та правління) до рівня на якому безпосередньо приймаються або генеруються ризики (бек-офіси, фронт-офіси) тощо.
До процесу ризик-менеджменту мають бути залучені такі функціональні та структурні підрозділи банку:
• o спостережна рада - у межах своїх функцій та відповідальності перед власниками банку, вкладниками, іншими контрагентами та органами банківського нагляду;
• o правління банку - у межах своїх повноважень та відповідальності перед спостережною радою банку, клієнтами та органами банківського нагляду;
• o підрозділ із ризик-менеджменту - у межах своїх функцій щодо виявлення, кількісної та якісної оцінки, контролю та моніторингу ризиків.
• o бек-офіси і фронт-офіси - у межах своїх функцій прийняття банком ризиків згідно з установленими повноваженнями.
Враховуючи, що будь-які активні прибуткові банківські операції є ризиковими, тобто супроводжуються ймовірністю фінансових втрат для покриття яких банки мають формувати адекватні за розмірами резерви, що дозволяє підвищити надійність та стабільність банківської системи, забезпечити захист кредиторів і вкладників банків.
Банки формують резерви усіма ризиковими активними операціями: кредитними, операціями з розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках, операціями з придбання цінних паперів, дебіторською заборгованістю тощо.
2.3.1. Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, що формується для покриття кредитного ризику, який визначається розміром ймовірних збитків, що можуть бути завдані в результаті їх кредитної діяльності. Відповідно, банки зобов'язані створювати резерви за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за депозитами, кредитами іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг) тощо. Також формується резерв за фінансовими зобов'язаннями - гарантіями, поручительствами, акредитивами та акцептами, зобов'язання з кредитування, що надані банкам та клієнтам.
Резерв не формується за кредитними операціями між установами в системі одного банку (а для банків із 100% іноземним капіталом - за розрахунками з материнською компанією), а також за коштами в іноземній валюті, що перераховані Національному банку України,
Оцінка кредитних ризиків для створення резерву здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.
Порядок оцінки кредитів та формування резервів розглядаються кредитними комітетами банків (у філіях та відділеннях - кредитними комісіями). Відповідно, за порядком створення і використання резерву за кредитами, наданими банками здійснюється нагляд з боку НБУ.
Слід враховувати, що окремі особливості формування резерву за кредитами, що враховують визначення розміру резерву на індивідуальній основі як суму перевищення балансової вартості кредиту (без урахування суми раніше сформованого резерву) над теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків за цим кредитом показано вище, у темі 10 відповідно до формули (10.1). Резерв під кредитні ризики формується окремо для кредитів, наданих юридичним і фізичним особам - боржникам.
Кошти резерву під кредитні ризики формують за рахунок витрат банку та використовують для списання боргу за кредитними операціями, які віднесено до V (найнижчої безнадійної) категорії якості. Така безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву за рішенням правління банку згідно акту.
За недостатності коштів загального резерву для погашення кредитної заборгованості, комерційний банк покриває збитки від кредитної діяльності за рахунок зменшення своїх фондів, нерозподіленого прибутку минулого року.
Класифікація кредиту за ступенем ризику та визначення категорії кредитної операції проводиться за наступними критеріями:
• o оцінка фінансового стану боржника - юридичної особи за класами від 1 до 9 (з урахуванням динаміки фактичних значень інтегрального показника, коефіцієнта покриття боргу тощо), та фінансового стану боржника - фізичної особи за класами від А до Г (з урахуванням значень якісних і кількісних показників);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківські операції» автора Прасолова С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 18. Операції із забезпечення фінансової стійкості банку“ на сторінці 5. Приємного читання.
