Основні переваги від акредитивної форми міжнародних розрахунків має експортер, оскільки це - єдина форма розрахунків (крім гарантійних операцій банків), яка містить зобов'язання банку провести платіж, тобто підтверджений акредитив надає бенефіціару (експортеру) гарантію платежу з боку ще одного банку, також акредитив дає змогу нейтралізувати окремі валютні та політичні ризики, крім того, підпорядкованість Уніфікованим правилам дає змогу використовувати акредитивну форму розрахунків фактично з усіма країнами світу.
З іншого боку, позитивним для імпортера є те, що акредитивна форма розрахунків надає можливість контролювати (через банки) виконання умов угод експортером.
У цілому, використання акредитивної форми у міжнародних розрахунках можна порекомендувати у таких випадках:
• коли між експортером та імпортером укладаються перша угода чи угоди на великі суми і тривалі терміни комерційного кредиту, або ж угоди з імпортерами країн, які перебувають у складному економічному становищі і для яких характерні низька культура оплати;
• кредитоспроможність покупця викликає сумнів;
• наявні валютні й інші обмеження у країні імпортера тощо.
Слід зазначити, що в доповнення до інкасо і документарного акредитиву для розширення можливостей одержання кредиту і валютної виручки можуть використовуватись переказні векселі (тратти), які виставляються експортером на імпортера. Це пов'язано з тим, що з розвитком товарно-грошових відносин та інтернаціоналізацією господарських зв'язків вексель став універсальним кредитно-розрахунковим документом.
При розрахунках з використанням векселя експортер передає тратту і товарні документи на інкасо своєму банку, який одержує валютний платіж з імпортера. Імпортер стає власником цих документів тільки після оплати або акцепту тратти. Строк оплати векселя при експортних поставках у кредит визначається за домовленістю сторін. Використовуючи один вексель як засіб платежу, можна погасити декілька різних грошових зобов'язань за допомогою передавального надпису (індосаменту) на цьому векселі.
2. Основним різновидом недокументарних форм міжнародних розрахунків є банківський переказ - просте доручення комерційного банку своєму банку кореспонденту сплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок переказувача іноземного отримувача (бенефіціара). При цьому комерційні документи (рахунки-фактури, транспортні та інші) спрямовуються за цієї форми розрахунків від експортера імпортеру напряму, минаючи банки.
Банківські перекази здійснюються в безготівковій формі на підставі платіжних доручень, що адресуються одним банком іншому (іноді з використання банківських чеків або інших платіжних документів). Такі платіжні доручення в іноземній валюті оформлюються відповідно до вимог Положення "Про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів", затвердженим постановою Правління НБУ від 28.07.2008р. № 216.
Платіжні доручення в іноземній валюті приймаються уповноваженим банком до виконання протягом 30 днів, починаючи з дня їх оформлення (день оформлення не враховується).
Найбільш поширеними серед українських банків засобами передавання платіжних доручень іноземним банкам-кореспондентам є телекс та -.W.I.F.T.: уповноважені банки переказують кошти в іноземній валюті за дорученнями суб'єктів господарської діяльності на основі заяви на переказ та копії зовнішньоекономічного договору. На основі даних, що містяться у заяві, банківський працівник здійснює комп'ютерний набір тексту платіжного доручення і направляє його через телекомунікаційні системи відповідному банку-кореспонденту.
З іншого боку, при використанні банківського переказу в розрахунках за експортовані товари та надані послуги банк виконує платіжні доручення іноземних банків - кореспондентів з виплати коштів на користь переказоотримувачів як клієнтів свого банку, так і клієнтів своїх банків-кореспондентів.
Особливості документообігу за банківськими переказами показано на рис. 13.3.
Рис. 13.3. Схема документообігу за банківським переказом
Пояснення до рис. 13.3:
• 1. Після укладення контракту, клієнт - переказодавець (імпортер) оформляє заяву на переказ в трьох екземплярах (тільки перший екземпляр підписується уповноваженими особами) та подає її до власного банку.
• 2. Банк імпортера проводить переказ грошових коштів до банку експортера на підставі платіжного доручення, користуючись конкретними вказівками, які містяться в ньому.
• 3. Банк експортера зараховує грошові кошти на розрахунковий рахунок експортера-переказоотримувача.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківські операції» автора Прасолова С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 13. Торговельні операції банків в іноземній валюті“ на сторінці 5. Приємного читання.
