Для ведення аналітичного обліку в автоматизованому режимі з метою збереження інформації і підготовки звітності банками кожен окремий об'єкт аналітичного обліку характеризується набором параметрів. Ураховуючи високий ступінь автоматизації ведення бухгалтерського обліку, передбачено низку параметрів для автоматизованого виконання завдань, наприклад, для нарахування відсотків, складання додаткових фінансових звітів за окремими видами операцій (кредитних, депозитних і т. д.).
Номер аналітичного рахунка вказує на зовнішнє подання ідентифікатора при розрахунках та в банківських документах. Номер має до 14 цифр. Перші п'ять жорстко регламентовано, інші банк формує самостійно. Усі номери рахунків аналітичного обліку формуються за схемою, вказаною на рис. 1.9.
Рис. 1.9. Формування номера аналітичного рахунка
Параметри контрагентів банку - це обов'язкові параметри, які деталізують інформацію про контрагентів. До них належать: код контрагента, ідентифікаційний код, резидентність, код держави, ознака інсайдера, інституційний сектор економіки, форма власності, галузь економіки, вид економічної діяльності. Визначаючи параметри контрагентів (а це набір цифр), бухгалтерський апарат банку не мусить запам'ятовувати їх значення. Для цього формується картка клієнта, де записані всі значення цифр, що входять до номера аналітичного рахунка.
Параметри документів, що є стандартизованими реквізитами документів, необхідні для проведення банками розрахункових, або касових операцій. Національним банком України визначено чотири параметри документів:
► символ касових оборотів;
► код контрагента;
► код операції;
► код країни платника.
Параметри договорів і аналітичних рахунків деталізують інформацію щодо операцій, які здійснює банк. Залежно від організації роботи в банку, його можливостей, банк самостійно вирішує, які параметри слід відносити до параметрів рахунків, а які - до параметрів договорів.
В останній робочий день місяця банки здійснюють контроль відповідності даних аналітичного і синтетичного обліку.
Методи перевірок відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку, які банк визначає самостійно, можна поділити за такими категоріями.
• 1. Перевірка узгодження - здійснюється за допомогою порівняння проміжних і остаточних підсумків. Порівнюють дані, враховані в системах аналітичного і синтетичного обліку, а отже, і в різних носіях інформації (первинних облікових документах, щоденному оборотно-сальдовому балансі, оборотно-сальдових відомостях, особових рахунках).
• 2. Перевірка перенесення - визначається правильність перенесення даних з одного носія інформації на інший.
• 3. Перевірка підрахунків (обчислень) - її метою є встановити правильність суто числових розрахунків.
Суми, відображені на рахунках аналітичного обліку, мають відповідати сумам, відображеним на рахунках синтетичного обліку. За умови автоматизації банківської діяльності, зокрема обліку, перевірки відповідності даних аналітичного обліку даним синтетичного виконуються автоматизовано.
Таким чином, банк має змогу контролювати операції як за змістом, так і за формою. Крім того, дані аналітичного обліку становлять базу економічного аналізу та використовуються для складання статистичної і фінансової звітності.
Зміст і вимоги до операційної діяльності в банках
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фінансовий облік у банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація аналітичного і синтетичного обліку в банках“ на сторінці 3. Приємного читання.
