Надані кредити первинно оцінюють і відображають у бухгалтерському обліку за собівартістю (в сумі фактично наданих коштів, уключаючи комісійні та інші витрати, що безпосередньо пов'язані з цими операціями).
Зменшення корисності фінансового активу або групи фінансових активів банк має визнавати, якщо є об'єктивне свідчення зменшення їх корисності внаслідок однієї або кількох подій, які відбулися після первинного визнання активу, і така подія (або події) впливає на попередньо оцінені майбутні грошові потоки від фінансового активу або групи фінансових активів, які можна достовірно оцінити.
Основними подіями, що свідчать про зменшення корисності фінансового активу, можуть бути:
• а) фінансові труднощі позичальника;
• б) порушення умов договору (невиконання зобов'язань, прострочення сплати процентів або основної суми боргу);
• в) висока ймовірність банкрутства або фінансова реорганізація позичальника;
• г) надання банком пільгових умов з економічних або юридичних причин, пов'язаних із фінансовими труднощами позичальника, яких банк не розглядав за інших умов;
ґ) зникнення активного ринку для фінансового активу внаслідок фінансових труднощів.
Наявна інформація про зменшення попередньо оцінених майбутніх грошових потоків для групи фінансових активів з часу первинного їх визнання (хоча це зменшення не може бути ідентифіковано з окремим фінансовим активом у групі) включає таке:
► негативні зміни платіжного статусу позичальника в групі;
► зміни економічних умов, що впливають на виконання зобов'язань за активами в цій групі.
Якщо балансова вартість активів перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування, то визнається зменшення їхньої корисності. Зменшення корисності в бухгалтерському обліку відображається шляхом формування спеціальних резервів за рахунок витрат банку.
Банк визначає суму резерву як різницю між балансовою вартістю наданого кредиту та теперішньою вартістю оцінених майбутніх грошових потоків (за винятком майбутніх кредитних збитків, які не були понесені), дисконтованих за первинною ефективною ставкою відсотка.
Банк спочатку визначає наявність об'єктивних доказів зменшення корисності окремо для кожного фінансового активу, що оцінюється на індивідуальній основі.
Якщо немає доказів зменшення корисності для окремо оціненого фінансового активу (незалежно від його суттєвості, то банк уключає фінансовий актив до групи фінансових активів з подібними характеристиками кредитного ризику й оцінює його на портфельній основі. Портфельну оцінку майбутніх грошових потоків у групі фінансових активів банк здійснює з метою визначення зменшення корисності на основі досвіду фактичних збитків за попередній період для активів із характеристикою кредитних ризиків, подібною до характеристики цієї групи.
До портфельної оцінки на зменшення корисності не включають фінансових активів, які окремо оцінюють на зменшення корисності (індивідуальна основа) і за якими визнають збитки від цього. Виключають з оцінки на портфельній основі окремі фінансові активи, за якими визнають збитки від зменшення корисності, і в подальшому оцінюють їх на індивідуальній основі.
Спеціальні резерви на покриття можливих втрат за наданими кредитами обліковують на рахунках:
• 1590 КА Резерви під заборгованість інших банків за кредитними операціями
• 2400 КА Резерви під кредити, що оцінюються на індивідуальній основі
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фінансовий облік у банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бухгалтерський облік формування та використання спеціальних резервів на покриття можливих втрат за наданими кредитами“ на сторінці 1. Приємного читання.
