Співпраця комерційних банків та страхових компаній в організації авіаційного страхування

Фінансова діяльність і корпоративна стратегія комерційних банків. Корпоративні основи здійснення фін

• комплектність (майнове, особисте, відповідальності);

• великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;

• дія полісів за межами України;

• значна акумуляція ризиків;

• необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.

Законодавча база авіаційного страхування. Правове забезпечення цього виду страхування дуже різноманітне. Воно містить норми міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналась наша держава; нормативні акти міжнародних організацій цивільної авіації, членом яких є Україна (ІКАО, ІАТА); норми внутрішніх законодавчих актів, що регулюють діяльність як цивільної авіації, так і страхування.

Розглянемо основні конвенції, що регулюють питання відповідальності повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажу і зрештою встановлюють вимоги до лімітів покриття в авіаційному страхуванні.

• Варшавська конвенція 1929 року та поправки до неї, відомі як Гаазький протокол 1955 року (збільшення ліміту відповідальності за смерть чи тілесні ушкодження від 125 до 250 тис. золотих франків). Офіційною мовою Конвенції є французька.

• Гвадалахарська конвенція 1961 року, яка встановлює відповідальність між фактичним авіаперевізником та перевізником за договором і особливо важлива в разі врегулювання питань страхових відшкодувань при спільній експлуатації літака кількома авіаперевізниками.

• Римська конвенція – установлює ліміти відповідальності перед третіми особами всіх авіаперевізників.

• Монреальські протоколи ІСАО – 1, 2, 3, 4 (International Civil Aviation Organization – Міжнародна організація цивільної авіації) замінили золотий франк на Спеціальні права запозичення (SDR – Special Drawing Right);

У травні 1999 року на дипломатичній конференції у Монреалі було укладено Конвенцію ІСАО. її мета – повністю замінити систему Варшавської конвенції. Конвенцію ІСАО підписали 53 держави, а набере вона чинності після того, як її ратифікують 30 держав.

До найважливіших правових актів належать також різноманітні резолюції ІАТА (International Aviation Transport Association) із питань вантажних авіаперевезень; Повітряний кодекс України (1993 р.), статті 103 і 105; Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 1989 року за № 1083 "Про порядок та умови здійснення обов'язкового авіаційного страхування"; Закон України "Про страхування".

Надзвичайно важливими при укладанні договорів з авіаційного страхування є визначення й тлумачення понять і термінів як авіаційних, так і страхових. Багато спірних питань при врегулюванні страхових виплат постає через те, що терміни конвенцій перекладаються по-різному. Тому кожен законодавчий акт чи конвенція має офіційну мову, якої і дотримуються, розглядаючи питання в судах різних країн. Наприклад, у Варшавській конвенції, мовою якої є французька, вживається лише слово "aerodrome", тоді як у наступних конвенціях (ІАТА та ІСЮ) використовується англійське "airport", хоча різниця між поняттями "аеродром" та "аеропорт" у сучасній цивільній авіації істотна.

Саме тому уніфіковані умови авіаційного страхування, що застосовуються у сучасній міжнародній системі страхування, також містять розділ термінів і понять, таких як "insured" – застрахований, страхова сума – "agreed value", військові ризики – "war risks". Потрібно пам'ятати, що при страхуванні та перестрахуванні вживаються єдині або уніфіковані умови страхування, які мають юридичну силу лише англійською мовою. Переклади цих умов будь-якими іншими мовами мають лише інформаційну функцію, тобто при розгляді спірних питань у суді пріоритет має англійська версія даного документа.

Зауважимо, що серед чотирьох підвидів авіаційного страхування обов'язковою з погляду міжнародних вимог є лише відповідальність повітряного перевізника перед третіми особами, пасажирами, власниками багажу, вантажу та пошти. В Україні обов'язковість страхування повітряних суден та членів екіпажу встановлено лише внутрішнім законодавством.

Кожна держава світу може встановлювати межі (ліміти) відповідальності авіаційного перевізника під час виконання польотів на її території. Наведемо, наприклад, вимоги щодо ліміту відповідальності перед третіми особами (для літака типу Іл-76, у мільйонах доларів) у деяких країнах Європи: Німеччина – ліміт 75; Швейцарія – 42,5; Данія – 3; Італія – 2.

Авіаційний перевізник зобов'язаний виконувати вимоги країн щодо мінімального страхового захисту, а страховик – забезпечити таке покриття. Як бачимо, ці страхові суми досить значні. Нерідко авіаперевізників, особливо з країн СНД, перевіряють інспектори цивільної авіації в аеропортах, зокрема у Німеччині та Швейцарії. При отриманні дозволу на політ авіаційна влада вимагає надання відповідного полісу страхування з достатнім (згідно з вимогами відповідної країни) страховим покриттям.

• Обов'язковість авіаційного страхування визначена міжнародними Конвенціями Цивільної авіації, до яких приєдналась Україна, Повітряним Кодексом (ст. 103), Законом України "Про страхування" (ст. 7, п. 7) та Постановою КМУ "Про порядок та УМОВИ проведення обов'язкового авіаційного страхування" № 1083 від 13 липня 1998 року.

Закон "Про страхування" передбачає як обов'язковий вид: "авіаційне страхування цивільної авіації".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фінансова діяльність і корпоративна стратегія комерційних банків. Корпоративні основи здійснення фін» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Співпраця комерційних банків та страхових компаній в організації авіаційного страхування“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 6. Напрямки удосконалення механізму депозитної політики банку

  • Якісне поліпшення методів нарахування відсотків по депозитах

  • Рекомендації по організації страхування депозитних вкладів

  • Розділ 7. Напрями використання страхування та страхових продуктів у фінансовій діяльності комерційного банку

  • Страхування фінансово-кредитних ризиків

  • Участь комерційних банків у корпоративному недержавному пенсійному страхуванні громадян

  • Співпраця комерційних банків та страхових компаній в організації авіаційного страхування
  • Страхування каско повітряних суден (Aviation Hull)

  • Страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу

  • Розділ 8. Методичні підходи до діагностики можливості нецільового використання екологічних кредитів

  • Формування, контрольної системи фінансування еколого-економічного діяльності підприємств

  • Кредитна стратегія фінансового контролю за цільовим використанням коштів в процес банківського кредитування еколого-економічної діяльності підприємств