Коли потреба в ліквідних коштах за обсягом перевищує їхню наявність, то банк має від'ємний розрив (дефіцит) ліквідності (ОЬ < 0). Банку необхідно шукати найдешевші й найдоступніші джерела поповнення ліквідних коштів.
Оперативний аналіз розриву ліквідності проводять за допомогою табличного методу, групуючи активи і пасиви банку за термінами (по горизонталі) та за структурою (по вертикалі). Це уможливлює порівнювання вхідних та вихідних грошових потоків у кожному із зафіксованих інтервалів та обчислення сукупного розриву ліквідності.
Застосування статистичних методів аналізу загальноекономічних чинників:
трендові - показують довгостроковий середній темп зростання депозитів та кредитів, який екстраполюється на майбутнє;
циклічні - відтворюють коливання ділової активності в країні протягом одного економічного циклу;
структурні - виявляють загальні тенденції зміни в структурі ресурсної бази та активів по групі чи системі банків;
сезонні - визначають зміни стану депозитів та кредитів протягом певного періоду (тижні, місяці) проти середньорічного;
випадкові та надзвичайні, пов'язані з особливостями діяльності клієнтів.
Залежно від строків погашення активи банку розподіляють на три групи:
• активи з негайним строком погашення (наприклад, до 7 днів);
• активи з фіксованим строком погашення;
• активи з невизначеним строком погашення.
Процес групування зобов'язань банку за строками їх виконання здійснити складніше, оскільки обсяги і час вилучення коштів частіше визначаються клієнтами, а не банком. Очевидно, що ліквідність значною мірою залежить від стабільності ресурсної бази банку. Між ризиком утрати ліквідності та тривалістю зберігання коштів існує обернена залежність: наприклад, ризик ліквідності зростає за зберігання коштів менше ніж три дні, і зменшується - за зберігання понад 20 днів.
На зміни в обсягах, структурі та стабільності ресурсної бази банку впливають чинники загальноекономічного характеру, які необхідно враховувати в процесі прогнозування.
На рівень відсоткового ризику комерційного банку впливають зовнішні чинники - зміна ставок на ринку, а також внутрішні - структура балансу банку, проаналізована з погляду чутливості активів та зобов'язань до зміни ринкових ставок.
На першому етапі оцінюється чутливість окремих статей та банківського балансу в цілому до відсоткового ризику.
Індикатором чутливості балансу служить показник GAP (англ. gap - розрив, дисбаланс).
Для визначення GAP всі активи і пасиви банку поділяють на дві групи - чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін в межах конкретно визначеного часового інтервалу (в довгостроковій перспективі всі активи чи пасиви банку будуть переоцінені чи повернені в банк, тому вони теж стануть свого часу чутливими до зміни відсоткової ставки).
Тому весь час, протягом якого банк планує проаналізувати відсотковий ризик, поділяють на періоди. У межах кожного з періодів структуру балансу вважають фіксованою. Тривалість таких часових інтервалів вибирають довільно (наприклад, відповідно до прогнозованих моментів зміни відсоткових ставок на ринку - найчастіше 90 днів). Фіксація структури балансу в межах кожного інтервалу дає змогу аналізувати співвідношення обсягів чутливих активів і зобов'язань, елімінуючи вплив такого параметра, як час.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківська система» автора Кузнецова С.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Показник GAP як індикатор чутливості балансу“ на сторінці 2. Приємного читання.
