Все ще недостатньо швидко відбувається відхід від технократичного, витратно- екстенсивного способу ведення сільського господарства, характерною ознакою якого було нераціональне екологічно небезпечне використання ресурсного потенціалу, надмірне осушення великих масивів земель, надвисокий рівень розораності сільськогосподарських угідь. За дослідженнями вчених, для забезпечення екологічної рівноваги навколишнього середовища в Україні необхідно вивести з обороту близько 7 – 8 млн га ріллі і значно збільшити площу території України (від 8 хоча б до 16 – 20%), яка б розташовувалась у близькому до природного стану.
Тому не випадково держава рішучіше стала втручатися в процес збереження і відтворення природних ресурсів через Державний комітет охорони природи і його регіональні представництва на місцях. З огляду на це виникає сукупність юридичних (правових) відносин між підприємствами і установами, які відповідають за екологію. Вказані відносини доповнюються діяльністю громадських організацій з охорони природи (наприклад, партія "зелених").
Аграрні та переробні підприємства не можуть не рахуватися зі змінами в природно-екологічному середовищі і тими формами його регулювання, які діють на момент прийняття ними господарських рішень, оскільки це може призвести до вкрай небажаних наслідків.
Так, постійне зростання цін на нафтопродукти, починаючи від 1990-х років і дотепер (2014 р.), змусили аграрні підприємства здійснювати суворий режим економії, насамперед завдяки впровадженню енергоощадних технологій, ширше використовувати енергію вітру й води, а дрібні сільськогосподарські товаровиробники – розвивати гужовий транспорт.
Аграрні підприємства зобов'язані дотримуватися екологічних та санітарно- технічних вимог щодо розміщення нових і реконструйованих об'єктів, будівель і споруд, не допускати перевищення концентрації хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин у ґрунті понад встановлені державою гранично допустимі норми.
Характерною негативною ознакою природно-екологічного середовища України є високий рівень його забруднення. Внаслідок Чорнобильської аварії з сільськогосподарського обороту вилучено майже 100 тис. га. Великі масиви земель, особливо в Поліссі, в багатьох районах Київської, Вінницької, Чернівецької областей мали високий рівень радіаційного забруднення, що вимагало вжиття спеціальних заходів для його зниження.
На сьогодні рівень такої забрудненості в багатьох регіонах значно знизився завдяки природному самоочищенню, але ця проблема залишається ще не до кінця вирішеною. Через це особливого значення набуває проблема розвитку в нашій країні органічного виробництва (органічного землеробства), яке стало інтенсивно розвиватися в США і країнах Західної Європи у 1980-х роках[1].
Йдеться про виробництво екологічно чистої сільськогосподарської продукції без застосування мінеральних добрив і отрутохімікатів (дозволено лише використовувати компости, кісткове борошно, сирі породи, наприклад, крейду, вапно, глауконітовий пісок).
Поштовхом для виникнення органічного виробництва став великий попит на екологічно чисті продовольчі товари і високий рівень цін на них. З огляду на Чорнобильську трагедію і високий рівень забруднення навколишнього середовища іншими шкідливими речовинами населенню України вкрай необхідна екологічно чиста продукція. Ця обставина, а також зростаючий на світовому ринку попит на неї, зумовлюють необхідність швидкого розвитку органічного виробництва.
Воно може успішно розвиватися як на великих аграрних підприємствах (прикладом тут може служити СВК "Агроекологія" Шишацького р-ну Полтавської обл.), так і на базі фермерських господарств. Останні в країнах Заходу є основними виробниками екологічно чистої продукції, бо завдяки своїй гнучкості легше вирішують проблему дефіциту робочої сили, що виникає через відмову від пестицидів.
Україна має унікальні умови і можливості для розвитку органічного виробництва. Завдяки високій природній родючості земель сільськогосподарські товаровиробники спроможні одержувати значно вищі врожаї без застосування добрив і отрутохімікатів ніж, скажімо, європейські країни, де родючість грунтів значно нижча. Завдяки цьому сільськогосподарські товаровиробники матимуть змогу виробляти органічну продукцію з нижчою собівартістю, а отже, з вищою ціновою конкурентоспроможністю на світовому ринку.
Органічне виробництво нерідко вимагає додаткових витрат живої праці, що має неабияке значення для підвищення зайнятості сільського населення. Треба брати до уваги й те, що за роки аграрної кризи в Україні спонтанно створилися необхідні передумови для розвитку органічного землеробства: на багатьох площах уже роками не вносилися мінеральні добрива й отрутохімікати, що дає змогу здійснити безконверсійний перехід на органічне землеробство (без перехідного періоду в 2 – 3 роки).
У 2014 р. органічне виробництво в Україні перебувало ще на початковій стадії, хоча темпи його розвитку стали прискорюватись. Є потреба в розробці Національної програми розвитку органічного виробництва, якою було б передбачено стратегію виробництва, переробки, збуту органічної продукції, її стандарти, сертифікацію тощо.
Технологічне науково-технічне середовище (далі – технологічне). Це середовище має надзвичайно важливе значення для підприємств, бо саме в цьому середовищі вони можуть знайти відповідь на одне із найбільш ключових питань свого розвитку: яким чином і завдяки чому підприємство може набути конкурентних переваг. Тут йдеться як про створення продукту з новими споживчими характеристиками на основі запровадження новітніх досягнень науки і передової практики, так і про відносне зниження витрат на одиницю продукції, що підвищуватиме її цінову конкурентоспроможність.
Стимулятором розвитку технологічного середовища є конкуренція підприємств галузі, оскільки саме вона примушує їх відповідати щонайменше досягнутому рівню технологічного прогресу галузі або перевищувати його (найкращий варіант). В іншому разі підприємство не набуде конкурентних переваг або ж взагалі під тиском конкурентів вийде з ринку.
Складовими технологічного середовища є патенти, авторські свідоцтва, науково-технічні розробки, інжинірингові розробки, науково-технічна інформація (програмне забезпечення), ноу-хау, кадровий потенціал науково-дослідних і проектно-конструкторських установ, результати оцінки життєвого циклу технологій. Важливою є інформація й про сучасні вимоги до науково-технічного рівня виробництва і продукції, що забезпечує її конкурентоспроможність, а також про темпи зростання наукомістких виробництв.
Викладене дає підстави стверджувати, що аграрним і переробним підприємствам потрібно добре орієнтуватися у змінах, що відбуваються в даному середовищі, і завдяки цьому приймати обґрунтовані рішення про діяльність і можливість запровадження у виробництво нових видів техніки і нових технологій, забезпечуючи таким чином конкурентоспроможність своїх товарів і вищу дохідність від їх реалізації. Коли підприємство не реагуватиме на вплив цього фактора, воно буде приречене на стагнацію і банкрутство.
При запровадженні новацій аграрним і переробним підприємствам слід бути обережними в тому розумінні, щоб сільськогосподарська продукція і продовольство не зашкодили здоров'ю населення. Наприклад, використовуючи досягнення науки в галузі біотехнології, підприємство мусить бути переконане, що застосування, скажімо, нових стимуляторів росту і розвитку тварин не зашкодить здоров'ю людей, не зумовить погіршення смакових якостей і товарного вигляду продукції, не породжуватиме у покупців недовіри до неї, отже, не стане причиною погіршення становища підприємства на ринку.
Технологічне середовище в Україні, у тому числі й агропромисловому комплексі, розвивається і використовується недостатньо, а точніше, значно нижче від своїх потенційних можливостей. Зумовлено це значною мірою еміграцією вчених та висококваліфікованих фахівців, у тому числі програмістів до США, Канади і країн ЄС. Причина еміграції – незатребуваність вітчизняного виробництва і низький рівень заробітної плати.
Цей процес розпочався у 1990-х роках і триває дотепер. Щоб запобігти різкому погіршенню технологічного середовища потрібно вжити кардинальні заходи щодо трансформації вітчизняного виробництва на інноваційній основі та істотного підвищення мотивації вчених і висококваліфікованих спеціалістів. В іншому разі вітчизняні товаровиробники програватимуть конкурентну боротьбу на світових ринках.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Макросередовище функціонування підприємств агропромислового комплексу“ на сторінці 2. Приємного читання.
