Перед тим як впроваджувати те чи інше досягнення наукового техніко-технологічного прогресу у виробництво, аграрне підприємство повинне здійснити його всебічну оцінку з тим, щоб за її результатами можна було б дати альтернативну відповідь на питання про економічну доцільність такого впровадження. Коли нововведення вимагають довгострокових витрат, їх необхідно оцінювати за допомогою методів, описаних у темі 16 (чистої поточної вартості, внутрішньої норми окупності тощо). За умови, що новації впроваджують у короткостроковий період тривалістю 1 – 3 роки, можуть бути використанні відповідні методики, якими хоч і не передбачається дисконтування інвестицій і одержуваних доходів, але вони дають змогу достатньо обґрунтовано визначити економічну ефективність поточних витрат, пов'язаних з їх використанням у виробництві. Ці методики модифікуються стосовно до специфіки інновацій і локальних новацій та особливостей галузей сільськогосподарського виробництва, в яких вони впроваджуються.
Наведемо кілька прикладів визначення економічної ефективності новацій у короткостроковий період.
Економічна оцінка технології землеробства прямої сівби (No-till) як важливого заходу боротьби з водною і вітровою ерозією ґрунту. Українські вчені дійшли висновку, що інтенсивні технології землеробства в Україні займатимуть 50 – 60 % ріллі для вирощування зернових, технічних і кормових культур, продукція яких не споживається відразу, а підлягає первинній переробці; органічна система землеробства – 5 – 7 % для вирощування органічної продукції, яка в основному безпосередньо використовується для харчування; система прямої сівби (No-till) – до ЗО % ріллі і має домінувати в ерозійно небезпечних природних зонах України. Ця технологія ефективна за вирощування зернових колосових, кукурудзи, сої, ріпаку, але є неприйнятною для культур, що формують урожай в грунті, – цукрового буряку і картоплі.
Основні переваги технології No-till: забезпечує охорону ґрунту від ерозії і накопичує органічну речовину в ґрунті; поліпшує його структуру і покращує його водний режим; підвищує біологічну активність ґрунту і зменшує навантаження на нього технікою; зменшує грошово-матеріальні витрати, економить живу працю і знижує витрати палива на 50 – 70 %; зменшує забруднення території шкідливими речовинами і викиди в атмосферу парникових газів СО2. Застосування технології No-till ефективне за інтенсивного використання мінеральних добрив і хімічних елементів захисту рослин.
Важливість упровадження даної технології особливо зростає у зв'язку зі змінами клімату – підвищенням температури на планеті, почастішанням посушливих років та інших природних катаклізмів, а саме, смерчів, повеней та ін. За даними недержавної наукової установи "Інститут екології", за останні 15 років XX ст. сім було посушливих. І ця тенденція лише посилюється. Свідченням цього є посуха в Україні у 2011 – 2012 pp.
Разом з тим впровадження цієї технології передбачає дотримання сівозмін, бо завдяки їм значною мірою вирішується проблема боротьби з бур'янами і шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур. Крім того, технологія No-till вимагає вищої кваліфікації спеціалістів, грамотного застосування отрутохімікатів у потрібних дозах і в потрібний час, впровадження збалансованої системи живлення рослин. Необхідно враховувати також і такі застереження: за системи прямої сівби повільніше прогрівається ґрунт весною і зростає щільність ґрунту, особливо на перших етапах її застосування.
Технологія землеробства прямої сівби порівняно з інтенсивною технологією забезпечує в ерозійно небезпечних зонах вищу урожайність культур і нижчу собівартість продукції, а отже, генерує додатковий прибуток.
Ці показники й є оцінними при визначенні ефективності даної технології. За базисний варіант беруть результати вирощування культури за звичайної інтенсивної технології. При цьому кількість внесених добрив за обома видами технологій має бути однаковою, а витрати на боротьбу з бур'янами, шкідниками і хворобами – відповідною до реальних потреб.
Приріст урожайності визначають як різницю між її рівнем за досліджуваним
базовим
варіантами, тобто
де і – досліджувана технологія землеробства прямої сівби.
Приріст прибутку на 1 га посіву за досліджуваної технології визначається з виразу
де і
– виробничі витрати на основну продукцію в розрахунку на 1 га посіву відповідно за досліджуваним і базовим варіантами технології; Ц – ціна реалізації 1 ц продукції.
Додатковий прибуток створюється за рахунок підвищення урожайності й можливої економії виробничих витрат. Для визначення частки прибутку, створеної під впливам першого фактора (урожайності) , використовують формулу
Частку прибутку, створену за рахунок другого фактора ΔПвз, визначають з виразу
Зростання продуктивності праці за і-м варіантом Ппрi, і зниження собівартості Спб визначають за формулою
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємств агропромислового комплексу» автора Андрійчук В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінювання економічної ефективності окремих новацій у рослинництві і тваринництві“ на сторінці 1. Приємного читання.
