Розділ «Вовки Кальї ОПІР 19»

Залія, Роза й Марґарет стали спускатися в яму, яку показала Сюзанна, а стрілець подивився в інший бік. Стежка, що вела до шахт, була порожня. Ні Джейка, ні Бенні, ні дітей Тейвері. І він почав думати, що Едді мав рацію. Щось сталося.

Джейк і його супутники швидко та без пригод дійшли до того місця, де стежина розходилася. Приберігши дві дитячих речі наостанок, Джейк викинув їх біля розвилки: зламане брязкальце на ту доріжку, що вела до «Глорії», дівчачий плетений браслетик — на стежку до «Червоного птаха». «Обирайте, — подумав він. — І хай вам грець».

Повернувшись, він побачив, що близнюки Тейвері вже рушили назад. Бенні ж чекав його, блідий і схвильований. Його очі блищали. Джейк кивнув і змусив себе відповісти йому усмішкою.

— Ходімо, — сказав він.

Потім вони почули, як засвистів Роланд, і близнюки припустили бігом, хоч стежка й була засипана великим камінням. Вони трималися за руки й оббігали купки каміння, якщо не могли через нього перебратися.

— Гей, не біжіть! — крикнув Джейк. — Він казав не бігти й дивитися під н…

Отоді Френк Тейвері й втрапив ногою в яму. Джейк почув тріск: то зламалася його щиколотка. І з переляку, що відбився на обличчі Бенні, зрозумів, що той теж це чув. Френк тихо вереснув і похитнувся. Френсін підхопила його і спробувала підняти, але хлопчик був надто важкий. Він повалився на землю, ударившись головою об гранітний виступ, і звук, з яким череп стукнувся об камінь, був гучніший навіть за тріщання зламаної кістки. З рани на голові миттєво заюшила кров, блискуча у вранішньому світлі.

«Халепа, — подумав Джейк. — І на нашому шляху».

Бенні тільки витріщався. Його щоки зблідли так, що нагадували тепер кольором м'який сир. Френсін уже стояла навколішках біля брата, а той лежав, неприродно викрививши ногу, не спроможний витягти її з підступної ями. Дівчинка пронизливо підвивала й схлипувала. А потім підвивання враз припинилося. Її очі підкотилися, і вона зомліла, впавши на свого непритомного брата.

— Ходімо! — гукнув Джейк до Бенні, але той не зрушив з місця, все стояв і дивився. Джейк стукнув його кулаком у плече. — Заради твого батька!

Це привело Бенні до тями.

Джейк бачив усю картину холодним ясним поглядом стрільця. Кров, розлита на кам'яному виступі. Жмут волосся. Нога в ямі. Краплі слини на губах Френсін Тейвері. Випуклість грудей сестри, яка впала навзнак на брата. Наближалися Вовки. І не Роландів свист йому про це сказав, а хист читати на відстані думки. «Едді, — подумав він. — Едді хоче йти сюди».

Джейк ніколи не користався хистом, щоб передати якусь думку, але зараз відчув, що треба.

Залишайся на місці! Ми спробуємо сховатися, якщо не встигнемо повернутися, а ти не смій сюди йти! Ти все зіпсуєш!

Він гадки не мав, чи дійшло повідомлення, але точно знав, що на щось інше в них часу немає. А тим часом Бенні… що ж він робив? Яким точним словом це можна було назвати? Міс Ейвері в школі Пайпера постійно змушувала їх шукати точні відповідники. І слово вигулькнуло. Бенні белькотів.

— Що нам робити, Джейку? Людино-Ісусе, обоє! Вони ж були в повному порядку! Просто бігли, а тоді… а якщо зараз прискачуть Вовки? Вони прискачуть, а ми будемо тут? Може, краще їх кинути, а самим тікати?

— Ми їх не кинемо, — сказав Джейк. Він нахилився і вхопив Френсін Тейвері за плечі, щоб підняти її і всадовити, тим самим даючи дихати Френкові. Її голова запала назад, волосся темним шовком розсипалося по плечах.

Її вії затріпотіли, під ними прозирнули білки. Не роздумуючи, Джейк дав їй ляпаса. Сильного.

— Ой! Ой! — Її очі розплющилися, сині, прекрасні, налякані.

— Вставай! — закричав Джейк. — Злазь з нього!