Розділ «Вовки Кальї ОПІР 19»

Роланд кивнув.

— Я маю для нього завдання. Вони виконуватимуть його разом з Едді. Отче, за Розалітиним будиночком є гарна вбиральня. Висока. Міцна.

Каллаген здійняв брови.

— Еге ж, кажу спасибі. Її збудували Тіан з його сусідом, Г'ю Ансельмом.

— Ти не міг би повісити на неї клямку? На наступні кілька днів.

— Я міг би, але…

— Якщо все піде добре, клямка не знадобиться. Але ніхто не може знати напевне.

— Згоден, — кивнув Каллаген. — Я виконаю твоє прохання.

— Який у тебе план, сонце? — тихо спитала Сюзанна.

— Плану як такого нема. Але воно й на краще. Найважливіше, що я хочу вам сказати, — не вірте жодному моєму слову після того, як ми підведемося, обтрусимося й підемо до фолькен. А надто не вірте тому, що я казатиму на зборах, тримаючи в руках перо. Здебільшого я брехатиму. — Він усміхнувся, але погляд його блідо-синіх очей був серйозним і твердим, як скеля. — У наших з Катбертом батьків існувало правило: спершу усмішки, потім брехня. Останній аргумент — стрілянина.

— І вона вже не за горами, правда? — сказала Сюзанна. — Стрілянина.

Роланд кивнув.

— Стрілянина відбудеться так стрімко й закінчиться так швидко, що ви й незчуєтеся. Потім чудуватиметеся, нащо було все те планування й балачки, коли зрештою все зводиться до п'ятихвилинки крові, болю й дурощів. — Трохи помовчавши, він сказав: — Опісля мені завжди стає недобре. Як тоді, коли ми з Бертом ходили дивитися на повішеного.

— У мене є питання, — озвався Джейк.

— Запитуй.

— Ми переможемо?

Роланд так довго мовчав, що Сюзанна відчула, як у душі зароджується страх. Нарешті він сказав:

— Нам відомо більше, ніж вони думають. Набагато більше. Вони самовдоволені, втратили пильність. Якщо Енді та Слайтмен — єдині щури і якщо Вовків у зграї не буде забагато, а ще як у нас не скінчаться тарілки й патрони, тоді так, Джейку, сину Елмера. Ми виграємо.

— А забагато — це скільки?

Роланд мовчав, спрямувавши погляд блідо-блакитних очей на схід.