Розділ «19    99 ВІДТВОРЕННЯ ВІДКРИТТЯ СПОКУТА ПОНОВЛЕННЯ»

— Ні.

— Знаходиш їх доторком?

— Теж ні.

Сюзанна здалася.

— Роланде, а якщо Мордред сьогодні вночі нашле на нас птахів?

Усміхнувшись, він показав на багаття. Під полум’ям спалахував і пригасав, наче драконове дихання, розсип червоногарячих жарин.

— Так близько до твого багаття вони не підлетять.

— А завтра?

— Завтра ми вже будемо далеко від Ле Кас Рой Рюс. Навіть Мордред не зможе намовити їх летіти на таку відстань.

— А хоч це ти звідки знаєш?

Він знову похитав головою, хоча про відповідь здогадувався. Його знання надходило з Вежі. Він відчував, як у голові народжується її пульсація, подібно до того, як зелений паросток прокльовується з сухого зерна. Але говорити про це було ще зарано.

— Лягай, Сюзанно. Поспи. Я побуду на чатах до півночі, потім тебе розбуджу.

— То тепер ми по черзі стоятимемо на варті, — сказала вона.

Він кивнув.

— Він спостерігає за нами?

Роланд упевнений не був, але думав, що Мордред спостерігав. У своїй уяві він бачив худенького хлопчака (але перед ним випиналося черево, бо він добряче попоїв), голого, якщо не брати до уваги розлізлого на шмаття брудного пальта. Худенький хлопчик в одному з тих неприродно худих будинків, десь так на третьому поверсі, там, звідки відкривався хороший огляд. Він сидить на підвіконні, підтягнувши коліна до грудей, щоб зігрітись. Шрам у нього на боці, мабуть, болить від пронизливого холоду. Він дивиться на вогник їхнього багаття і заздрить. Заздрить ще й тому, що вони в товаристві одне одного. Його напівмати і Білий Батько сидять, повернувшись до нього спинами.

— Можливо, — сказав Роланд.

Сюзанна хотіла було лягати, але знову сіла. І торкнулася прищика біля губи.

— Роланде, це не прищ.

— Ні? — Він замовк, тільки дивився на неї.