Розділ «Чвара королів»

— Кажуть, то ви скували йому келепа, — пригадав Джон.

— Еге ж. Я належав до його чаді, служив Баратеонам зброярем і ковалем у Штормоламі, поки не втратив руку. Мої роки такі, що я пам’ятаю ще князя Стефона, поки його не забрало море, а всіх трьох його синів знав від їхніх перших іменин. Скажу тобі ось що — вдягнувши корону, Роберт змінився назавжди. Є люди, наче мечі — створені для битви. Почепиш їх на стіну — зіржавіють.

— А його брати? — запитав Джон.

Зброяр хвильку поміркував.

— Роберт був викуваний зі сталі. Станіса зроблено з чавуну — чорного, твердого, міцного, але крихкого. Такий вже він, чавун — ламається, не гнеться. Що ж до Ренлі, то він як мідь — яскраво сяє, гарненький, блискучий, тішить око, але коли доходить до діла, довго не тримається.

З якого металу зроблено Робба? Джон не став питати. Нойє раніше був вірний Баратеонам; більше за все, він вважав Джофрі законним королем, а Робба — зрадником. Серед братчиків Нічної Варти існувало неписане правило: ніколи не лізти надто глибоко в такі речі. На Стіну прибували люди з усього Семицарства; старі уподобання та стара вірність швидко не забувалися, скільки б клятв та обітниць не проказувалося… і Джон знав про те не гірше за інших. Взяти, приміром, Сема: дім його батька присягав Вирієві, князь котрого — Мейс Тирел — стояв за короля Ренлі. Краще про таке мовчати. Нічна Варта не лізе у чвари королівств.

— На нас чекає воєвода Мормонт, — мовив Джон.

— То поспішай до Старого Ведмедя, тримати не буду. — Нойє ляснув його по плечі та всміхнувся. — Хай назавтра тебе ведуть боги, Сніговію. І дивись мені — щоб привів назад свого дядька!

— Ми його приведемо, — пообіцяв Джон.

Після того, як пожежа знищила Воєводську Вежу, князь-воєвода Мормонт оселився у Король-Башті. Джон лишив Привида з вартою коло її дверей.

— Знову східці, — жалюгідно промимрив Сем, коли вони почали підйом. — Ненавиджу східці.

— Втішайся — у лісі ти їх не побачиш.

Ввійшовши до світлиці, вони негайно потрапили на очі крукові.

— Сніговій! — заверещав птах.

Мормонт перервав свою розмову.

— Щось ти довго копирсався з тими мапами. — Воєвода зсунув рештки сніданку, аби розчистити місце на столі. — Поклади сюди. Пізніше роздивлюся.

Торен Рідколіс, жилавий розвідник зі слабким підборіддям і млявеньким ротиком, схованим під ріденькою борідкою, кинув на Джона та Сема холодний погляд. Він був одним з поплічників Алісера Терена і не плекав любові до жодного з двох хлопців.

— Місце князя-воєводи — в замку Чорному, звідки йому личить княжити та воєводити, — сказав він Мормонтові, не зважаючи на новоприбулих. — Така моя думка.

Крук заплескав великими чорними крилами.

— Думка-думка-думка!